«Бажання підтримувати військових тут тільки зросло»: історія переїзду та волонтерства донеччанки в Івано-Франківську

Донеччанка Яна Безугла застала початок повномасштабного вторгнення у Мирнограді. Уже в 15 років дівчина долучилася до волонтерства, а після переїзду до Івано-Франківська її громадська активність лише посилилася.

Про допомогу військовим, студентські ініціативи та улюблені місця в новому місті Яна Безугла розповіла журналістці Фіртки.

За словами студентки, саме у Франківську підтримка військових стала важливою частиною її життя. На це вплинули як волонтерські заходи у коледжі, так і особисті знайомства з військовими.

«В Івано-Франківську бажання підтримувати військових ще більше розвинулося в мені. Це і заходи в коледжі, які на той час організовувала Ярина Зуб’юк, і зустрічі з військовими, і різні збори. Особливо мені запам’яталося знайомство з очільником комунального закладу “Дім Воїна” Миколою Крошним.

Після першої зустрічі я підійшла до нього, бо він був у Покровському районі. Ми говорили про мій рідний край — це було дуже тепло і навіть трохи кумедно», — пригадує дівчина.

Згодом Яна долучалася і до волонтерських поїздок разом зі студентами.

«Ми їздили як волонтери від коледжу — возили дітей, допомагали організовувати заходи», — каже вона.

Нині студентка активно займається громадською діяльністю у межах студентського самоврядування. Уже майже рік вона очолює профбюро факультету психології.

«Коли мене обрали, я думала, з чого почати. І ми одразу організували благодійний майстер-клас, під час якого збирали кошти для військових», — розповідає Яна.

Серед її ініціатив — благодійні заходи, тренінги, зустрічі та різні студентські активності, під час яких вдається збирати допомогу для армії.

«Навіть звичайні ініціативи, як продаж валентинок, дали хороший результат — їх активно купували і студенти, і викладачі. Також я стараюся поширювати збори, особливо коли це знайомі військові. Надсилаю інформацію студентам — і вони реагують, донатять», — додає вона.

Дівчина зауважує, що попри загальну пасивність частини студентів через дистанційне навчання під час пандемії, на благодійні збори молодь відгукується доволі активно.

Окреме місце у житті Яни займають улюблені локації в Івано-Франківську, які допомагають їй емоційно відновлюватися.

«Найбільше я люблю озеро. Це перше місце, куди я прийшла з мамою, коли подавала документи. Для мене це місце сили. Коли сумую — приходжу туди. Неважливо, сама чи з кимось. Головне просто побути там», — ділиться студентка.

Також їй подобається міський парк і загалом атмосфера міста.

«Мені подобається парк, качки — вони кумедно ходять по тротуару, це дуже мило», — усміхається вона.

Важливою підтримкою після переїзду стали і сусідки по гуртожитку.

«Мені дуже пощастило з сусідками — вони максимально лояльні та завжди підтримують. Це велика рідкість і велике щастя», — каже Яна.

Попри складний досвід війни та вимушеного переїзду, дівчина змогла знайти себе у новому місті, поєднуючи навчання, волонтерство та активну громадську діяльність.