Комунальний заклад "Дім воїна" заснували в Івано-Франківську влітку 2023 року.
Про заходи відпочинкового характеру для військовослужбовців та їхніх родин, які діють сьогодні, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Івано-Франківської міської ради, колишнім військовим 72 бригади імені Чорних Запорожців Миколою Крошним.
"Нещодавно ми почали організовувати ігри в боулінг для військових, на одній з таких я мав можливість побувати. Коли я побачив там військових з ампутованими кінцівками, які кидали м’яча з усіх сил – я бачив щастя в їхніх очах.
Можливо, в них це не одразу виходило, але їх емоції можна прирівняти до емоцій дитини — радісні, щирі та справжні. І ці емоції варті того, аби організовувати такі заходи, «витягувати» воїнів з лікарень, реабілітаційних центрів, показувати їм радощі цього життя. Це неймовірно круто", — ділиться Микола Крошний.
Очільник закладу продовжує, торік також організовували рибалку за містом для військових.
"Тоді з нами поїхав боєць, який залишився без двох ніг, був на візку – але він все одно поїхав. Мало того, він спіймав рибу – і був безмежно цьому радий.
Він також розповідав, що з моменту операції близько шести місяців перебував у різних лікарнях, в тому числі і в Сполучених Штатах, а крім цього фактично нічого не бачив.
На перший погляд, такі речі здаються простими, але коли в тебе їх забирають, то починаєш їх цінувати зовсім по-іншому.
Коли я розповідав, що почав цінувати душ, то на мене люди дивилися, мовляв, «кого зараз цим здивуєш?», але коли ти перебуваєш в зоні бойових дій без такої нагоди, то дивишся на це по-іншому. Так само я почав цінувати, коли лягаю спати у своє ліжко, а не на землі бозна-де, а там ще й миші лазять.
Все зводиться до того, що щастя можна знайти в простих речах. Коли ти повертаєш людей до цих простих речей, не ставишся до них як до інвалідів – вони відчувають себе живими. Ми спілкуємося з ними на одному рівні – не надаємо значення, якщо в них відсутні кінцівки чи є якісь інші травми.
Це запалює в людях вогник надії, що треба продовжувати жити, брати себе в руки, бо життя на цьому не закінчується", — додає Крошний.
Більше про функціонування «Дому воїна» читайте у матеріалі: "Це — частина мого життя": очільник "Дому воїна" Микола Крошний про функціонування закладу
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
