Скільки багатостраждальна наша Батьківщина з її довготерпеливим людом зазнала розділень за всю свою історію. Скільки нагод ця земля  з її синами і дочками  мала для реалізації національних, ліберальних і націонал-ліберальних планів суверенного проекту Україна.  Скільки ще матиме ? Чи матиме ?..

На недавньому круглому столі щодо впливу інтернетних соцмереж на суспільство на запитання чи є я сам присутній в соцмережах, я відповів – «так, але зараз я б вже не реєструвався в них і думаю про те, щоб знищити свою присутність в соцмережах». Запитання з залу «чому?» тоді залишилося без відповіді…

Лесь Подерев’янський помітив, що найбільше людей цікавлять «питки і казні». В часи середньовіччя така цікавість задовольнялася дуже просто. Добрі парафіяни йшли на центральний майдан міста і кожного четверга (або понеділка, в залежності від уподобань бургомістра і магістрату) отримували свою дозу насолоди. Міській кат був героєм обговорень і пліток. Добродії збиралися за пивом і годинами сперечалися: правильно чи неправильно він відтяв голову ґвалтівникові К. або єретикові П.

У ведичній традиції існують два важливі ритуальні напитки: сома та сура.  Посутньо це напої антагоністи, навіть, вважають деякі дослідники індуїзму, древні жерці яро між собою суперничали, як виразники антитетичних нектарів. 

Є відоме правило курника: «Скинь ближнього, обіс…и нижнього». Суспільство, яке не виробило цивілізованих підходів до спільного життя, живе за цим правилом.

Біпіраміда Універсуму, Всесвіту це Ромб за своєю суттю. Символічно ромб виражає вмістилище і Прадавню Єву, він (ромб) чекає різнорідного наповнення, від основи до вершечку. Там на нас чекають могутні Пірамідіони, різнорідні, і щасливо мудрі ті, хто за все возвеличує і встиг щиросердо возвеличити у Міжпірамідді Сутого АРХІТЕКТОРА.  І вже Дно Океану відтак не лякає і не загрожує погибеллю. АБСОЛЮТНО.

Ця стаття була написана 2 роки тому і не публікувалася. А події 9 травня 2011 року актуалізували текст двохрічної давності.

8-го травня виповнюється 66 років з часу закінчення кривавої світової бойні, в якій українці понесли чи не найбільші втрати. Наслідки цієї страшної війни відчуваємо ще й сьогодні.

Дивився у п’ятницю по «Інтеру» шоу «Велика політика» з Євгєнієм Кісєльовим. Десь після опівночі почалася тема «Прапора Перемоги». Хто був з тих, що «проти», як на мене, це мислячі, адекватні люди, а от четверо «клоунів» з георгіївськими стрічками на лацканах піджаків, відверто кажучи, й не дивували, а засмучували.

Франківські комунальники змусили мене згадати шкільні роки. Тоді на картинках в підручниках історії рясніло від «малих архітектурних форм», помальованих у «ялинку» чорною і жовтою фарбою.

Доріг в Івано-Франківську немає. Невідомо чи були, але що іх немає – це факт. Але їх і не треба. Адже кожна яма на дорогах Івано-Франківська з’явилася не просто так, а з чітко визначеною метою. Одна – мотивує пригальмувати перед небезпечним поворотом, інша – нагадує про існування міського голови.

Перші результати роботи Донорської конференції вказали на те, що з 740 мільйонів євро Україні вдається зібрати близько 460 мільйонів євро. Президентом каже, що ми зберемо близько 550 мільйонів. Однак і перша, і друга цифри далекі від 740, потрібних державі. Але здається, я маю пояснення, чому ми не дотягнули до бажаної цифри.

Для найбільш активних «легіонерів сатани», різного роду «постмодерністів» варто б зробити своєрідний концтабір – огородити кілометр території десь подалі від населених пунктів, огородити триметровим парканом зверху з колючим дротом, стерилізувати всіх їхніх «тьолок» щоб не плодилася ця нечисть, і хай бісяться – проводять свої «мистецькі» акції, «фестивалі» і псевдолітературні читання.

Ми повинні ще раз усвідомити, що процес одночасного створення зон вільної торгівлі з ЄС та СНД, а також приєднання до Митного союзу є неможливим.  

«Істоти політичні» у своїх  виступах та зверненнях завжди говорять від імені неполітичних істот. Більше того, політичні істоти із віка в вік виправдовують сам процес політики прагненнями та сподіваннями тих, хто не перебуває у «політичній присутності», ніколи в ній не перебував й ніколи не перебуватиме. Виправдовують необхідністю «захистити простих людей», «здійснити права маленьких світу сього».

З ініціативою  про створення сучасного радіотелевізійного комплексу до обласних та міських чиновників  звернувся генеральний директор ОДТРК Іван Ципердюк. Мовляв Івано-Франківська область є єдиною на теренах України, де немає обласного державного телебачення.

В світовій фантастиці є такий популярний сюжет. Інопланетяни (такі бридкі злозвіздючі  косміти) накривають маленьке земне містечко куполом. А потім дивляться, як після безуспішних спроб вибратися з пастки, земляни починають нищити один одного, змагаючись за останній шматок  їжі та останній ковток повітря.

У  вікна  торкоче  холодний  осінній  дощ.  Зухвалий  вітерець  метляє  опалим  листям.  Дерева гарцюють у сакраментальному танчику, а ми, учні середньої школи, сидимо за своїми партами, як скаменілі, й очікуємо дзвінка, бо знаємо, що зараз має бути виховна година і що веде її наш класний керівник Тамара  Пилипівна.

Я для себе відкрив Холодний Яр в 90-х роках, коли вже покійний тепер Роман Федорів видав у видавництві «Червона калина» книгу Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Тоді, в 2004-му році, про цю книгу мало хто чув, окрім, можливо, вчителів та істориків. Я разів три-чотири цю книгу перечитував. В 2004-му році перед Помаранчевою революцією я поїхав на передвиборчу агітацію в Черкаську область, якраз в саме ці «холодноярівські райони»...

Що може бути краще за подорож, а ще подорож Закарпаттям? Чарівна природа, старовинна архітектура, замки, дегустація у винних погребах, піша прогулянка старими вуличками міст, які насичені історією... Подорожуючи автобусом, можна забути про все і просто через вікно насолоджуватися краєвидами, вести невимушену бесіду з дружиною. Але…

Годину-другу тому пив каву з давньою знайомою, яка власне тепер і познайомила через інтернет (як це не смішно) мене з однією теж, мабуть, хорошою дівчиною. Ну ми з нею списалися і перекинулися кількома словами.

Стара пансько-окупаційна назва муляла вуха совітським вождям, а українцям вона чулася як «Сатаніслав» і нагадувала про канчуки Потоцьких і австрійські багнети. Тому у 1962 році ненависну назву було виметено на смітник історії. Щоправда тепер деякі «добродії» хочуть її звідти витягнути, але люди їм не дадуть.

Рівно 25 років тому – 20 березня 1986 року – три штурмовики типів А-6 і А-7, які злетіли з палуби американського авіаносця «Саратога», були, в районі півострова Сірт, збиті лівійськими зенітними ракетними комплексами С-200ВЕ. Це був чорний день для US Navy.

Ці об‘єкти пережили Австро-Угорську імперію, польську, навіть совєтську владу. Казарми не просто пережили, за ними завжди дбайливо доглядали, бо знали, що зруйнувати легше, ніж збудувати, тому і берегли. Не переживуть казарми лише нашу «демократичну українську імперію». Залишилося завалити два музеї, Народний дім, музичну школу і ратушу, а потім можна полегшено сказати: «Та тут Австрія нічого не зробила, її тут узагалі не було!»

У двокімнатній квартирі на другому поверсі совкового монстра з облупленими балконами по вулиці Чорновола мешкає двійко похилих, зв’язаних шлюбними путами, суспільним становищем і взаємною ненавистю.

17 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». 4 березня, закон підписаний Президентом України, вступив в силу. І хоча новому закону приписують революційне спрощення процедур, пов'язаних з будівництвом...

Перша біблійна притча про колективне людське прагнення – притча про Вавілонську вежу. Вертикаль сприймається як виклик, як «стовп утвердження» і заявка певної позиції. Метафізичний тип мислення, який кристалізувався в межах авраамічної традиції, пов’язує цей виклик переважно з богоборством, намаганням тварного «урівнятися» з Творцем

Очевидно, що за минулий рік ми, на жаль, отримали лише частину квазіреформ і підміну понять, які навіть і в своїх позитивних елементах не даватимуть бажаних результатів через відсутність комплексного підходу.

Сьогодні мені повернули з десяток позичених книг. Це було дуже трепетне і хвилююче повернення.

Японські власники та топ-менеджери енергетичних і інших монопольних компаній (електроенергія, нафта, газ…) щороку проходять своєрідний ритуал "покаяння". Вони купляють ефірний час на телебаченні і б’ють поклони та вибачаються перед громадаю...

У нас в Україні є багато таких речей, які ззовні виглядають добрими і потрібними, а насправді такими не є. Скоро весна і молодь знов потягнеться туди, куди вказують реклами так званих «фольклорних фестивалів». Тобто, фестивалів, де нібито пануватиме народне українське мистецтво, де музика і співи об’єднюватимуть українських людей в одну громаду.

Сьогодні став свідком діалогу. Добродійка А: «Щось в мене у животі бурчить». Добродійка Б: «То твої глисти там собі роблять дискотівку». Потім обидві добродійки регочуть.

Нещодавно я була в Києві, якраз у справах свого поетичного збірника. І раптом чую: «Потяг НОМЕР ОДИН – Київ-Москва відбуває….», - мене аж сіпнуло. Чому цей поїзд у нас і далі, вже 20 років незалежності – ще НОМЕР ОДИН? Чому не зробити номером першим потяг Київ-Івано-Франківськ, або, нехай, Донецьк-Львів. А потягу до Москви дати якись інший номер, скажімо, №66…

Читаю книгу Степана Процюка «Руйнування ляльки». Один з перших висновків: цей роман є лише одежею для вищої Ідеї.

...Динозаври. Чому знову й знову виникають ці потвори? Здоровенні і неповороткі, вони тупають доісторичним Магрібом. Туп-туп-туп-туп-туп. Довго тупають, але всьому коли-небудь приходить піз... себто фініта.

Для захисту нашої священної мови треба заборонити етнічним неукраїнцям (якщо лише вони не довели практично своє вміння мислити українським способом)  вживати українську мову у розмовах і писати нею тексти, призначені для публічного прочитання, заборонити писати українською мовою еротичні твори, детективи, жіночі романи та іншу примітивно-розважальну літературу.

Ми, українці – дивний народ. Народ, який всім і все пробачає, а ще – мовчить і очікує. Як правило, очікує погіршення ситуації, про що і постійно говорить. Маю на увазі стандартну відповідь на запитання: «Як справи?» - «Аби не гірше».

Ми - Люди Хвоста. Наші діти стануть першими Людьми Пащі і, певно, зневажатимуть нас за позадництво і колекціонування симпатичних дрібничок. Ми ж будемо вважати їхні проекти безглуздо-провокативними та жорстокими, жити сьогоденням й тішитися принагідними визначеностями історії.

Я закликаю нашу місцеву владу, мера, "Свободу", обласну раду, обласну адміністрацію - зверніть на це увагу.  В нашому краї потрібно заборонити оце ЛГБТ. Потрібно вичавлювати це з Прикарпаття. Оголосимо нашу область, наше місто - Зоною, вільною від ЛГБТ! Для мене ваша, панове владо, поведінка в цій ситуаціє є тестом і щодо вас. Якщо ви ніяк не відреагуєте на це неподобство - то я і вас буду вважати педерастами (перепрошую).

Як повідомив 10 лютого офіційний сайт УГКЦ, Папа Бенедикт XVI прийняв зречення патріарха Любомира з посади глави Української греко-католицької церкви.

Дівчата гойдаються а я стою поруч. Нежданно, «як біда з корчів», звідкись із темряви явився нам трішки суворий на вигляд молодик. Сказав, щоб ми йшли звідси, бо майданчик лише для дітей. Ми, цілком природно, відповіли, що не знали такого і поцікавилися «де написано». Важлива деталь: У ВВІЧЛИВІЙ ФОРМІ. Той відвів нас до кремезного чолов’яги, що стояв неподалік і, очевидно, призначався для тих, до кого з першого разу не доходить.

Священна валка з Рибою досягала Кам’яної Могили. Там, де тепер туристи повертають з траси Мелітопіль-Запоріжжя на Мирне, жрецький почет Риби зустрічав Яру – несамовите сонце воїнів. Там жерці знімали кошик з колес і несли її на плечах до самої Могили.

У сучасних умовах слово стало брудом. Можливо, так було завше, але ми живемо саме у сучасних у мовах, що є підставою для подібних висновків. Нині мова стала матеріалом для виконання певних механічних функцій, позбавивши будь-якої сакральності. Можна згадати сотні телепрограм і серіалів, які перетворюють людину на унітаз, куди зливають всілякий словесний непотріб. Але, здається найбільшої вершини у даній царині сягнули Інтернет-коментатори.

Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво.

Деякі дослідники переконані в тому, що кожна так звана «політична харизма» має демонічну природу. Що без допомоги демонів політик майже не здатний «напряму», тобто неапаратними шляхами, оволодівати великими масами прихильників і виборців.

Фізика "вперлася" в метафізику, визнавши існування множинних паралельних Всесвітів та Творця за їх межами...

Московський патріарх служить у київській церкві

Голосом диктатора закликає любити владу

Каже що краще бути вірним і вмерти

Ніж тусуватись на барикадах....

Голова всвердлюється в сон як у плиту пінопласту. Музику вловлюю що раз то менше. Таке враження, ніби колонку невидимим конвеєром відсуває все далі і далі чи просто хтось несе її геть. Повітря важке. Думання далеко вже не таке, як на звичайну тверезу голову, не пряме і не логічне.

Криза цінностей, врешті-решт, досягла України. Це вже не та криза радянського способу мислення, якою закінчився великий похід марксят-ленінят «до світлого майбутнього», це щось набагато істотніше.

Про «особисту філософію грошей» вперше я почув від свого товариша, який був тоді помічником-консультантом одного з депутатів Верховної Ради. Його депутат мав свою філософію грошей, - він казав, що «дуже любить гроші». І не тільки раціональною любов’ю.

У представників влади, політичних партій та громадських організацій є традиція відслідковувати всі більш-менш актуальні свята і річниці, а відтак проводити веселі театралізовані флеш-моби. Останні полягають у прогулянках містом з прапорами нашої Неньки («для годиться» і, якщо ніхто не забуде) та, звісно, рекламними полотнищами своєї організації.

Серед багатьох буттєвих трактів, доріг, шосе і стежин сучасного світу кожному пропонується обрати своє. Ми обираємо і йдемо кудись у невизначеність.

Те, що зараз відбувається з майже 125-літньою казармою у парку ім. К. Трильовського, зведеною за проектом німецьких зодчих у стилі мілітарного європейського «палаццо», який запропонував сам архікнязь Франц Йосиф I і яку на 20-му році незалежності України, доведену власниками до аварійного стану, мене, як коломийця, не може не турбувати.

Я серйозно вважаю, що найліпший стан людського тіла – це голий скелет. Найкрасивіша жінка вимушена перетворитись на зморщену бабцю з рідким волоссям, слинявими вустами, беззубим ротом і нетриманням сечі. Вона може розростися до неймовірних розмірів, або зсохнутися на сушеницю. Вона може бути нормальною, а все ж не ідеальною. І лише голому скелетові...

Знаменитий фільм Лені Ріфеншталь (Riefenstahl) «Олімпія» (1936), напевне, найвідвертіша «поема тілесності» в історії кінематографу до часів «Емануелі» і «Ста двадцяти днів Содому». Оголені тіла у фільмі тридцятичотирирічної учениці Рейнгарда оточені містичним розсіяним сяйвом. Вони неймовірно рухливі, бадьорі і підкреслено предметні.

Колись моя викладачка російської мови і літератури  в Івано-Франківській СШ №7 Ріта Пєтровна (яку боялися всі, включно з Васею Барчуком, який намагався «втретє» закінчити восьмий клас, та Вовою "Беном" – майбутнім кримінальним «татом» Івано-Франківська, що був підірваний у власному авто, здається, в кінці «буремних» 90-тих) промовила цю фразу Достоєвського: «Краса врятує світ!».

І коли це глибоко усвідомити то всі глобальні проблеми стають якимись дрібними і не суттєвими, а мрії про чудове завтра розсипаються, як космічний пил, в розумінні того, що «завтра» може ніколи не настати. 

Василь встав з самого ранку, розпалив ватру в печі і взявся готувати Вечерю. З самого ранку – бо Надвечір’я.