Що може бути краще за подорож, а ще подорож Закарпаттям? Чарівна природа, старовинна архітектура, замки, дегустація у винних погребах, піша прогулянка старими вуличками міст, які насичені історією... Подорожуючи автобусом, можна забути про все і просто через вікно насолоджуватися краєвидами, вести невимушену бесіду з дружиною. Але…

Годину-другу тому пив каву з давньою знайомою, яка власне тепер і познайомила через інтернет (як це не смішно) мене з однією теж, мабуть, хорошою дівчиною. Ну ми з нею списалися і перекинулися кількома словами.

Стара пансько-окупаційна назва муляла вуха совітським вождям, а українцям вона чулася як «Сатаніслав» і нагадувала про канчуки Потоцьких і австрійські багнети. Тому у 1962 році ненависну назву було виметено на смітник історії. Щоправда тепер деякі «добродії» хочуть її звідти витягнути, але люди їм не дадуть.

Рівно 25 років тому – 20 березня 1986 року – три штурмовики типів А-6 і А-7, які злетіли з палуби американського авіаносця «Саратога», були, в районі півострова Сірт, збиті лівійськими зенітними ракетними комплексами С-200ВЕ. Це був чорний день для US Navy.

Ці об‘єкти пережили Австро-Угорську імперію, польську, навіть совєтську владу. Казарми не просто пережили, за ними завжди дбайливо доглядали, бо знали, що зруйнувати легше, ніж збудувати, тому і берегли. Не переживуть казарми лише нашу «демократичну українську імперію». Залишилося завалити два музеї, Народний дім, музичну школу і ратушу, а потім можна полегшено сказати: «Та тут Австрія нічого не зробила, її тут узагалі не було!»

У двокімнатній квартирі на другому поверсі совкового монстра з облупленими балконами по вулиці Чорновола мешкає двійко похилих, зв’язаних шлюбними путами, суспільним становищем і взаємною ненавистю.

17 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». 4 березня, закон підписаний Президентом України, вступив в силу. І хоча новому закону приписують революційне спрощення процедур, пов'язаних з будівництвом...

Перша біблійна притча про колективне людське прагнення – притча про Вавілонську вежу. Вертикаль сприймається як виклик, як «стовп утвердження» і заявка певної позиції. Метафізичний тип мислення, який кристалізувався в межах авраамічної традиції, пов’язує цей виклик переважно з богоборством, намаганням тварного «урівнятися» з Творцем

Очевидно, що за минулий рік ми, на жаль, отримали лише частину квазіреформ і підміну понять, які навіть і в своїх позитивних елементах не даватимуть бажаних результатів через відсутність комплексного підходу.

Сьогодні мені повернули з десяток позичених книг. Це було дуже трепетне і хвилююче повернення.

Японські власники та топ-менеджери енергетичних і інших монопольних компаній (електроенергія, нафта, газ…) щороку проходять своєрідний ритуал "покаяння". Вони купляють ефірний час на телебаченні і б’ють поклони та вибачаються перед громадаю...

У нас в Україні є багато таких речей, які ззовні виглядають добрими і потрібними, а насправді такими не є. Скоро весна і молодь знов потягнеться туди, куди вказують реклами так званих «фольклорних фестивалів». Тобто, фестивалів, де нібито пануватиме народне українське мистецтво, де музика і співи об’єднюватимуть українських людей в одну громаду.

Сьогодні став свідком діалогу. Добродійка А: «Щось в мене у животі бурчить». Добродійка Б: «То твої глисти там собі роблять дискотівку». Потім обидві добродійки регочуть.

Нещодавно я була в Києві, якраз у справах свого поетичного збірника. І раптом чую: «Потяг НОМЕР ОДИН – Київ-Москва відбуває….», - мене аж сіпнуло. Чому цей поїзд у нас і далі, вже 20 років незалежності – ще НОМЕР ОДИН? Чому не зробити номером першим потяг Київ-Івано-Франківськ, або, нехай, Донецьк-Львів. А потягу до Москви дати якись інший номер, скажімо, №66…

Читаю книгу Степана Процюка «Руйнування ляльки». Один з перших висновків: цей роман є лише одежею для вищої Ідеї.

...Динозаври. Чому знову й знову виникають ці потвори? Здоровенні і неповороткі, вони тупають доісторичним Магрібом. Туп-туп-туп-туп-туп. Довго тупають, але всьому коли-небудь приходить піз... себто фініта.

Для захисту нашої священної мови треба заборонити етнічним неукраїнцям (якщо лише вони не довели практично своє вміння мислити українським способом)  вживати українську мову у розмовах і писати нею тексти, призначені для публічного прочитання, заборонити писати українською мовою еротичні твори, детективи, жіночі романи та іншу примітивно-розважальну літературу.

Ми, українці – дивний народ. Народ, який всім і все пробачає, а ще – мовчить і очікує. Як правило, очікує погіршення ситуації, про що і постійно говорить. Маю на увазі стандартну відповідь на запитання: «Як справи?» - «Аби не гірше».

Ми - Люди Хвоста. Наші діти стануть першими Людьми Пащі і, певно, зневажатимуть нас за позадництво і колекціонування симпатичних дрібничок. Ми ж будемо вважати їхні проекти безглуздо-провокативними та жорстокими, жити сьогоденням й тішитися принагідними визначеностями історії.

Я закликаю нашу місцеву владу, мера, "Свободу", обласну раду, обласну адміністрацію - зверніть на це увагу.  В нашому краї потрібно заборонити оце ЛГБТ. Потрібно вичавлювати це з Прикарпаття. Оголосимо нашу область, наше місто - Зоною, вільною від ЛГБТ! Для мене ваша, панове владо, поведінка в цій ситуаціє є тестом і щодо вас. Якщо ви ніяк не відреагуєте на це неподобство - то я і вас буду вважати педерастами (перепрошую).

Як повідомив 10 лютого офіційний сайт УГКЦ, Папа Бенедикт XVI прийняв зречення патріарха Любомира з посади глави Української греко-католицької церкви.

Дівчата гойдаються а я стою поруч. Нежданно, «як біда з корчів», звідкись із темряви явився нам трішки суворий на вигляд молодик. Сказав, щоб ми йшли звідси, бо майданчик лише для дітей. Ми, цілком природно, відповіли, що не знали такого і поцікавилися «де написано». Важлива деталь: У ВВІЧЛИВІЙ ФОРМІ. Той відвів нас до кремезного чолов’яги, що стояв неподалік і, очевидно, призначався для тих, до кого з першого разу не доходить.

Священна валка з Рибою досягала Кам’яної Могили. Там, де тепер туристи повертають з траси Мелітопіль-Запоріжжя на Мирне, жрецький почет Риби зустрічав Яру – несамовите сонце воїнів. Там жерці знімали кошик з колес і несли її на плечах до самої Могили.

У сучасних умовах слово стало брудом. Можливо, так було завше, але ми живемо саме у сучасних у мовах, що є підставою для подібних висновків. Нині мова стала матеріалом для виконання певних механічних функцій, позбавивши будь-якої сакральності. Можна згадати сотні телепрограм і серіалів, які перетворюють людину на унітаз, куди зливають всілякий словесний непотріб. Але, здається найбільшої вершини у даній царині сягнули Інтернет-коментатори.

Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво.

Деякі дослідники переконані в тому, що кожна так звана «політична харизма» має демонічну природу. Що без допомоги демонів політик майже не здатний «напряму», тобто неапаратними шляхами, оволодівати великими масами прихильників і виборців.

Фізика "вперлася" в метафізику, визнавши існування множинних паралельних Всесвітів та Творця за їх межами...

Московський патріарх служить у київській церкві

Голосом диктатора закликає любити владу

Каже що краще бути вірним і вмерти

Ніж тусуватись на барикадах....

Голова всвердлюється в сон як у плиту пінопласту. Музику вловлюю що раз то менше. Таке враження, ніби колонку невидимим конвеєром відсуває все далі і далі чи просто хтось несе її геть. Повітря важке. Думання далеко вже не таке, як на звичайну тверезу голову, не пряме і не логічне.

Криза цінностей, врешті-решт, досягла України. Це вже не та криза радянського способу мислення, якою закінчився великий похід марксят-ленінят «до світлого майбутнього», це щось набагато істотніше.

Про «особисту філософію грошей» вперше я почув від свого товариша, який був тоді помічником-консультантом одного з депутатів Верховної Ради. Його депутат мав свою філософію грошей, - він казав, що «дуже любить гроші». І не тільки раціональною любов’ю.

У представників влади, політичних партій та громадських організацій є традиція відслідковувати всі більш-менш актуальні свята і річниці, а відтак проводити веселі театралізовані флеш-моби. Останні полягають у прогулянках містом з прапорами нашої Неньки («для годиться» і, якщо ніхто не забуде) та, звісно, рекламними полотнищами своєї організації.

Серед багатьох буттєвих трактів, доріг, шосе і стежин сучасного світу кожному пропонується обрати своє. Ми обираємо і йдемо кудись у невизначеність.

Те, що зараз відбувається з майже 125-літньою казармою у парку ім. К. Трильовського, зведеною за проектом німецьких зодчих у стилі мілітарного європейського «палаццо», який запропонував сам архікнязь Франц Йосиф I і яку на 20-му році незалежності України, доведену власниками до аварійного стану, мене, як коломийця, не може не турбувати.

Я серйозно вважаю, що найліпший стан людського тіла – це голий скелет. Найкрасивіша жінка вимушена перетворитись на зморщену бабцю з рідким волоссям, слинявими вустами, беззубим ротом і нетриманням сечі. Вона може розростися до неймовірних розмірів, або зсохнутися на сушеницю. Вона може бути нормальною, а все ж не ідеальною. І лише голому скелетові...

Знаменитий фільм Лені Ріфеншталь (Riefenstahl) «Олімпія» (1936), напевне, найвідвертіша «поема тілесності» в історії кінематографу до часів «Емануелі» і «Ста двадцяти днів Содому». Оголені тіла у фільмі тридцятичотирирічної учениці Рейнгарда оточені містичним розсіяним сяйвом. Вони неймовірно рухливі, бадьорі і підкреслено предметні.

Колись моя викладачка російської мови і літератури  в Івано-Франківській СШ №7 Ріта Пєтровна (яку боялися всі, включно з Васею Барчуком, який намагався «втретє» закінчити восьмий клас, та Вовою "Беном" – майбутнім кримінальним «татом» Івано-Франківська, що був підірваний у власному авто, здається, в кінці «буремних» 90-тих) промовила цю фразу Достоєвського: «Краса врятує світ!».

І коли це глибоко усвідомити то всі глобальні проблеми стають якимись дрібними і не суттєвими, а мрії про чудове завтра розсипаються, як космічний пил, в розумінні того, що «завтра» може ніколи не настати. 

Василь встав з самого ранку, розпалив ватру в печі і взявся готувати Вечерю. З самого ранку – бо Надвечір’я.

Сьогоднішні «політичні репресії», про які кричать в одне горло як і «репресовані» Юля Тимошенко і Юрій Луценко, так і політичні партії, до яких ще черга не дійшла – не інше, як реабілітація політичних трупів.

Час від часу доля підкидує нам чудові знайомства. Вони ніби бонуси, які компенсують нам тисячі годин примусового виробничого спілкування з людьми сірими та нецікавими. Нещодавно я отримав черговий такий «бонус».

Виявляється наша карпатська джинджура (тирлич жовтий) входить в дванадцятку магічних рослин Ордену розенкрейцерів. 

Тривога не захопила курсантів зненацька. Тут, на орбітальній базі П’ятнадцятого флоту, звикли до сигналів тривоги – навчальних і бойових. Дисплеями розбіглись лінії евакуаційних схем, особисті комунікатори прийняли «сигнал дев’ять». Це означало: базу заражено.

В кожній езотеричній традиції є своя  Mons Magorum Invisibilis (Невидима Чарівна Гора). Гора Посвяти. Це гора-алеорія, гора-символ. Інколи вона має свій фізичний географічний аналог. Але часто це гора виключно зі Світу Ідей.

Маніпулятивні технології на нашому телебаченні, в наших газетах, інтернет-ресурсах і навіть блогах використовуються у найрізноманітніших варіантах, а жертвами їхнього впливу стають саме ті люди, які не хочуть оцінювати інформацію з екрану критично.

Гра є одною з найдавніших форм перечікування світу. Граються тварини і люди. Останні перетворюють гру на окремий світ. В дитинстві люди бавляться м’ячиками і дзиґами, тягають за хвости безневинних звіряток, а у дорослому віці, окрім більярду і преферансу, їх приваблюють різноманітні владні змагання: іноді це політика, а іноді те, що тепер називають «іграми визнання» та «іграми класифікацій».

Символічно, що у грудні ми не лише відзначаємо День прав людини, а й усіх інституцій, які зобов’язані оберігати нас від порушення цих прав.

Досліди на щурах показали, що бути «багатим і успішним» шкідливо для здоров’я.

Маат - давньоєгипетська богиня, що персоніфікує Істину, Справедливість, Вселенську Гармонію, божественне встановлення та етичну норму. (Якраз все те, що сьогодні в дефіциті). 42 "Божі Заповіді" Давнього Єгипту.

В місті ж Івано-Франківську  все сталось, як і передбачалось, але з точністю до навпаки. Маючи в міській раді абсолютну більшість – 34 депутатських голоса з 59, депутати «Свободи» голосуванням за виконком міської ради впритул самі «розстріляли» власну перемогу.

Вічність має безліч облич. Одне з них кожний з нас може побачити після заходу Сонця. Я люблю дивитися на зоряне небо, впізнавати сузір’я і вкраплені у їхнє срібне плетиво кольорові світляки планет. Є сузір’я, котрі мені просто подобаються. До прикладу, зоряний Лебідь. Але є одне, споглядання якого примирює мене з цим шалапутним світом. Це сузір’я Оріона, Небесного Мисливця.

Ця вічна українська тема вже, чесно кажучи, задовбала. Тепер вже «низовий хор» хлопців і дівчат з політичної самодіяльності заспівав про зраду стосовно Насалика.

В той час коли Компроміс ще планує, Безкомпромісність вже реагує.

Так так. Саме "шиза". Не світова економічна криза, не безробіття і безгрошів’я, не провладні партії, а "шиза". Який шанс, що якомусь ідіоту голос з космосу не накаже вас зарубати, підсипати ціаністого калію, задушити, переїхати чи порізати лезвієм? Скільки психів кожен день проходить поруч? Задумайтеся…

Відомий футбольний телекоментатор, часів Радянського Союзу, Коте Махарадзе, з притаманним йому грузинським акцентом, говорив таку фразу: «Поки м’яч у повітрі, коротко про склади команд». Отже, поки м’яч був у повітрі на полі обласної ради, а провладна команда з самовпевненістю вважала, що він летить у ворота суперників, в той час опозиція мобілізувала весь склад своєї команди і забила вирішальний гол. 

Сценарій багатосерійного фільму: постмодерне молоде подружжя доводить до сказу сусідів -- двох класичних благеньких старих, позиціонованих як людей високодуховних та позитивних, з чіткою системою принципів та залізобетонними поглядами на проблему добра і зла.

Викривлена статистика, викривлена соціологія, псевдодосягнення та псевдоінвестиції створюють небезпечну ситуацію, коли чиновник сам починає вірити у те, про що він звітує «наверх». Вся його діяльність спрямована на «правильну» подачу тієї чи іншої ситуації, «правильну» атмосферу у місцевих радах, у пресі, «правильні» висловлювання та «правильне» виконання поставлених завдань.

Гіпнотична вібрація мантри  «Хто як не ми?», що в останній день недавнього жовтня так сподобалась івано-франківському виборцю, через три минувші післявиборчі тижні почала потрохи трансформовуватись на майже містичне заклинання «Не ми. Не зараз. Не тут».