Місяць тому в Івано-Франківському міському суді розпочався розгляд позовів, які подав бізнесмен Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.
У своїх заявах він вимагає відшкодування моральної шкоди, оцінюючи її у шестизначні суми, пише Правда ІФ.
В Івано-Франківську Богдан Пукіш відомий, зокрема, своєю причетністю до історії банкрутства одного з найбільших підприємств міста — ВАТ «Пресмаш». Після визнання заводу неплатоспроможним у жовтні 2015 року розпочалася процедура банкрутства, яка триває досі. Тоді значна частина працівників втратила роботу, а заборгованість із зарплати сягнула 3,2 мільйона гривень.
Попри це, сам Пукіш у судовому порядку домігся виплати заборгованості із заробітної плати. У серпні 2022 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу обласної прокуратури, однак підтвердив виплату бізнесменові понад 123 тисяч гривень за час вимушеного прогулу.
Від посади голови правління «Пресмашу» Пукіша усували двічі — зокрема під час корпоративного конфлікту 2008–2009 років після появи нового інвестора. Тоді сторони обмінювалися взаємними звинуваченнями: бізнесмен говорив про «рейдерство», тоді як опоненти — про блокування роботи підприємства та фінансові зловживання.
Остаточно його усунули у 2012 році в межах кримінальних проваджень, однак згодом звинувачення не були доведені в суді. У 2014 році Пукіш повернувся до управління підприємством, яке вже перебувало у кризовому стані.
Станом на сьогодні, за даними відкритих джерел, контроль над активами «Пресмашу» він зберігає через підприємство «Вестхім», яке є одним із ключових кредиторів у справі про банкрутство. Це дає можливість впливати на рішення щодо подальшої долі підприємства, зокрема на процеси санації чи продажу майна.
Окремою підставою для позовів до медіа стали публікації про можливу причетність Пукіша до руху «Український вибір». Сам бізнесмен, за інформацією з матеріалів справи, заперечує свою участь у керівних органах цієї організації. Водночас у відповідях державних органів зазначено, що облік членів громадських об’єднань не ведеться.
Справа в тому, що у процедурі банкрутства всі ключові рішення приймає не директор і не збори акціонерів, а збори кредиторів. Оскільки «Вестхім» має значну суму визнаних судом вимог, Пукіш отримує вирішальну кількість голосів у комітеті. Це дозволяє йому схвалювати або блокувати план санації (відновлення) заводу та впливати на вибір арбітражного керуючого (керуючого санацією).
Як великий кредитор, він може оскаржувати в судах будь-які спроби виставити цехи чи землю заводу на аукціон, якщо умови продажу його не влаштовують. Це дозволяє роками тримати активи «замороженими», не допускаючи до них сторонніх інвесторів.
У разі продажу будь-якого майна заводу, гроші спочатку йдуть на погашення боргів кредиторів (зокрема «Вестхіму»), а акціонери отримують щось лише в останню чергу (що в реаліях «Пресмашу» майже неможливо). Це робить володіння акціями для його опонентів фактично безглуздим.
У певних юридичних схемах кредитор може спробувати забрати майно заводу в рахунок погашення боргу. Це найкоротший шлях до переоформлення цехів чи землі на свої структури без реальної оплати грошима.
Поки завод у банкрутстві, Богдан Пукіш як кредитор є «господарем становища», оскільки без його згоди неможливо ні закрити справу, ні продати активи, ні змінити стратегію виходу з кризи.
У своєму позові до медіа, який почав розглядати Івано-Франківський міський суд, Богдан Пукіш, зокрема, висловив невдоволення тим, як багато років тому медіа описували події, пов’язані з корпоративною війною на «Пресмаші», хоча й сьогодні його діяльність на доведеному до руїни підприємстві цілком може стати приводом для неупередженої критики.
Як вдалося з’ясувати, станом на 6 серпня 2013 року Богдан Пукіш був принаймні керівником ініціативної групи руху/організації «Український вибір» в Івано-Франківській області, а отже займав відповідальне становище серед місцевих «медведчукістів».
Номер мобільного телефону, який вказано на сайті цієї сумнозвісної проросійської організації, збігається з номером, який Богдан Пукіш вказав у позовній заяві до медіа, що виключає можливість «двійника» — з таким же іменем та прізвищем.
Як свідчить той же веб-архів Богдан Пукіш також здійснював публічну діяльність в межах руху Віктора Медведчука (організації «Український вибір»). Зокрема, у новині з назвою «Участники «Украинского выбора» в Ивано-Франковске поздравили женщин с праздником 8 Марта» містяться його фото, на одному з яких він дарує квітку якійсь перехожій.
«Вместе с цветами участники акции вручали поздравительные открытки от лидера Движения Виктора Медведчука со словами благодарности и пожеланиями здоровья, благополучия, удачи, тепла и любви», – йдеться у публікації російською мовою.
Але на підготовче судове засідання (яке відбувалося 31 березня 2026 року), ні Богдан Пукіш, а ні його представник не з’явилися. Вони також не надали жодних документів та клопотань, які б аргументували їхню відсутність, або ж прохання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Відразу після запровадження проти нього персональних санкцій Богдан Букіш записав і оприлюднив відеозвернення, у якому висловив свою рішучу незгоду із рішеннм РНБО, та вкторе «забув» про свою причетність до руху Віктора Медведчука «Український вибір».
Треба зауважити, що 2013 року Богдан Пукіш саме перебував у статусі фігуранта кримінальних справ через його діяльність на «Пресмаші» та, очевидно, потребував серйозного покровительства та допомоги «досвідчених адвокатів». Про юридичні подвиги Медведчука ми всі пам’ятаємо.
Деяким медіа Богдан Пукіш також докоряє несправедливими, на його думку, згадками про причетність його підприємства «Вестхім» до виробництва неякісних мін для ЗСУ під час повномасштабного вторгнення. Хоча при цьому він підтвердив співпрацю підприємства з Павлоградський хімічний завод, керівника якого було затримано СБУ у квітні 2025 року у справі бракованих мін калібру 120 мм.
У своєму позові керівник франківського підприємства-підрядника зазначив, що у Головному управлінні технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки Міноборони повідомили про відсутність інформації щодо рекламацій на продукцію «Вестхіма», а в самому ДП«Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» йому відповіли, що такі скарги на неякісні запчастини не надходили.
Хай там як, але чи варто публічних осіб із таким бекграундом допускати до участі в конкурсі на отримання оборонних підрядів? Питання риторичне і не містить образи честі і гідності та не підриває ділової репутації бізнесмена.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
