Західні регіони, зокрема Івано-Франківська область, сьогодні є тилом, який допомагає фронту та зберігає національну економіку.
Очевидно, що для підтримки України та наближення перемоги вкрай важливим є налагодження регіональної економіки умовного тилу.
Відтак, в умовах повномасштабної війни в безпечніших регіонах, яким є й Івано-Франківщина, важливо відновлювати роботу закритих підприємств та запускати нові виробництва. Задля цього необхідно об'єднати людські, технологічні, фінансові та організаційні ресурси.
Водночас діяльність органів місцевого самоврядування територіальних громад в умовах повномасштабного російського вторгнення та допомога менш постраждалих від війни регіонів більш постраждалим територіям показали ефективність політики у сферах децентралізації та регіонального розвитку.
Щоб дізнатись про стратегію розвитку Прикарпаття, внесок креативних індустрій та інвестиційну привабливість регіону, журналістка Фіртки поспілкувалась з очільником Агенції регіонального розвитку Івано-Франківської області, членом Правління Бізнес-Асоціації Івано-Франківська Віктором Вінтоняком.
Про кластеризацію бізнесу, ідею Кластера креативних індустрій, шляхи щодо розвитку області під час воєнного стану, інвестиційний клімат та як повинна розвиватись область після перемоги України читайте далі.
Нещодавно на зустрічі Українського кластерного альянсу в Івано-Франківській Торгово-промисловій палаті ви презентували ідею створення на Прикарпатті Кластера креативних індустрій і, зокрема, потужного хабу кіновиробництва.
Розкажіть детальніше про цю ініціативу.
Давньоримська цитата «Хліба і видовищ!» була і буде актуальною завжди. Вона відображає людську природу. З хлібом насущним все зрозуміло, а от видовища, які в Давньому Римі обмежувалися театром, гладіаторами і ораторами, в наш час розширилися до «виробництва контенту».
До певної міри працівники креативних індустрій — це якраз виробники контенту. Креативні індустрії сьогодні — фактично найновіша галузь, яка створює багато високооплачуваних робочих місць та дає чи не найбільшу додану вартість; найактивніша галузь економіки, що нині міцніє.
Для себе, як план на майбутнє, ми взяли англійську модель, де вклад креативних індустрій на 2019 рік складав сто одинадцять мільярдів фунтів — це величезні кошти.
В Україні закладені вже юридичні умови для розуміння, що таке креативні ініціативи. Зокрема, в Міністерстві культури України з 2017 року працює сектор розвитку креативних індустрій, а з 2018 — Директорат креативних індустрій.
Так, до креативних індустрій належать театральні та образотворчі види мистецтва, кінематограф, телебачення й радіо, музика, видавнича справа, комп’ютерне програмування, нові медіа, реклама, архітектура. З переліком видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій, можна ознайомитись за посиланням.
Ви постійно наголошуєте, що за креативними індустріями майбутнє. Чому вони такі важливі сьогодні?
На заході України завжди була проблема масового безробіття. Саме з нашого регіону найчастіше виїжджали за кордон, адже не вистачало землі для усіх. Таке традиційне безробіття було й в СРСР: ми, чи не єдина територія, де була проблема з роботою. Саме тому, аби працевлаштувати людей, тут будували заводи.
Сьогодні ж багато заводів не функціонують, тому знову виникла потреба шукати можливості для створення робочих місць. Й ось креативні індустрії — це сучасна галузь, яка могла б задовольнити цю потребу та «затримати» молодь в країні.
Наша область насамперед туристична та має майбутнє у розвитку креативних індустрій.
Я б хотів детальніше зупинитися на кіно, яке в Україні з 2015 року формується як ринок. Так, після того, як держава почала фінансувати виробництво українського кіно — воно розпочало активно розвиватись та з’явились якісні фільми, продюсери, режисери та актори, яким вдалось себе проявити. Це в принципі важливо й тому, що вкотре демонструє згуртованість нашої нації, яка готова показати світу українські цінності та ким ми є насправді.
Тим часом галицьке кіновиробництво як кіноіндустрія може об’єднати щонайменше п’ятнадцять професій з переліку креативних індустрій.
У світі є декілька свіжих прикладів, окрім Hollywood, як найпотужнішої кузні світового кіно, які демонструють, що за креативними індустріями майбутнє.
Ось, наприклад, внесок креативних індустрій кіновиробництва в Угорщині — вже понад 30% валового національного продукту. Відтак, в Угорщині знімають десятки голлівудських фільмів щороку.
Ми це враховуємо й вже маємо контакти — угорці готові допомогти нам у створенні павільйонів для виробництва аудіовізуальної продукції. Також підтримуємо зв’язок з норвезькими та італійськими фахівцями, які пропонують нам стати хабом креативних індустрій з акцентом на кіновиробництві. Крім цього, кіновиробництвом в Україні цікавляться й індійські фахівці. Тобто, можливості є, але ними потрібно правильно скористатись.
А чи є Івано-Франківщина популярною локацією у кінотворців?
Так. Фільми на території нашої області знімали ще давно. Зокрема, у 1964 році — художній фільм режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
Ще одним вдалим прикладом є фільм «Будинок літаючих кинджалів» відомого китайського режисера Чжан Імоу, який він зняв на території Національного природного парку «Гуцульщина». Всі пори року, які є в стрічці — літо, осінь та зима — зняті в Косові у 2003 році.
Лише ми допомогли та скоординували зусилля вже більше як семи фільмів на Івано-Франківщині. Зокрема, незабаром в світ вийде фільм під назвою «Небо парасолька» (трагікомедія, яка розповідає історію непростих взаємин італійського юнака Мікеле та його карпатського дідуся Михайла — ред.) режисера Зази Буадзе. Кінотеатральний прокат стрічки запланували на 2022 рік.
Окрім того, як співпродюсер я долучався до фільмів, знятих івано-франківською організацією «Ukrainian West Film».
І навіть попри те, що в країні триває війна, Івано-Франківська область залишається популярною локацією для створення кінопродукту. Так, декілька фінансових груп вже в роздумах про те, щоб у нас втілити в життя чимало цікавих проєктів.
Також маємо ще не реалізований «Станіславський феномен». Тобто, йдеться про талановитих письменників, за мотивами романів яких можна знімати фільми. До речі, успішним прикладом також є український повнометражний фільм «Віддана», за мотивами роману «Фелікс Австрія» письменниці з Івано-Франківська Софії Андрухович.
Привідкрию завісу: ми вже готуємо декілька сценаріїв за романами Володимира Єшкілєва — знаного франківського письменника-постмодерніста.
Розкажіть більше про кластеризацію бізнесу та основні напрямки, в яких можливий розвиток області надалі.
Хоча Галичина ефективна з точки зору підприємливості, але вона традиційно не полюбляє об’єднуватись — у нас не вироблена культура партнерств. Це мінус, на який важливо звернути увагу.
Цікавим напрямком розвитку економіки сьогодні є агрофудкластер. Це можуть бути, наприклад, фермерські господарства. Я вважаю, що за цим майбутнє.
Загалом метою такого кластеру є об'єднання виробників та переробників різної сільськогосподарської продукції. Це у сукупності допоможе вийти на європейські ринки та допомогти отримати додаткову вартість.
Відтак, коли фермери, які нині мають підтримку з боку держави, об’єднаються у кластери — це буде потужний прорив й спосіб мати свою спеціалізацію нашої області, вивести її на нові ринки, у тому числі — європейські.
Як на мене, сьогодні цікавим та прогресуючим є Кластер креативних індустрій, адже це те, що має основу та історію на Прикарпатті.
Зокрема, я є засновником Івано-Франківської кінокомісії. Це установа, яка допомагає знімальним група контактувати на території нашої області та популяризувати наш край, як місце для знімання різного відеоконтенту.
Ви також очолюєте Агенцію регіонального розвитку Івано-Франківської області. Окресліть коло ваших завдань, чим конкретно ви займаєтесь?
У 2017 році в рамках децентралізації я ініціював створення Агенції регіонального розвитку Івано-Франківської області.
Це — інституція, яка займається координацією зусиль влади, бізнесу та громади для сприяння ефективному веденню економічної діяльності та реалізації стратегії розвитку.
На жаль, отримати фінансування досі не вдалось: не усі зрозуміли роль, й поки що ми існуємо номінально. Однак, ми займаємось експертним супроводженням, налагоджуємо контакти з експертами, зокрема з міжнародними, щоб розвивати нові економічні моделі на території області.
Якщо коротко, то ми працюємо на засадах партнерства з метою ефективної реалізації державної регіональної політики. Крім того, наша мета — залучати інвестиції у регіон, сприяти створенню нових робочих місць та інфраструктурному розвитку регіону.
Також наша Агенція надавала пропозиції щодо стратегії розвитку області, за які вже проголосувала обласна рада, але наразі вони ще не є реалізованими через відсутність фінансування. Адже — кожного разу стикаємось з новими викликами: раніше — коронавірусною інфекцією, сьогодні — повномасштабним російським вторгненням.
Як очільник Агенції ви підтримуєте зв’язок із представниками різного бізнесу. Які основні проблеми у діяльності бізнесу під час війни?
Сьогодні найосновніше для кожного громадянина — безпека. На щастя, наша область є тиловою, тут немає активних бойових дій, тому бізнес може продовжувати функціонувати.
Як показав час — ті, хто підготувався та мав «подушку безпеки», дає собі раду, але ми бачимо, що насправді працювати у таких реаліях складно. Багато хто втратив роботу або ж просто фізично не може працювати там, де раніше: зламались клієнтські та партнерські ланцюги, логістичні ланцюги постачання товарів та їхніх складових.
На території області ми також стикнулись з тим, що не готові технологічно приймати релоковані підприємства — у нас немає промислових майданчиків для цього. Поодинокі випадки успішних евакуацій бізнесу є швидше заслугою наполегливості власників підприємств, а не вдало налагодженим процесом.
Як Ви бачите шляхи щодо розвитку області під час воєнного стану?
На мою думку, ефективним механізмом як підтримати бізнес є державне замовлення. Але загалом універсального рецепта немає. Держава досі не перевела економіку на «воєнні рейки».
Ми з колегами дискутували, чи варто щось стратегічно планувати в цих умовах невизначеності, але оскільки ми віримо у Збройні сили України та нашу перемогу, дійшли до висновку, що таки варто. І, за моїми спостереженнями, вдалою для нашої області є модель кластерної економіки, яка фактично вже є сервісною, адже основою економіки області є туризм.
Як керівництво області та обласного центру допомагає вам у розвитку бізнесу?
Одна з місій Агенції регіонального розвитку області є консенсус між владою, бізнесом та громадою. Не завжди все гладко, та ображатись чи чекати підтримки — не наш спосіб. Можу лише сказати, що ті можливості, які дає держава, дозволяють починати щось робити у тих реаліях, які склались.
Влада Івано-Франківської області також шукає нові способи розвитку регіону. Я впевнений, що до згоди ми дійдемо, адже всі ми працюємо на благо розвитку області.
Я б хотів сконцентрувати увагу на тому, що незалежно від підтримки чи допомоги у загальній сірій масі завжди знайдуться люди, які знайдуть ідею, будуть просувати її та «підсвітять» майбутнє.
Івано-Франківщина — не так сильно постраждала внаслідок повномасштабної війни, як, наприклад, східні області. Проте, залучення фінансування навіть у відносно «мирний» регіон досить складне завдання.
Як зацікавити інвесторів та як комунікувати, щоб залучити фінансування у розвиток бізнесу на Прикарпатті?
Не варто сподіватись, що хтось проявить ініціативу та дасть нам грошей — потрібно брати ситуацію у свої руки.
Коментуючи, анонсований план Відновлення України, який спрямований на прискорення стійкого економічного зростання та мав би стати магнітом для іноземних інвестицій, я б радше говорив про модернізацію держави.
Я прихильник такої моделі, коли це буде не відновлення, а модернізація із відновленням.
Ми маємо відірватись від радянської системи розподілу виробництва, яка дісталась нам у спадок, маємо модернізувати практично всі галузі, які можна вважати конкурентоспроможними, відійти від сировинної моделі розвитку економіки. У цьому випадку знову повертаємось до креативних індустрій.
Очевидно, що наш регіон буде останнім у списку відновлення країни після перемоги, адже фактично у нас мало що пошкоджено. Відповідно ми маємо просувати цікаві та оригінальні ідеї, які зацікавили б інвесторів.
Золото 21 століття — це люди. Перше запитання будь-якого інвестора:
«Чи є у вас кваліфіковані кадри?».
Тому підґрунтям реалізації проєктів є підготовка фахівців. Водночас креативні індустрії можуть бути тим драйвером економічного розвитку області на багато років вперед.
Власне, сьогодні — історичний момент, аби закласти цю стратегію на майбутнє. Це є надважливим, щоб утримати тут талановиту молодь, яка зможе реалізувати свій потенціал.
Якщо говорити про Івано-Франківськ зокрема, то який у нас інвестиційний клімат у місті?
Створивши Бізнес-асоціацію, ми з колегами стикнулись з тим, що аналітики стосовно ландшафту бізнесу міста немає.
Виділити, які сектори у нас домінують, та як вони розвиваються, окрім будівельної галузі, складно. Тобто, ми не знаємо, який бізнес провідний у нас, а можемо лише здогадуватись.
Тому спільно з аналітичним центром ПНУ ми завершуємо аналіз бізнес-ландшафту міста.
Це важливо, тому що для розвитку регіону рішення мають ґрунтуватись на конкретному аналізі та об’єктивних даних, а не інтуїтивно, ситуативно та на один день.
Водночас якщо проаналізувати інформацію від Державної податкової служби, то бачимо, що понад 50% бюджету міста формується бюджетними установами. Інакше кажучи, основа бюджету — бюджетні установи.
Як на мене, це парадокс: не бізнес формує бюджет міста, а саме бюджетні організації.
Як бізнес в Івано-Франківській області адаптовується до функціонування під час повномасштабної війни?
Щоб врятувати економіку та розвивати роботу підприємств під час війни, необхідно оперативно реагувати на виклики та знаходити нові ресурси для підтримки діяльності бізнесу. Найбільш доцільним, на мою думку, виходом з ситуації, яка склалась сьогодні для підприємств, є експорт.
Крім того, я є учасником спільнот Українського кластерного альянсу, і з досвіду можу сказати, що кластери, як спосіб згуртованості та допомоги одне одному довели свою ефективність, надали можливість долучатись до ланцюгів доданої вартості й інтегрувати партнерів, не конкуруючи.
Повернімось до евакуації підприємств. Щоб допомогти компаніям врятувати виробництва, уряд запустив Програму щодо тимчасового переміщення підприємств з постраждалих від війни регіонів, зокрема, на Захід.
Чим для релокації приваблива Івано-Франківська область?
По-перше, це, звісно, те, що наша область є тиловою, тому тут відносно безпечно. Також у нас є три університети, які є дуже потужним резервом та можливістю залучення кваліфікованих кадрів у релоковані підприємства.
Однак, потрібно розуміти, що евакуювати підприємство справа нелегка: треба знайти приміщення, перемістити фахівців та їхні сім’ї, перевезти обладнання.
Той, хто наважився — має суттєву підтримку від держави. Вже є вдалі приклади, коли місцеві бізнеси приймають до себе та співпрацюють з релокованими підприємствами.
Наприклад, приладобудівна компанія «Енергооблік» з Харкова успішно перенесла виробництво у Богородчанську громаду.
Сьогодні підприємство реалізовує проєкт, що має на меті створення взірцевої метрологічної лабораторії, яка в тому числі займатиметься повіркою лічильників газу та води, зокрема й для європейських споживачів.
Чому це заслуговує особливої уваги? А тому, що в Європі є всього декілька еталонів кубометру газу — і ось вони розробляють такий проєкт у Богородчанах, коли в Європі таких еталонів є менше як десять. Так, Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації має взірцевий стенд для переповірки, але повірка газових лічильників відбувається повітрям, а вони роблять — газом, що є фактично вимогою для сертифікації цих лічильників для Європейського світового ринку.
Як, на Вашу думку, повинна розвиватись область після завершення війни, перемоги України?
Наприкінці 2021 року в Івано-Франківську стартувала розробка стратегії розвитку міста, яку зокрема підтримав й міський очільник Руслан Марцінків.
Ця стратегія власне й має на меті дати відповідь, як Івано-Франківськ буде змінюватися у майбутньому, оскільки займатиметься прогнозом та реалізацією стратегічних напрямків.
Перш за все — це просторове планування, аби розуміти, як та де розвивається місто.
Для бізнесу важливий довгий горизонт планування. Зокрема, ми говоримо й про екологічність, безпеку, умови ведення бізнесу, утримання молоді завдяки створенню можливостей реалізувати себе, покращення середньої та вищої освіти, розвиток культури та мистецтва, повернення наших заробітчан.
Не менш важливими є інфраструктурні речі, такі, як аеропорт, краще сполучення з рештою міст України.
Мусимо нарешті усвідомити, що мобільність в сучасному світі багато вирішує.
Ці всі речі у сукупності є двигуном, який може підняти економіку міста на якісно інший рівень. Завдяки втіленню стратегії у реальність Івано-Франківськ може знайти своє місце на мапі усіх міст України.
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Виклики та реалії: ринок праці в Івано-Франківську під час війни
