З Івано-Франківської громади 50 військових перебувають у полоні та 50 бійців — вважають зниклими безвісти.
Про це повідомив міський голова Руслан Марцінків, пише Фіртка.
Водночас, з лютого 2024 року на Івано-Франківщині працює представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин Наталя Пасічник. Рідні зниклих безвісти можуть звернутись за допомогою у Представництво.
Представництво Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — це комунікаційна ланка між рідними зниклих та установами, які залучені до пошуку зниклих безвісти, зазначала журналістці Фіртки Наталя Пасічник.
"Приймаємо звернення від родин зниклих безвісти, допомагаємо їм у комунікації з різноманітними державними структурами, які власне займаються пошуком, включаючи військові частини, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а також правоохоронні органи.
Мені важливо, щоб люди, звернувшись в уповноважені структури, не залишалися з тим же переліком запитань з яким й починали. Для людей дуже важливо, аби був результат — розшукати зниклого живого або повернути його тіло додому та з почестями поховати.
Моє завдання — вислухати, іноді навіть просто дати виговоритися, підказати, куди звернутись, як подати звернення та що мати з собою, скерувати з усіма установами, а також бути на зв’язку, коли я знову буду потрібна.
Зокрема, до мене близькі зниклих безвісти можуть зателефонувати (+380 66 069 72 71 — ред.) та отримати консультацію. Крім цього, можна прийти на очний прийом за адресою: Коновальця, 46.
Звертатись можуть не лише близькі тих, хто зник під час повномасштабної війни, а також й рідні тих воїнів, яких розшукують з 2014 року", — розповіла Наталя Пасічник.
Коли розшук припиняють?
Розшук зниклої безвісти людини припиняють не пізніше ніж через три дні з дня встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцеперебування останків. Про це повідомляють родичів, а також заявника, якщо заявник не є родичем.
Якщо зникла безвісти за особливих обставин людина, вважається загиблою, але її останки не знайшли, розшук не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцеперебування останків зниклого.
Разом з тим, психологиня Олександра Шевченко каже: ситуація, в якій опиняються близькі зниклих безвісти, може виглядати як патологічна. Проте, важливо розуміти, що це не патологія, а лише реакція на невизначеність. Кожна людина по своєму переживає біль втрати.
Для когось є варіанти глибокого занурення в себе, замкнутого стану, інші — мають агресивний стан та активну соціальну діяльність. Дати кожному члену сімʼї вибір, як саме реагувати на такий період життя — найкращий можливий варіант.
"Підтримати тих, хто перебуває у стані «невизначеної втрати» можливо турботою, добрим словом, а іноді просто присутністю: приготувати їжу, купити продукти, спекти щось смачне, прогулятися на природі (природа надає багато людині сил).
Якщо контакт з такою людиною близький — подаруйте їй мовчазні обійми. Якщо людині треба виговоритися — підставте своє плече або подаруйте терапію з психологом. Все індивідуально та залежить від людини, яка перебуває у цьому стані".
Олександра Шевченко запевняє: аби впоратись з емоційним станом — необхідно не затаювати його у собі.
"Проживати ці емоції: бити подушку, кричати, виражати всю гамму відчуттів, що стискає серце, бігати, стрибати, робити дихальні практики та вправи. Найважливіше — не завмирати. Якщо немає сил для активного вираження емоцій, робіть йогу або письмову практику.
Письмо — це спосіб виведення емоцій тіла на папір. Візьміть лист паперу та ручку будь-якого кольору. Протягом 30-50 хвилин продовжуйте без цензури писати все те, що коїться у ваші душі: страхи та біль, претензії до людей, світу, політиків, Бога, образу на людей та життя та інше.
Все, що болить у вашому серці. Під час цієї вправи часто підступає клубок у горлі та ллються сльози. Дайте собі час прожити ці емоції, з повагою та любовʼю до себе".
