«Усе одно телефонувала, бо думала, що це неправда»: дружина захисника Руслана Галька

Любов Галько згадує, що дізналася про загибель чоловіка вранці того дня. Перед цим вони ще спілкувалися по відеозв’язку. Чоловік сказав, що йде на позицію і не зможе бути на зв’язку. Любов помітила, що Руслан був стривожений і дивився кудись удалину.

«Я намагалася розговорити його, говорила щось позитивне, але він уже не дуже реагував. Казав лише: „Все добре, я не маю часу, мушу готуватися, бо треба йти“.

Я просила берегти себе, говорила, що потрібен нам живий», — розповідає дружина.

Зазвичай Руслан виходив на зв’язок о 5–6 ранку та писав, що все гаразд. Того ранку повідомлення від нього не було. Коли Любов зателефонувала, чоловік уже не виходив на зв’язок.

Руслан залишив дружині номери побратимів і командирів, щоб у разі чого вона могла дізнатися про нього.

Близько восьмої години Любов почала хвилюватися та телефонувати за всіма номерами. Деякі були недоступні, інші не відповідали. Згодом їй почали телефонувати друзі та знайомі, що ще більше посилило тривогу. Вона разом із донькою продовжувала набирати Руслана.

Коли донька зателефонувала командиру, він одразу сказав, що не знає, що їй повідомити.

«Я почала розпитувати, чи чоловік поранений, чи в полоні, що з ним. Я не могла подумати, що він загинув, але командир повідомив, що Руслана немає.

Далі я вже мало що пам’ятаю. Тоді дочка взяла трубку і щось його питала — чи тіло забрали. Це був дуже трагічний момент. Приблизно через дві години я вийшла із шоку й хоч якось почала реагувати. Тоді розплакалася, бо спочатку навіть не могла плакати».

Любов каже, що ще довго не могла повірити в загибель чоловіка.

«Я все одно телефонувала до Руслана, бо думала, що він з’явиться в мережі, і що це все неправда. Це був дуже важкий період.

Пізніше побратими зателефонували і пояснили, бо боялися мене засмутити. Всі знали, наскільки ми близькі з Русланом і як він турбувався, щоб я не хвилювалася. Вони ставилися до мене з великою повагою».

Любов Галько каже, що щиро вдячна кожному з бійців, які організували доставку тіла Руслана та його документів.

«Їх було багато, і вони стояли біля нього з великою повагою дві ночі. Розповідали багато історій про Руслана — як він допомагав усім, підбадьорював побратимів. Він дуже любив колядувати, приносити позитив у ці темні часи».

«Усе одно телефонувала, бо думала, що це неправда»: дружина захисника Руслана Галька — про останню розмову та його загибель