Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало в рідному місті Мирноград на Донеччині. Нині вона живе в Івано-Франківську та активно допомагає українським військовим.
Про життя у рідному місті та перші дні війни Яна Безугла розповіла журналістці Фіртки.
На момент початку повномасштабного вторгнення дівчині було лише 15 років. Вона мешкала у Мирнограді на Донеччині.
За словами Яни Безуглої, про початок повномасштабної війни вона дізналася вранці 24 лютого від мами. День перед тим, дівчина ночувала в бабусі, а вранці її розбудив телефонний дзвінок.
«Я взагалі не була в курсі. Лягла спати пізно, а вранці прокинулася від дзвінка мами. Вона сказала, що почалась війна, почалися обстріли, і щоб я швидко бігла додому, брала гроші та йшла скуплятися», — згадує студентка.
Дівчина одразу повернулася додому, зібрала документи та вирушила за продуктами. Через паніку у місті швидко зник зв’язок, а банкомати та термінали перестали працювати.
«Карткою вже не можна було розрахуватися — усе лягло. Люди масово все скуповували. Я стояла шість годин у черзі до банкомата, щоб зняти гроші. Було лише два банкомати на мікрорайон, і всюди величезні черги».
Приблизно через тиждень після початку війни магазини спорожніли та незабаром закрилися. Родина мешкала на третьому поверсі будинку без облаштованого укриття, а підвал не був придатним і безпечним.
«Ми жили на третьому поверсі. І якби був приліт — усе б просто лягло, і той підвал так само», — зазначає студентка.
Мама Яни працювала практичним психологом у дитячому садку і долучилася до гуманітарного штабу. Її направили у будинок культури, де приймали людей із Маріуполя, Бахмута та Авдіївки.
«Маму направили працювати в будинок культури, де приймали людей із Маріуполя, Бахмута,
Авдіївки. Вона надавала їм психологічну допомогу», — пояснює Яна.
Згодом до роботи долучилася і сама Яна — спершу як аніматорка для дітей, а пізніше як адміністраторка гуманітарної допомоги:
«Я реєструвала людей, видавала гуманітарну допомогу».
Наприкінці березня через посилення обстрілів родина вирішила евакуюватися.
«Тато сказав, що обстріли почастішали й вже долітає до міста. Ми зібрали речі та виїхали спочатку в Дніпро, потім — в Одеську область до родичів. А згодом переїхали в Черкаську, утім бажання повернутися додому взяло гору. І ми з мамою в кінці травня просто взяли квитки та повернулися в Мирноград».
Через війну навчання перейшло в онлайн-формат, а державну підсумкову атестацію скасували. Проте родина вирішила, що старші класи дистанційно опановувати буде складно.
«Мама сказала, що 10–11 клас онлайн — це дуже важко, бо потрібно складати НМТ. Тому у 2022 році я вступила до Івано-Франківського фахового коледжу Карпатського національного університету імені Василя Стефаника», — поділилась дівчина.
Більше читайте у матеріалі: «Вижила під обстрілами та стала волонтеркою»: історія донеччанки, яка знайшла дім в Івано-Франківську
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Наші Котики»: як ветеран Роман Турик відкрив та розвиває зоомагазин в Івано-Франківську (ФОТО)
Повернувся за пораненим та загинув: історія життя та чину прикарпатського бійця Миколи Прокопишина
