Кажуть, медицина покликана рятувати людські життя. Та є щось моторошно парадоксальне в тому, що знання, які допомагають повертати людей до життя, можуть стати інструментом убивства. Адже скальпелю байдуже, у чиїх він руках. А от людині — ні. І часом саме від цього залежить, чи стане операційний стіл місцем порятунку, чи останньою точкою в житті пацієнта.
Людське тіло можна досліджувати до найменших деталей. Проте з людською душею все значно складніше. Жоден рентген не покаже, де зароджується жорстокість, а найретельніший розтин не дасть відповіді на запитання, чому одна людина позбавляє життя іншу.
Американська письменниця Тесс Ґеррітсен, яка свого часу змінила лікарську практику на письменницьку, добре знається на медицині й уміє майстерно використовувати її у своїх сюжетах. На сторінках її романів медицина та криміналістика утворюють небезпечний тандем, а людське тіло стає не лише доказом злочину, а й важливим свідком, здатним розкрити те, що приховують люди.
«Хірург»: коли скальпель опиняється не в тих руках
Роман Тесс Ґеррітсен «Хірург» переконує: досконале знання людської анатомії ще не гарантує наявності бодай крихти людяності. Хороший хірург знає, як урятувати життя, а той, хто вирішив стати вбивцею, — як його забрати.
Саме з таким злочинцем довелося зіткнутися лікарці Кетрін Корделл. Знайомство ледь не коштувало їй життя, однак жінці вдалося врятуватися й дати відсіч своєму мучителю.
Здавалося б, злочинець мертвий, справедливість перемогла, а пережите можна залишити в минулому. Кетрін переїжджає до Бостона, повертається до лікарської практики й намагається почати все спочатку. Та минуле має кепську звичку повертатися — і далеко не завжди з добрими намірами.
Невдовзі місто сколихує серія жорстоких убивств. Невідомий злочинець із хірургічною точністю проводить над жінками моторошні «операції». Його почерк до болю знайомий Кетрін. Але як таке можливо, якщо чоловік, який колись намагався її вбити, давно лежить у могилі?
Письменниця майстерно заплутує сліди й змушує читача шукати відповіді разом зі слідчими. Що ближче розгадка, то очевидніше: смерть злочинця ще не обов’язково означає кінець його кривавої справи.
«Асистент»: коли зло знаходить послідовників
Навіть за ґратами зло не завжди втрачає свою силу. У кожного талановитого майстра рано чи пізно можуть з’явитися учні. Та коли йдеться про мистецтво вбивати, така спадкоємність навряд чи викликає захоплення. Саме цю моторошну закономірність Тесс Ґеррітсен розкриває в романі «Асистент», який продовжує історію «Хірурга».
Серійного вбивцю Воррена Гойта спіймано, справедливість, здавалося б, відновлено, а Бостон нарешті може зітхнути з полегшенням. Проте минає небагато часу — і місто знову відчуває присмак крові.
Цього разу невідомий полює на заможні подружні пари. Чоловіків він зв’язує та змушує спостерігати за знущаннями над їхніми дружинами, після чого жорстоко розправляється з жертвами. Злочини вражають холоднокровністю, ніби людське життя для вбивці — лише частина ретельно продуманого сценарію.
За розслідування береться вже знайома читачам детективка Джейн Ріццолі. Після зустрічі з Хірургом вона й сама має чимало незагойних ран — і не лише фізичних.
Згодом з’ясовується, що між новими вбивствами та ув’язненим Гойтом є зв’язок. Поки поліція намагається розплутати цей кривавий клубок, стає очевидно: навіть тюремні мури не завжди здатні зупинити злочинця.
Ґеррітсен грає на читацьких очікуваннях і поступово перетворює розслідування на особисту боротьбу Джейн із власним минулим. Адже найскладніше — не завжди спіймати вбивцю. Іноді важче переконати себе, що він більше не має над тобою влади. А якщо до того ж у нього з’явився асистент, про спокій годі й мріяти.
«Двійник»: коли смерть має твоє обличчя
Якщо після «Хірурга» й «Асистента» здається, що Тесс Ґеррітсен уже нічим не здатна здивувати, варто познайомитися з романом «Двійник». Цього разу в центрі подій опиняється не Джейн Ріццолі, а її колега — судово-медична експертка Мора Айлз. Жінка, яка звикла щодня дивитися смерті в обличчя, навіть не підозрює, що одного дня зіткнеться із загадкою власного походження.
Повернувшись із Парижа до Бостона, Мора застає біля свого будинку поліцію та тіло вбитої жінки. Для судово-медичної експертки сама поява загиблої не була б чимось незвичайним. Якби не одна моторошна обставина: незнайомка схожа на Мору як дві краплі води. Те саме обличчя, ті самі риси — і навіть збігається дата народження.
Результати генетичної експертизи підтверджують неймовірне: загибла — сестра-близнючка Мори, про існування якої вона навіть не здогадувалася.
Тепер Мора мусить з’ясувати, ким була її сестра, чому їх розлучили та хто міг бажати їй смерті. Адже одна річ — досліджувати чужі родинні таємниці, і зовсім інша — виявити, що власне минуле приховує більше запитань, ніж відповідей. Що глибше жінка занурюється в історію своєї родини, то більше тривожних подробиць відкривається.
Тим часом розгортається ще одна трагедія: невідомий викрадає вагітну жінку й утримує її в тісному дерев’яному ящику. Та, схоже, його цікавить не стільки сама полонянка, скільки дитина, яку вона носить під серцем.
Що пов’язує вбивство загадкової двійниці та зникнення майбутньої матері? Ґеррітсен змушує читача шукати зв’язок між подіями, які спочатку здаються цілком окремими.
Однак інтрига роману не обмежується питанням про те, хто стоїть за злочинами. Письменниця підводить нас до іншого, значно складнішого запитання: наскільки добре ми знаємо самих себе? І чи зміниться наше уявлення про власну особистість, якщо раптом з’ясується, що родинна історія зовсім не така, якою ми її знали?
У «Двійнику» таємниці минулого стають ключем до розуміння теперішнього. А результати аналізу ДНК, здатні розкрити правду про походження людини, зовсім не гарантують, що з цією правдою буде легко змиритися.
Якщо ці три історії вже розбурхали вашу читацьку уяву, знайомство з творчістю Тесс Ґеррітсен можна продовжити. В Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка є не лише згадані романи, а й інші книжки з детективного циклу про Джейн Ріццолі та Мору Айлз.
Якщо вас не бентежать медичні подробиці, а ще більше цікавить анатомія людської душі з усіма її темними закутками, ці книжки можуть стати вдалим вибором.
Хоча, між нами кажучи, українців сьогодні налякати літературними злочинцями — завдання не з легких. Після всього, що нам довелося побачити в реальному житті, навіть найвигадливіші вбивці з романів Тесс Ґеррітсен можуть здатися скромними аматорами.
Та в книжкових жахіть є одна беззаперечна перевага: їх завжди можна зупинити, просто перегорнувши останню сторінку.
