Максим Кремінь, який з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт, розповів про психологічні та соціальні труднощі, з якими стикаються ветерани після повернення.
Про це захисник поділився з журналісткою Фіртки.
За його словами, між тими, хто бачив війну на власні очі, і цивільними часто виникає глибокий розрив. З часом він послаблюється, але не зникає повністю.
«Я сам киянин, і більшість моїх друзів раніше були російськомовними. Після початку повномасштабної війни всі вони зі мною говорять виключно українською. Багато хто повністю перейшов на неї у сім’ї та на роботі.
Є й ті, хто щиро допомагає: волонтерять, донатять, підтримують. Але одночасно існує відчуття розриву між тими, хто на фронті, і тими, хто намагається жити «своє найкраще життя.
Ветерани це відчувають, бо розуміють масштаби загрози: коли прийдуть росіяни, ситуація для цивільних може змінитися кардинально», — зазначає Максим Кремінь.
Ветеран також звертає увагу на ще одну небезпечну тенденцію: частина ветеранів із часом може почати відчувати неприязнь до цивільного населення.
«Це поширене явище, і воно небезпечне для суспільства. У таких випадках може допомогти психологічна підтримка військових», — додає захисник.
Водночас, на думку Максима Креміня, в Україні досі залишаються проблеми в цій сфері. Зокрема, ветерани часто не довіряють психологам, стикаються з порушенням конфіденційності та формальним підходом до допомоги.
Більше читайте у матеріалі: «Здавалося, що всі готові боротися. Виявилося — ні»: ветеран Максим Кремінь про службу, адаптацію та системні проблеми підтримки військових.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
