Прикарпатець Володимир Третяк допомагає українським військовим ще з 2014 року. Під час Революції Гідності він долучався до виготовлення щитів і збору пляшок для коктейлів Молотова. Згодом допомога війську стала невіддільною частиною його життя, а після початку повномасштабного вторгнення майстерня Володимира перетворилася на місце, де ремонтують пошкоджені бойові автівки.
Про почвток волонтерства та роботу сьогодні Володимир Третяк розповів журналістці Фіртки.
Володимир Третяк уже понад два десятиліття працює як підприємець. За його словами, власну справу він розпочав приблизно у 2000 році. До повномасштабної війни все було звичним: він розвивав майстерню, купував інструменти, удосконалював навички й поступово розширював свої можливості.
«До 22-го року працювали, розвивалися, щось докуповував я, якісь там інструменти, якось удосконалював свою майстерність. Ну, як звичайно, як усі нормальні підприємці, щось робили», — пригадує Володимир.
Однак допомагати війську він почав задовго до 2022 року. Перші такі кроки зробив ще під час Революції Гідності.
«Це не то, що ідея. Це, як сказати, ще після 2014-го року. Ми ще навіть допомагали при Революції Гідності. Ми ще тоді якісь щити вирізали, якісь пляшки збирали, аби ці суміші робили для коктейлів Молотова», — розповідає чоловік.
Згодом, коли війна вже тривала на сході України, виникла потреба допомагати з ремонтом автомобілів. Однією з перших машин, до ремонту якої долучився Володимир, був Fiat. Автомобіль за власні гроші придбав один із місцевих підприємців для своїх побратимів.
«У 2014-му році ми йому допомогли трошки зробити. Ось це була моя сама перша така машина», — згадує волонтер.
Пізніше майстри виготовляли пічки для українських військових, які перебували в окопах на Донеччині. Тоді допомога ще не була такою масштабною, як після початку повномасштабного вторгнення, однак Володимир уже розумів, що може бути корисним завдяки своїм умінням.
«Для мене це не привід для вдячності, а обов’язок кожного, хто має можливість підтримувати військо».
Коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Володимир разом зі своєю командою почав думати, як іще можна допомогти українським військовим.
«Ми почали думати, чим можемо допомогти. Тоді треба було виготовляти протитанкові їжаки, які кидали на дороги, щоб зупиняти машини й пошкоджувати їхні колеса», — розповідає він.
Протитанкові їжаки виготовляли просто в гаражі. Володимир із командою зварював металеві конструкції та кріпив до них ланцюжки, щоб їх було зручніше переносити. Готові вироби відправляли на схід разом із гуманітарними вантажами.
«Ми виготовляли їжаки тут, у гаражі. Я і мої хлопці зварювали їх і кріпили на ланцюжки, щоб можна було переносити й перекидати через дорогу. Відправляли все на схід через нашу "Знахідку".
Туди їхали вантажівки з різною допомогою, і наші їжаки також вирушали з ними. Так ми, як то кажуть, і познайомилися зі "Знахідкою"», — пояснює Володимир.
Так майстер долучився до роботи громадської організації «Знахідка». Згодом його допомога військовим стала системнішою: команда почала готувати автомобілі до відправлення на схід.
Поєднувати комерційну роботу з волонтерством Володимиру не довелося — пріоритет визначився сам собою. Щойно з’являвся автомобіль для військових, усі інші замовлення відходили на другий план.
«Тут навіть не стояло питання, як поєднувати комерційну роботу з волонтерством. Для мене нічого особливо не змінилося, просто допомога армії стала пріоритетом.
Щойно з’являлася машина, яку потрібно було перефарбувати перед відправленням на схід, ми залишали всю іншу роботу й бралися за неї», — каже чоловік.
Підготовка автомобіля до відправлення потребує кількох етапів: поверхню зачищають і шліфують, готують до фарбування, а потім наносять фарбу. Коли часу обмаль, до роботи долучається вся команда. Бувало, що за один день майстрам вдавалося підготувати й перефарбувати дві машини.
«Ми всі разом бралися до роботи, передавали одне одному інструменти, шліфували поверхні. Підготовка дуже важлива, адже потрібно все перетерти, щоб фарба добре трималася.
Потім перефарбовували. Бувало навіть, що за один день вдавалося перефарбувати дві машини», — пригадує Володимир.
Робота часто затягується до вечора, а іноді й до ночі. Проте навіть це не стає перешкодою для допомоги військовим.
«Так, звичайно, як і всі, коли не встигаємо, то доробляємо й уночі. Але не звертаємо на це уваги, бо так треба», — говорить він.
Більше читайте в матеріалі: Сотні автівок для фронту: як волонтер-механік з Івано-Франківщини відновлює машини після дронів, мін та аварій.
