Сотні сіток, десятки тонн допомоги та одна мрія: історія волонтерства прикарпатки Наталії Стасюк (ФОТО)

Понад тисяча банок тушонки щомісяця, сотні маскувальних сіток, десятки тонн допомоги та постійні звернення від військових — так сьогодні виглядають будні волонтерки Наталії Стасюк із села Тужилів.

З 2018 року благодійниця займається допомогою людям, а після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022-му — зосередилася на підтримці українських військових.

Про свій шлях у волонтерстві, перші дні великої війни та щоденні виклики Наталія Стасюк розповіла журналістці Фіртки.

За словами волонтерки, її професійна діяльність тісно пов’язана з допомогою людям. Вона працює у сфері юриспруденції та переконана: ця професія покликана допомагати розв’язувати складні життєві ситуації.

Водночас волонтерством Наталія Стасюк займається вже кілька років.

«Для мене волонтерство — це не щось нове. Ще з 2018 року я була членкинею благодійної організації “Благодійний фонд “Крила підтримки”, яка допомагає жінкам із дітьми, що опинилися у складних життєвих обставинах.

З 2022 року організація також підтримує внутрішньо переміщених осіб. Як юристконсультантка я надавала переселенцям різні юридичні консультації», — розповідає волонтерка.


Повномасштабна війна змінила ритм життя


З перших днів повномасштабного вторгнення волонтерство стало невіддільною частиною життя Наталії Стасюк. Тоді її син перебував у Харкові на навчанні.

«Пам’ятаю його ранковий дзвінок: “Мам, війна, ми в підвалі”. Це змусило мене взяти себе в руки. На третій день, поки він добирався додому, я почула від чоловіка: “Наталка, плач нічого не допоможе — треба щось робити.

Збирай людей і йди до клубу плести маскувальні сітки”. Так і почалася наша довга ниточка допомоги військовим, яка триває й досі».

Волонтерська допомога

Перші сітки почали плести у Народному домі. За словами волонтерки, людей приходило настільки багато, що в приміщенні «не було де голці впасти».

Місцеві приносили з дому одяг і постіль, які різали на смужки та вплітали в основу. Спочатку, не знаючи про ризики, використовували садову сітку.

«Згодом з’ясувалося, що вона може бути небезпечною для наших захисників: пластмаса плавиться, може пошкодити органи або очі», — каже Наталія Стасюк.


Від перших сіток — до масштабної допомоги


З часом роботу вдосконалили та відмовилися від небезпечних матеріалів. Волонтери перейшли на професійний рівень — почали закуповувати якісну основу та тканину для маскування.

Наталія Стасюк пригадує, як один із військових опублікував фото сітки зі стрічкою «леопардового» кольору та пожартував:

«Відколи в лісах України водяться леопарди?».

Паралельно жінка долучилася до співпраці з громадською організацією «Націократи», яка допомагала бійцям полку «Азов».

Разом із чоловіком, отцем Василем Стасюком, вони організували виготовлення м’ясних продуктів для військових.

«Ми обробляли туші свиней. За місяць виготовляли до тисячі банок тушонок і м’ясних каш. Пригадую, що готової їжі із села за тиждень виходило до трьох тонн.

Люди були дуже вмотивовані — працювали заради перемоги. Але з часом, як я кажу, людський розум звикає до всього: частина людей вигоріла, а потреби дещо змінилися», — говорить волонтерка.

Маскувальні сітки

Згодом Наталія Стасюк познайомилася з засновницею та керівницею благодійної організації «Волонтери Добра» Мар’яною Заграй. Співпраця триває й досі.

За час повномасштабної війни волонтери обробили близько 250 туш свиней, виготовили тисячі маскувальних сіток, а також налагодили виробництво енергетичних батончиків, сухих молочних каш та інших продуктів швидкого приготування.

Водночас Наталія Стасюк принципово не оголошує публічних зборів.

«Я не відкриваю зборів, бо розумію, що рано чи пізно держава вимагатиме звітності за кожну копійку та оподаткування. Мені допомагають односельці, друзі, колеги — добровільно. Це люди, які довіряють мені й підтримують із 2022 року», — зазначає активістка.


Щоденна праця та традиції волонтерської команди


Наталія Стасюк каже, що обсяги допомоги останнім часом суттєво зменшилися. Зокрема, підтримка з-за кордону вже не є такою активною, як на початку повномасштабної війни. Втім, це не зупиняє роботу команди.

«Але Господь дає нам сили та розум працювати до перемоги. Ми купували хлопцям генератори, дрони, долучалися до придбання автомобіля. Тобто кожному, хто звертається по допомогу, стараємося допомогти. Завдяки підтримці чоловіка я можу бути міцним тилом», — говорить волонтерка.

За словами жінки, чіткого профілю допомоги немає — запити від військових різні: від ліків до транспорту. Волонтери намагаються реагувати на кожне звернення, виходячи з наявних ресурсів.

«І ми не залишаємося осторонь. Виходимо з того ресурсу, який маємо. Як кажуть: “з миру по ниточці — бідному сорочка”. На постійній основі ми плетемо маскувальні сітки та виготовляємо м’ясні каші. Ця робота у нас не припиняється ніколи», — зазначає Наталія Стасюк.

Допомога війську


Моральна підтримка та роль родини


Волонтерство, каже жінка, давно стало частиною її щоденного життя. Це спосіб залишатися поруч із військовими навіть на відстані.

«Мій волонтерський день — це час, відданий за покликом серця: придбати, упакувати, відправити і, за можливості, отримати фотозвіт. На даний час — це постійна готовність діяти».

Наталія Стасюк додає, що за роки повномасштабної війни не відчувала браку підтримки — поруч завжди є люди, які допомагають.

«Не можу сказати, що впродовж війни у мене були якісь особливі виклики. У мене дуже багато знайомих і друзів, які стоять зі мною в тиловому строю», — каже волонтерка.

У команди є і власні традиції. На свята — Миколая та Великдень — вони надсилають посилки місцевим військовим. Також разом із дітьми з недільної школи неодноразово відвідували захисників у лікарнях.

Такі зустрічі, за словами Наталії, залишають сильний емоційний слід.

«Емоції різні: хтось плаче, хтось говорить, а хтось просто дивиться у стелю, ніби ти — “пусте місце”. І від цього я теж плачу, бо розумію, наскільки людина морально травмована. І чи знайдуться фахівці, які зможуть витягнути її з цього стану».

Фотозвіт військового

Особливою опорою для Наталії Стасюк залишається її чоловік — отець Василь Стасюк. За словами волонтерки, саме його підтримка допомагає витримувати щоденне навантаження та не зупинятися.

«Величезна підтримка для мене — з боку чоловіка. Він священнослужитель, тому насамперед підтримує морально. А про фізичну допомогу я й не кажу — з ним можна гори звернути. Тож працюємо разом».

Водночас жінка не приховує: емоційне виснаження — неодмінна частина волонтерства під час війни. Найважче, зізнається, — втрати знайомих військових.

«Не скажу, що не вигораю морально — вигораю. Особливо, коли бачу знайомих захисників серед загиблих. Але бажання допомагати в мене поки не зникає», — каже Наталія Стасюк.

Василь і Наталія Стасюки

Попри втому та біль втрат, Наталія продовжує свою роботу. Каже, що її тримають відповідальність, емоційне залучення та відчуття важливості того, що вона робить:

«Я люблю відповідальність, емоційне залучення і бути потрібною людям».


Мрії, принципи та філософія волонтерства


Наталія Стасюк наголошує: разом із перебігом війни змінюються і потреби армії. Якщо на початку повномасштабного вторгнення ключовими були базові речі, то сьогодні запити стають значно складнішими.

«Час не стоїть на місці, і пріоритети та потреби армії змінюються, як і суспільство загалом. Найактуальніші потреби зараз — це високотехнологічне обладнання, автомобілі, тактична медицина.

Водночас для солдата залишаються важливими і якісне харчування, маскування та засоби гігієни», — пояснює волонтерка.

Попри щоденну роботу, Наталія Стасюк має й особисту мрію, пов’язану з волонтерством, яка з’явилася ще в перші місяці повномасштабної війни, коли військові з Київщини передали їй трофейні речі російських окупантів.

«Від початку війни, коли хлопці з Київщини передали “орківські” речі, у мене з’явилася мрія — створити музей».

Допомога

Наталія Стасюк переконана: допомога армії має бути добровільною та усвідомленою. Вона закликає не боятися робити перші кроки й чесно оцінювати власні можливості.

«Перш за все — це добровільна справа. Хочете спробувати — не бійтеся, головне чітко окресліть свої ресурси. Беріть участь у благодійних заходах, працюйте власними руками, і ваша щирість об’єднає вас з такими ж людьми», — радить волонтерка.

За словами активістки, одним із найважливіших чинників для перемоги є забезпечення особового складу.

«Для мене для перемоги перш за все не вистачає мотивації людей до служби — тобто належного забезпечення особового складу. Також управління військом часто здійснюють не професіонали, які морально виснажують солдатів.

Потрібна покращена система підготовки командирів. І, звичайно, — далекобійне озброєння», — пояснює Наталія Стасюк.

Волонтерка підкреслює: мотивація людей допомагати армії насамперед залежить від емоційного стану та внутрішньої спроможності кожного.

«Якщо людина хоче зробити добру справу — вона це зробить, попри звітність, чеки та фото. Головне — мати бажання допомогти іншим і прагнути швидшої підтримки».

На думку жінки, волонтерство — це не лише матеріальна допомога. Це передусім відповідальність, щирість і внутрішнє бажання підтримати тих, хто цього потребує.

Особистий принцип Наталії Стасюк у волонтерстві простий і водночас глибокий:

«Для мене основний принцип: допомагай потребуючому, люби ближнього і не хизуйся своєю щедрістю. Як пише Святе Письмо: допомагати потрібно не для похвали, а з любов’ю, бо милостиві помилувані будуть… Бо де твій скарб, там буде і твоє серце».


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:


Коментарі ()

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1274
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

748
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1231
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2462 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3547
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2976 2

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

217

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

833

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

1019
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

4977
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10367 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8844
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

638
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

858
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1142
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

925
17.07.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

3056 3
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1160
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1548
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1486
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1712