Євгеній Ткаченко до початку повномасштабного вторгнення працював у фармацевтичній компанії.
З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України його життя змінилося — 26 лютого 2022 року чоловік долучився до лав Збройних Сил України.
Про шлях у війську, як став начальником медичного пункту у четвертій танковій бригаді, ставлення до мобілізації та що першим зробить після перемоги, Євгеній Ткаченко розповів журналістці Фіртки.
"26 лютого 2022 року я долучився до місцевої територіальної оборони, ходив патрулювати власний район, перевіряв документи. Якщо чесно, робив вигляд, що щось роблю.
Паралельно долучився до облаштування блокпостів, записався в «чергу» в обласну ТРО та звернувся до РТЦК та СП. Вже дев'ятого березня 2022 року попав до четвертої танкової бригади на посаду начальника медичного пункту танкового батальйону.
Моя мотивація — стародавня реакція тваринного світу — «бий або біжи». Бігти з власної землі для мене нелогічно, тому вирішив що зроблю все, що зможу. А також хотів довести собі, що я таки зможу".
За словами військовослужбовця, його шлях розпочався з нерозуміння та розпачу.
"Як і у більшості «ненароджених для війни» — з розпачу, страху та нерозуміння, що робити. Коли вже потрапив у ЗСУ — постійне навчання, бойове злагодження та «трансфер» до Донецької області.
Утім, який би шлях не був, згодом я звільнився за сімейними обставинами, тому що ці обставини дійсно були ненайкращими тоді. А також вкрай дістала армійська маячня".
Ветеран пригадує, обрав собі позивний "Нехристь", адже не вірує ні в що та ні в кого, окрім себе та людей поруч.
"Не хрещений. Отже, капеланом мене ставити не варто", — жартує Євгеній.
Євгеній Ткаченко вважав, що «перевиконав свій план на війні».
"Я йшов воювати або до того моменту, як загину, або, якщо виживу — на один рік. А потім мене замінять добровольці. На жаль, не сталося, як гадалося… Сьогодні, я вже розумію, що потрібно накидати свій баул на плечі та знов йти у ЗСУ".
До мобілізації, як процесу, чоловік ставиться абсолютно нормально. Утім, додає, те, як її реалізують у нашій країні — прикрість.
"Як на мене, винні першочергово чоловіки, які «ухиляються», ще й хизуються цим. Якби всі усвідомили, що прийдеться побитись за свою землю та рідних, то не потрібні були б мобільні блокпости та «бусики».
Звісно, влада додає «оптимізму» своїм ставленням до корупції, а точніше своєю участю у процесі, популістськими законопроєктами.
Потрібно усвідомити, що наша війна — це не політика, це питання виживання, і бігти вже скоро не буде куди.
Покращити процес мобілізації можна тільки правдивою інформацією, ідеологічною роботою та взаємоповагою між військовими та цивільними.
Зараз усі мої найближчі друзі у ЗСУ на різних напрямках. Ніхто не «ухилявся» та не «вирішував питання». Найкращий приклад — сімʼя мого кума, адже в ЗСУ сам кум та два його сина".
Євгеній Ткаченко пригадав історію, яка для нього стала морально важкою.
"Пригадую, телефонний дзвінок з номера загиблого хлопця. Як виявилося, телефонувала його мати.
Мій побратим, який загинув, мав брата-близнюка. Упродовж двох діб один загинув, а другий став важким "300". Це була найважча телефонна розмова у моєму житті.
На кінець я попросив мати мого побратима не телефонувати мені з його номера телефону. Маю особистий принцип — я не видаляю номери телефонів загиблих хлопців".
Коли військовослужбовець перебував на передовій, то, ділиться, вкрай сумував за сім'єю, своїми синами та дружиною, а також за комфортними умовами вдома.
За час перебування у цивільному житті Євген Ткаченко помітив, як змінилося суспільство.
"Суспільство кардинально змінилося. Спочатку ті, хто боявся — тікав. Ті, що залишились, то йшли воювати або цілодобово волонтерили, поважали та пишалися захисниками.
Військовий однострій викликав позитивні емоції у більшості людей. Зараз піксель і мультикам викликає негатив, а то й агресію.
Бувають випадки, коли нівечать автівки військових, збирають збори, щоб не дозволити захисникам розташовуватись поряд. Більшість хлопців у відпустці одразу знімають однострій.
Це все від страхів. У військовому першочергово бачать ТЦК, а не чоловіка, що боронить цивільних від жахів війни.
Донатити продовжують одиниці. Всі хочуть миру, але не замислюються, яку ціну вже сплачено та яку доведеться сплатити.
Не вистачає одностайності, того що було у перші місяці повномасштабного вторгнення. Якби ми всі обʼєднались, то ми б витягнули. І це стосується не тільки звичайних людей, а й влади, яка вже забула Бучу і війну розглядає, як тонни вкрадених доларів".
Очікування щодо армії не виправдались, як зазначив військовослужбовець, адже уявляв собі чітку структуру системи.
"Як і більшість очікувань не справдились. Я уявляв армію, як чітку структуру. Думав, що всі зусилля направлені на те, щоб вибити кацапів. Думав, що журнал обліку журналів — це такий армійський жарт.
Найкраще для розуміння, то розповім випадок із військового життя. Харківська область, Ізюмський напрямок, літо 2022-го року. Посадка, бліндаж, який сам же і викопав. Маскувальна сітка та тент маскують медичний пункт.
Я сиджу за розкладним столиком з власним ноутбуком, який заряджається від генератора, заповнюю табличку Еxcel.
Мені уривається терпець, мандрую стежкою до комбата і вивалюю із гнівом: «Чому мені ніхто не сказав, що головне потрібно на війну взяти ноутбук, флешку та принтер?».
На що комбат, кадровий військовий, сумно посміхаючись, сказав: «Так треба було в мене спитати»".
"Різні люди по-різному сприймають ветеранів війни та військовослужбовців загалом.
Від «я тебе туда не посилав» і до поваги та розуміння. Є люди, які живуть війною, волонтери, люди, у яких родичі чи друзі воюють або ще гірше — хтось загинув.
Вони з повагою відносяться до ветеранів, намагаються ненав'язливо допомогти адаптуватись. І є люди, які бояться ветеранів з різних причин, бо вони можуть сказати "ай-ай-яй" маминій "бубочці", або ж бути взагалі "контуженим на всю голову".
Відповідне і ставлення. Влада, у більшості випадків, «забила» на ветеранів, тобто пільги на комуналку отримали, будьте щасливі".
Ветеран запевняє, що військових, які зараз на "нулі", потрібно перевести в тил, аби ті відпочили.
"Військовим потрібна психологічна підтримка, повага від цивільних і щоб більшість «ненароджених для війни» згадали, що пора ставати на захист, тоді військові частіше зможуть бувати у тилу.
Справедливість потрібна. Бо декому доводиться по другому-третьому разу лізти до пекла, дехто з нього і не вилазить десять років, незліченна кількість з них повернулись на щиті, а хтось навіть не знає про його існування".
"Владі потрібно згадати перші дні повномасштабки, як трусилися ручки і ніжки в можновладців, як усі кричали: «для ЗСУ все, що потрібно» і навіть давали, що було.
Згадати, що військові — це не просто ресурс, а важковідновлюваний ресурс, хоча б так, перестати красти гроші, бо з такими темпами скоро не буде, де красти.
Допомогти військовим "вигризти" нашу перемогу, а не рахувати голоси на майбутніх виборах та гроші під матрасом".
Коли Євгеній Ткаченко бачить відносно мирне життя в тилу, то налаштовує себе на позитив.
"Саме за це бійці й воюють, щоб воно було мирним! Коли бачу накачаного чоловіка біля спортзалу, то думаю: "Ось молодець, прийшов у відпустку й одразу у спортзал".
Найбільше гнітить кацапська мова навколо, гучні гулянки й найголовніше байдужість. Виправдання з наведенням значущих причин, чому не пішов, а у відповідь — ходив і не взяли, не ходив, бо я пацифіст".
На думку військовослужбовця, найкраще з людською байдужістю може боротися ворог.
"Варто розповідати правду про війну, а не «виходити на кордони 1991 року» кожен новий тиждень, пояснювати людям, що вже не існує мирного миру з росією. Найкраще бореться з байдужістю ворог.
Ті люди, які зіштовхнулися з жахіттям війни вже ніколи не будуть байдужими, на жаль, у нього виходить… Але, коли він її остаточно переможе — буде вже занадто пізно".
Після перемоги Євгеній Ткаченко планує зібрати всіх своїх найрідніших побратимів у безлюдному місці у Карпатах або ж у себе вдома.
"Полетимо з сімʼєю на відпочинок до океану, в ідеалі — на безлюдний острів. Але про це ще дуже рано говорити, на жаль".
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
