"Перемога буде наша". Історія трьох поранених бійців, які лікуються в Івано-Франківську, аби знову повернутися на фронт

Троє поранених під Бахмутом бійців в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні нині ведуть іншу боротьбу — лікують уламкові поранення, аби знову повернутися до побратимів на фронт.

Вони лежать в одній палаті, і кожен має свою історію.

Пережитим на війні вони поділилися у відео, яке опублікували на сторінці медзакладу, передає Фіртка.


"Мені пощастило вижити"


Ігор — військовослужбовець із міста Тлумач, що на Івано-Франківщині. Боєць воював під Соледаром на Бахмутському напрямку.

"Ми там стояли, тримали оборону. Нас "вкрили" мінометом, ми сиділи в окопах, в укритті, — і вже там мене наздогнало.

У нас було семеро загиблих бійців і семеро поранених на тій позиції. Це — північна околиця міста Соледар", — розповідає Ігор.

Унаслідок обстрілу військовими РФ воїн отримав уламкове поранення ноги.

"Це є вогнепальне поранення великої гомілкової кістки. Тут багато хлопців, яким пощастило набагато менше — хтось втратив руку, хтось ногу.

Так що, вважаю, мені дуже пощастило", — каже воїн.

Військовослужбовець переконаний: у такому форматі як зараз, далі війна тривати не може.

"Нам потрібна більша підтримка і допомога міжнародних партнерів, збільшення озброєння і створення нових частин, бригад.

А ще — навчання, щоб люди, які йшли воювати, мали якийсь досвід", — говорить Ігор.


"На тебе напали. Яка ще має бути мотивація?"


Військовий з Умані Андрій розповідає: лежав поранений на землі приблизно чотири години під обстрілами й чекав на евакуацію. Аби не потрапляти під вогонь, каже, треба знати математику.

"З математикою треба "дружити" — знати скільки в тебе є часу, коли танк перезаряджається, скільки в тебе є секунд, щоб перейти в інше місце. Постріл — і в тебе є 8 секунд, щоб змінити позицію. Це все рахуєш і слухаєш — постійно слухаєш", — розповідає Андрій.

На бойовій позиції у Луганській області в одній з хат військовий знайшов молитвеник. Відтоді, каже, носить з собою усюди.

"Весь час молюся з того часу. Головне — надія і віра. Без цього не можна перемагати. Якщо ти в це не віриш, то ніколи не переможеш", — каже Андрій.

А ще вважає, що якби всі чоловіки пішли воювати, то ситуація на фронті б змінилася.

"Головне — щоб всі брали участь у цьому, а не так, що хтось хитріший, розумніший. Це — неправильно, коли один втік, а інший захищає. Якби всі встали, то було б трішки веселіше.

Немає більшої мотивації за те, що це — твоя країна, твоя сім’я. На тебе напали. Яка ще має бути мотивація?" — говорить Андрій.


"Там було справжнє пекло"


Військовий із Сумської області В'ячеслав разом з побратимами відбивав наступ армії РФ на різних напрямках. Боєць розповідає, що серед тих, хто тримав позиції, були хлопці, які не мали бойового досвіду. Тож вчилися на практиці "з нуля".

"До цього ніхто не був готовий. Спочатку не дуже розумієш. Коли ми заїжджали у Гуляйполе, не у всіх хлопців, хто добровольцями прийшов, були бронежилети.

Потім вже на позиціях ми дізнавалися, що вони навіть не стріляли з автоматів ні разу. Але нічого — впоралися. Зараз воюють", — розповідає В'ячеслав.

Військовослужбовець, який нині лікує в Івано-Франківську руку після поранення, пригадує, що найскладніша ситуація була під Лисичанськом на Луганщині.

"Там було справжнє пекло. Вони (росіяни — ред.) обійшли місто з двох боків і майже взяли нас у кільце. Звідти виходили самотужки, хто як міг. Хлопці зібрались в одному місці — снаряд прилетів. Не стало хлопців.

Привезли зброю, ті, хто залишився охороняти боєприпаси, теж загинули, бо прилетіло. Дуже багато хлопців полягли", — розповідає В'ячеслав.

Не менш запеклими, каже військовослужбовець, були бої на Донеччині. Там українські військові зустрілися з "вагнерівцями", які їх, зі слів В'ячеслава, дуже здивували.

"Вони були абсолютно без підтримки, йшли зі зброєю. Дехто взагалі зброю не підіймав, просто йшли. Ми їх "клали", а вони йшли. З їхньої сторони ні одна артилерія не вистрелила. Ми здивувалися дуже, такого не було ніколи. Люди йшли на смерть",— розповідає В'ячеслав.

Бої, за словами воїна, іноді тривали по вісім годин. Російські військові весь час штурмували українські позиції, але у них нічого не виходило. В'ячеслав каже: "вагнерівці" своїх бійців з поля бою не забирали.

"Вони навіть своїх людей не забирали: ні поранених, ні мертвих. Ті просто лежали у пакетах закутані. Весь ліс ними був "усіяний" повністю. Це було поблизу селища Красна Гора з боку Соледара, звідти вони наступали", — говорить В'ячеслав.

Останній бій, під час якого військовослужбовця поранило, відбувся під Бахмутом. В'ячеслав каже: тоді загинуло багато українських воїнів.

"Нас перекинули на інші позиції, бо з боку Бахмута наступали росіяни, і ми вже там тримали два дні оборону. Коли нас залишилося восьмеро, ми самі без командування прийняли рішення відступити.

Наступного дня об’єдналися з іншим нашим підрозділом, нам дали танки, й ми знов пішли відбивати втрачені позиції. Пізніше я дізнався, що хлопці, які виходили, їх залишилося всього четверо. Нас заходило 38", — пригадує В'ячеслав.


"З такими хлопцями перемога буде нашою"


За словами ортопеда-травматолога Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Андрія Голинського, хлопці мають важкі травми рук та ніг.

"Наскільки агресивні травми, але хлопці тримаються. При таких пошкодженнях, коли пульсації в кінцівки немає і є велика площа ураження некротичних тканин, можна ставити питання про ампутацію, бо є загроза нагноєння з переходом у септичний стан.

Але наші судинні хірурги провели оперативне лікування, кровотік відновили, і тепер уже ми з ними "воюємо", і результативність наших "воєнних" дій є", — говорить Андрій Голинський.

Лікар каже: бійці ніколи не скаржаться на біль. Навпаки — хочуть швидше одужати, щоб знову повернутися на фронт.

"Через нас за рік їх пройшло дуже багато, і жоден не сказав, що щось погано. 50% лікування залежить від їхньої натхненності, а її у них хоч відбавляй. Вони один одному, напевно, якось психологічно допомагають. Всі хлопці позитивно налаштовані", — розповідає лікар.

Андрій Голинський вважає, що українці — сильні люди. Лікар говорить, що це видно по військовослужбовцях, які лікуються в медзакладі.

"Ми — зовсім інші, ніж та друга, агресивна нація — це правда. Ми рік займаємось ними. Ми їх бачимо, бійців у нас у відділенні — найбільше", — каже Андрій Голинський.

А ще медик говорить: завдяки таким хлопцям, як наші військові, Україна буде вільною.

"Вони 100% — усі герої. Це — дійсно переможці. Я думаю, що за допомогою таких людей перемога буде наша й Україна буде настільки сильною державою, що вже ніхто її ніколи не поборе", — каже лікар.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

На війні лише зміцнився у вірі. Як прикарпатець на передовій наближає перемогу України

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

Війна: що варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок

Єдине, що нас «єднає» з ворогом. Чому мова на часі?


Коментарі ()

21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

522
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

542 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1931
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1267
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6957
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1895

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

325

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

269

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

862

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

975
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

831
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

629
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1694
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

531
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3578
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3741
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7317
20.06.2025

Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський розповів про трансформацію глядацької аудиторії за роки його керівництва.  

3550
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

381
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

776
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

1052
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

440