Війна: як пережити смерть рідних

Основне фото: Alexey Furman/Getty Images


Станом на 29 квітня Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало щонайменше 2 899 загиблих та 3 235 поранених серед цивільного населення України внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

Йдеться лише про підтверджені випадки, реальна кількість куди більша. Фактичні цифри значно вищі, оскільки отримання інформації з деяких місць, де тривають інтенсивні бойові дії, затримується, а багато звітів усе ще очікують на підтвердження. Це стосується, наприклад, Маріуполя, Волновахи, Рубіжного, Сєвєродонецька та Ізюма.

В інтерв’ю CNN 16 квітня президент України Володимир Зеленський заявив, що з початку російської агресії від 2 500 до 3 000 військовослужбовців загинули. Також ще приблизно десять тисяч українських захисників поранені. Президент додав, що складно спрогнозувати, яка кількість виживе.

Російська агресія завдала чимало болю українцям. Ворог несе біду та залишає спустошення. Російсько-українська війна триває віками, вона була постійно, але кожного разу набирала різних форм.

Минає 65 день від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та понад вісім років від початку війни на Донбасі. Сьогодні знову маємо намагання російських імперіалістів стерти історію українського народу та українську націю. Вже понад три століття північний сусід не може змиритись із незалежністю України. Окупанти втопили в крові УНР та ЗУНР, так само прагнуть позбавити українців власної держави і сьогодні.

Україна платить за перемогу дуже високу ціну. Триває війна, яка не лише руйнує інфраструктуру та залишає за собою болісні сліди, а й забирає найрідніших людей. Українці відбудують країну, але, на жаль, не зможуть повернути тих, хто загинув, захищаючи її незалежність та цілісність, або від рук окупантів.

У часи війни важливо вшанувати померлих, оплакати їх та зберегти у пам'яті. Пам’ять про близьку людину житиме вічно, а тому потрібно вміти залікувати рани, навчившись жити з цим болем. 

Журналістка Фіртки поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як упоратися з втратою близької людини, як підтримати того, хто переживає втрату та чого робити не потрібно.

Так, психологиня наголошує, що проживання горя залежить від того, як саме загинула людина: у ході бойових дій, на окупованій території, від бомбардування чи через тортури… А, може, зникла безвісти.

Також, пояснює фахівчиня, важливим фактором є те, чи бачили родичі тіло загиблого та чи провели ритуал прощання. Найскладніший випадок — це зниклі безвісти. Адже, якщо є зафіксований факт смерті, то процес сумування проходить через визначені стадії: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття.


Довідково: існує теорія п’яти стадій проживання горя, класифікацію яких розробила психологиня Елізабет Кюблер-Росс. Згідно з дослідженням психологині, перша стадія проживання горя — заперечення. Тобто, людина дізнається про смерть близького — й відчуває шок та не вірить в те, що трапилось.

Наступний спосіб психіки захиститись — гнів. Людина злиться й обурюється, бо не може щось змінити. Вона може гніватись на будь-кого: на інших людей, на Бога, на померлого. Третя стадія — компроміс. Людина намагається домовитись зі світом, аби змінити невідворотність смерті.

Четверта — депресія. Розуміння того, що людини вже немає, а разом з нею зник і сенс життя. П’ята стадія — прийняття.  Вона передбачає відновлення й пошук способів, як жити далі.

Зазначимо, що психологи виділяють індивідуальний підхід до переживання втрати — і ці стадії можуть бути в різній послідовності.

Крім того, потрібно враховувати, що хтось одну зі стадій проживає довше, а дехто — швидше. Буває й так, що людина повертається до тієї стадії, яку вже начебто пройшла.


Олена Коструб стверджує, що під час мирних часів проходження цих стадій може тривати від одного до трьох років.

Для їх регулювання та певного полегшення існують культурні ритуали: ритуал поховання, молебні, поминки, співчуття близьких, сусідів та знайомих, носіння чорних елементів одягу тощо.

Під час війни, на жаль, неможливо повною мірою пройти ці процеси й вони відкладаються на потім. Це сприяє «застряганню» на якійсь із фаз горювання.

Доволі часто на фазі заперечення — людина або поводиться так, ніби нічого не сталося, або вважає, що загиблий все ще тут, з нею. Під час цієї фази зазвичай немає сліз.

«У такому випадку — покращення можливе, якщо ви сприяєте усвідомленню факту втрати. У разі успіху, людина зможе плакати, адже сльози полегшують біль втрати. Вони запускають процес прощання та відпускання померлого.

Щоб трансформувати вже порушений зв’язок у спогади, важливі ритуали пам'яті про минуле. І важливо розділяти ці процеси з іншими людьми — родичами та знайомими з померлим. Тоді наступні фази пройдуть без застрягання», — каже спеціалістка. 

За словами психологині, найскладнішою фазою є депресія, коли людина намагається знайти новий спосіб і сенс життя без близької людини. Тут може допомогти «взаємодія з духовним». Для кожної людини це свій дотик до вічності: комусь допомагає молитва та проповідь, комусь — жива музика чи філософія, комусь читання гарних книг чи перегляд хороших фільмів, а комусь — спілкування з природою.

І те, що завжди допомагає пережити горе — це присутність поряд люблячої або просто чуйної людини, занурення у роботу та створення планів на майбутнє. Навіть, якщо сьогодні майбутнє — це наступний день.

Як розмовляти про смерть із дитиною?

Олена Коструб каже, що у цьому випадку все залежить від віку та психічного розвитку. Якщо дитина ще не стикалася зі смертю (домашньої тваринки, наприклад) або вона ще маленька, то краще говорити про смерть близької людини, як про відхід або переміщення в інший простір (наприклад, на небо).

«Якщо дитина старша або вже стикалася зі смертю раніше, то вона переживатиме ті ж фази, що й доросла людина, тому краще брати її з собою на всі ритуали прощання, розмовляти з нею про те, що відбувається після смерті.

Це також залежить від вірувань сім'ї».

Також психологиня радить дискутувати про те, що є тимчасовим, а що вічним, позачасовим. Тобто, сенс таких розмов полягає в тому, щоб допомогти дитині створювати свою концепцію життя та смерті.

Чого не потрібно робити?

Психологиня каже, що не треба описувати обставини, краще обійтися без подробиць. Не варто агресивно поводитись та шукати винуватців смерті, навіть якщо вони очевидні. Дитина відзеркалює поведінку дорослого і схильна до того, щоб мимоволі фантазувати, почувши подробиці. Тож, не треба будувати фундамент для надмірних емоцій та тривожності.

Російська агресія триває — і наслідки, зокрема втрати, від неї відчутні. Війна — це жахлива подія, в якій є жорстокість та смерть. Бути готовим до цього — означає погодитися з цим. Людина не може бути готовою до війни, але має прагнути закінчити її.


Президент Володимир Зеленський запевняє, що цю війну, яка закінчиться перемогою України, треба закінчувати якнайшвидше. Чим довше вона триватиме, тим більше ми втратимо. Адже ціна зволікання — людське життя, зруйновані родини та долі.

Так, у селах та містах України ще чути вибухи, але українці не сумніваються, що незабаром вони стануть переможним салютом. 


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

«Будьте поруч та підтримуйте». Як говорити з дітьми про війну?

«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни

Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії


28.04.2022 Тетяна Дармограй 21629 3
Коментарі (3)

Леся 2022.09.04, 19:38

А чому ви не вказали про масову загибель військових у м .Попасна?Чомусь це місто не включене у перелік.

Жанна 2024.05.12, 10:26

Щоб не переживати смерть рідних , потрібно тільки не класти бруківку , зупинити всі тендери і виділити всі кошти для захисту України

07.10.2024
Тетяна Сорока

Про те, як змінилося життя після повномасштабного нападу окупантів у 2022 році, мету встановлення світового рекорду та ставлення до сучасних методів мобілізації, ветеран Степан Савчук поділився з журналісткою Фіртки.

785
04.10.2024
Микола Сторожовий

Підприємство продали з молотка за рекордні 2,6 мільярда гривень. Але в місті майже одразу ж почались розмови про помилку та зайву цифру у виграшній пропозиції, змову задля анулювання результатів торгів і розчищення землі в центрі Франківська під нову грандіозну забудову.

5231 5
28.09.2024
Вікторія Матіїв

Про свій досвід еміграції у Сполучені Штати Америки журналістці Фіртки розповіла прикарпатка — 23-річна Тіна Любчик.  

1704
19.09.2024
Вікторія Косович

Про те, як великі компанії й підприємства області розвивають свій бізнес, удосконалюють виробництво та експортують свій товар в Європу та інші країни в умовах повномасштабної війни, розповідає Фіртка.  

1724
10.09.2024
Вікторія Косович

Про те, чим живе притулок та як там рятують й піклуються про братів наших менших, журналістка Фіртки поспілкувалася з волонтеркою та працівницею прихистку "Рудий пес" Любов'ю Філь.

2858
01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

2496

Протягом місяця на різноманітних інтернет-ресурсах та соцмережах розкручується тема «гоніння на православних і заборона УПЦ». Почався цей галас відтоді як Верховна Рада ухвалила законопроєкт №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у росії.

429

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

1638

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

2373

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

3110
07.10.2024

Макаронні вироби бувають різних форм та розмірів, і кожен з них ідеально підходить для конкретних типів страв.  

193
01.10.2024

Ягідництво на Прикарпатті, завдяки сприятливим особливостям регіону, набирає дуже серйозних обертів.  

742
28.09.2024

Чи дозволені банани після видалення жовчного міхура? Дієтологи дають поради про особливості харчування після операції.

926
04.10.2024

Від початку повномасштабного вторгнення Росії 1 123 релігійні громади перейшли з Української православної церкви московського патріархату до Православної церкви України.  

499
30.09.2024

Згромадження Сестер Пресвятої родини виникло у 911 році, засновницею є сестра Теклі Юзефів.  

684
25.09.2024

Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві, що на Івано-Франківщині.  

16158
20.09.2024

Одним з ключових принципів християнського шлюбу є вірність. Адже саме вірність — ознака зрілих та відповідальних стосунків.   

3038
08.10.2024

У програмі концерту — добре знайомі та незабутні пісні Володимира Івасюка, Мирослава Скорика, Богдана Весоловського, Кузьми Скрябіна, Ігоря Білозіра, Володимира Якимця, Ярослава Нудика, повідомили організатори.   

325
30.09.2024

Оксана Савчук заявила, що йдеться про постанову Центральної виборчої комісії України від 20 вересня щодо впорядкування та зміни виборчих дільниць.  

1160
27.09.2024

Пропозиції Асоціації міст України до проєкту Держбюджету-2025 підтримав Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування 26 вересня 2024 року.  

1009 2
24.09.2024

Національна рада Швейцарії визнала Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду. Про це повідомила пресслужба Музею Голодомору, пише Фіртка. Відповідну декларацію було схвалено у вівторок, 24 вересня, 123 голосами «за».

808