Онука Ярослава Мудрого, донька королеви Анни, блаженна Едігна Баварська: слідами українців в Баварії, частина друга

Поряд із Мюнхеном – майже «українським» містом, з багатотисячною активною громадою та десятками установ та інституцій української самоорганізації, — також присутні пам'ятні для українців локації.

Одна з них, практично незнана в українському “мейнленді”, знаходиться в районі з цілком собі українською назвою Пух невеликого містечка Фюрстенфельдбрука.

Колись це було село, відоме на всю Баварію та навіть усю Німеччину завдяки легендарній жінці з українським корінням та духом.

Та урбанізація не шкодує навіть такі невеличкі анклави, де колись творилися чудеса, які самі цим чудом лишалися століттями. Та пам’ять про часи Едігни з Пуху досі живе.

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

Мозаїка з зображенням Блаженної Едігни у київському Соборі Святої Софії

Розповідь про історію Едігни можна розпочати іще з часів до її народження, з великого: частково й князя Київського Володимира, який був її прадідом та її діда - Ярослава Мудрого.

Іще в програмі ранніх класів школи його звуть “тестем Європи” – через його шлюбну політику. Трьох своїх доньок – Єлизавету, Анастасію та Анну, він видав заміж за правителів впливових держав Європи. Анастасія тоді стала угорською королевою, Єлизавета — норвезькою, а Анна — французькою.

Саме у шлюбі Анни із королем Франції Генріхом І, серед чотирьох дітей і народилася Едігна.

Коли саме – невідомо через те, що хроніка, де факт її народження вперше зазначений, була написана пізніше. Тому маємо лише рік, та й той неточний – 1055 або 1058.

Інша, більш точна хроніка 1122-го року дає нам ім'я доньки Анни та Генріха – Емма. Саме вона і стане Едігною, з’явившись у баварському Пусі близько 1074 року.

Вівтарні двері у Баварському національному музеї, 1420-30 рр.

За переказами, перед прибуттям до Пуху в 1074-му році, принцеса Емма втекла із Парижу від примусового шлюбу, та йшла до українських земель, де народилася її мати – королева Анна.

Баварський подорожній селянин, їдучи на возі, запряженому волами, підібрав Емму.

На возі також був півень та маленький дзвін.

Коли вони проїжджали містечко Пух раптом обидва воли зупинилися, півень подав голос, а дзвінок почав дзвеніти. Едігна сприйняла це як знак, що саме на цьому місці їй і потрібно зупинитися (дехто каже, що така подія їй раніше приснилася), тож це вона і зробила.

Першими згадками про Едігну з Пуху, які дійшли до нас, є розмальовані двері вівтарів пухського храму, що датуються першою половиною 15 століття (нині зберігаються у Баварському національному музеї).

Там вона зображена в монашому одязі, із книгою та півнем у руках.

Історики Середньовіччя впродовж століть згадують Едігну у своїх творах, говорять про пошану серед місцевих жителів, про чудеса та знаки, що їх Едігна посилає потребуючим, та доводять її королівське походження.

“Прибуття Блаженної Едігни, дочки короля Франції Генріха І, померлої у Пуху 26 лютого 1109 року”, робота 19-го століття, церква св. Себастьяна, Пух

Поселилася Едігна всередині стовбура липи, що сьогодні має її ім’я та стоїть поруч з церквою святого Себастьяна, де вона і похована.

Жила Едігна серед баварців близько 35 років, за цей час стала шанованим членом місцевого суспільства.

Меморіальна табличка, встановлена на липі в 1875-му році. На ній написано наступне: “Тисячолітня Липа, в стовбурах якої як відлюдниця прожила 35 з половиною років Блаженна Едігна, донька французького короля Генріха І, і померла 26 лютого 1109 року. Її останки упокоюються для вшанування в цій церкві”

Замурований вхід до внутрішнього простору Липи

Вона навчала людей письму та читанню, ділилася знаннями про духовне і фізичне, лікувала людей та худобу.

26 лютого 1109 року, згідно з хроніками та підписом до ікони в місцевій церкві, Едігна померла у стовбурі своєї липи.

За переказами в той день зі стовбура липи потекла олія, та вона висохла одразу ж, як люди захотіли продати її заради наживи.

Про походження Едігни односельці дізналися лише після її смерті.

Внутрішній вигляд храму святого Себастьяна у Пусі. На фресках – сцени з зображенням Едігни, одразу ж справа від мощівника – ікона княгині Ольги, далі – вівтар церкви

Мощівник блаженної Едігни

Едігнова Тисячолітня Липа та храм святого Себастьяна в Пусі

Храм святого Себастьяна та Едігнова Липа (зліва), вигляд з головного входу на церковне кладовище

Та навіть впродовж багатьох століть після смерті блаженної про неї не забули як в містечку, так і в Баварії загалом.

Вдячні селяни спершу поховали її в апсиді старої церкви, а в 1600-му році перепоховали до бічного вівтаря, де і до сьогодні є можливість її вшанувати.

Доказом її заступництва є таблички вдячних людей, що приносили їх до Пуху після розв'язання різноманітних проблем: хвороб, нещасних випадків, крадіжок. Найстаріша датується 1639 роком.

І хоч часи змінилися та подібні вшанування вже не мають місця у сучасній традиції (остання табличка-подяка датується 90-ми роками ХХ-го століття), пам'ять мешканців Пуху та Баварії про Едігну зберігається і в нинішніх реаліях, творчо та креативно: з середини ХХ-го століття громада містечка вшановує блаженну театральною виставою про її життя, постать та шлях.

Вперше виставу зіграли у лютому 1959 року, до 850-ї річниці смерті Едігни. Хто знає, можливо на неї встиг завітати на той час іще живий громадянин на ім’я Штефан Попель?

Постановки, що ставилися з 1959 по 1999 роки були засновані на хроніках та канонічних літописах, а дія розгорталася навколо Едігнової липи, що постала символом об’єднання поколінь.

У 2009 році за діло взявся театральний режисер Маркус Евердінг, що був вельми зацікавлений особою Едігни, та модернізував виставу з новою назвою “Блаженні голодні та спраглі справедливості” для розширеної сцени.

У 2019 році в рамках вистави “Ex Voto Edigna — що залишилося від дерева?”, режисер переніс постать Едігни та реалії навколо неї в сучасність. Замість блаженної постає звичайна дівчина Катерина, замість липи — вокзал, замість втечі від нав’язаного шлюбу та королівського статусу — втеча від кар’єри та заможного життя в сучасному розумінні, замість чудес — час, найцінніший ресурс людини.

Лише одне залишається незмінним — містечко Пух поблизу Мюнхена. Наступна вистава з циклу Edigna Spiele запланована на лютий 2029 року.

Репетиція вистави, присвяченій Едігні, 2019 рік

Статуя Блаженної Едігни перед Липою, де вона проживала

Крім того, місцева спільнота в 1969-му році сформувала Товариство Едігни, яке з того часу має на меті збереження як пам’яті про блаженну та популяризацію її життєвого шляху та вчення, так і культурної та історичної спадщини.

Щорічно проводиться свято до річниці її смерті 26 лютого, служиться урочиста меса та організовується святковий прийом.

Окрім того, товариство організовує групи та гуртки, сімейні заходи, бере участь у ході, що зображає прибуття Едігни до Пуху.

З 1988 року Товариство має тісний зв’язок з українськими емігрантськими структурами, в особливості місцевою греко-католицькою парафією.

Зображення Блаженної Едігни на вівтарі храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ у місті Мюнхені

Українська громада також регулярно долучається до вшанування Едігни, починаючи з 6 липня 1988 року, коли молодь УГКЦ під проводом Апостольського Екзарха Платона Корниляка організувала прощу на шляху до Риму до святкування тисячоліття хрещення України.

З 2006-го року подібна проща стала регулярною та відбувається щороку першої суботи липня.

З 16-го жовтня 2023-го року синодальним рішенням блаженну Едігну внесено до переліку блаженних усієї УГКЦ.

Будучи з візитом у Мюнхені з нагоди Безпекової конференції 9 лютого 2007 року, віддав шану мощам Едігни й тодішній Президент України Віктор Ющенко. При чому, відвідання Пуху сталося не за програмою перебування, а саме за ініціативою Віктора Ющенка, який раніше знав про блаженну Едігну.

Президент Віктор Ющенко підписує книгу почесних гостей у храмі святого Себастьяна. На фоні – мощівник Блаженної Едігни, 2007 рік

Щорічно 26-го лютого Генеральний консул України у Мюнхені також відвідує свято Едігни, а у 2018-му році на запрошення міністра закордонних справ Павла Клімкіна голова товариства Едігни Едігна Келлерманн відвідала Київ у рамках фестивалю MFA Open Air, де також була зіграна вистава про блаженну.

24 лютого 2023 року цю ж виставу зіграли у Фюрстенфельдбруку під Мюнхеном, з нагоди роковин початку повномасштабного вторгнення.

Голова товариства Едігни Едігна Келлерманн, міністр закордонних справ України Павло Клімкін та представник Товариства Едігни Андреас Лоде на фестивалі MFA Open Air, 2018 рік

А 25-го травня 2024-го року храм та Едігнову липу відвідали члени Постійного Синоду УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом. Саме за цю властивість Едігни та пам'яті про неї, фактор об'єднання українського, німецького та французького народів, її в народі звуть «Блаженною, що об'єднує народи».

І краще й не скажеш, бо століттями єднала вона європейську родину задовго до союзів чи політичних кулуарів.

Та й доброзичливі жителі Пуху тому доказ, адже прийняли її радо та вдячно, за що й отримали і символ, і підтримку, і славу.

Черговий день, черговий раз світ усміхається

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:

Про історію громади УГКЦ в Мюнхені, хвилі еміграції, Українську Домівку та історичні постаті визвольних змагань, — отець Володимир Війтович

Степан Бандера, Лев Ребет, ОУН. Слідами українців в Баварії. Частина 1

Про історію, сьогодення та майбутнє Українського Вільного Університету в Мюнхені, професорів, студентів та безцінні історичні архіви — ректорка УВУ Лариса Дідковська

Прозаїчна елегія авторства гір. А автор просто писав їх диктант

Антихтон проти Адекватності, або ж як Європа пристала не туди. Частина 1 — про Принцип