Для дітей, які є однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій, відсутність рідних може стати особливо непростим викликом.
Як українським родинам впоратись з таким випробуванням — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.
Як зауважив спеціаліст, вкрай важливо говорити з дітьми про те, що відбувається, пояснювати залежно від віку дитини.
"На кожен вік є дозова інформація і способи, як її подавати.
Діти – це дуже "широкий інтервал", тому що є дитина умовно одного року, а є дитина умовно 17 років. Але нам точно не варто брехати дітям.
Тому що якщо приховуватимемо та обманюватимемо, то у дитини може виникати злість на ту людину, яка приховує. Можливо, агресія. Можливо, дитині оця злість закарбується ледь не до кінця її життя.
А все через те, що мама або бабуся, або тато не хотіли поділитися тим, що сталося, так як є", - каже Микола Демків.
Лікар-психіатр зауважує, що потрібно говорити про ті почуття, які вони відчувають. Запитувати, оточувати увагою. Також, було б добре, щоб дорослі зверталися за допомогою до спеціаліста.
"Я то розумію, що батьки можуть це робити інтуїтивно, але скоріш за все вони можуть щось пропустити і дитина буде додумувати: "Напевно батько або матір зникли, пішли, бо це я погана дитина, це я поганий син або погана донька".
Дитина може себе "накручувати", може закриватися в собі, що призводить до сумних наслідків.
Підхід залежить від віку дитини. Можемо використовувати казки, щоб донести ті проблеми, які є. Можемо використовувати метафори, ігри.
Але в основному треба говорити та турбуватися про ті потреби, які є у дитини. Тому що попри все, життя продовжується", - наголошує Микола Демків.
Більше читайте у матеріалі: Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
