Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій.
Наукові дослідження свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками.
Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.
Журналістка Фіртки поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти з дітьми про війну та її наслідки, не травмувавши їх та як допомогти дитині впоратись з втратою рідної людини.
Подаємо пряму мову:
Як розповісти дитині про втрату та як допомогти пережити горе?
Одразу зазначу, що це запитання є об’ємним та багатогранним, тому на нього в кількох словах неможливо відповісти.
Однак, важливо розуміти, що від дитини не можна приховувати сам факт втрати, не придумувати історій на кшталт тато поїхав у довге відрядження та не затягувати з розмовою про це. Адже навіть не знаючи, що відбулось, дитина це зчитує з емоцій та поведінки дорослих, що поруч, чує з уривків фраз та телефонних розмов. Або ще гірше — довідується про втрату від чужих людей.
Найкраще, щоб розмову з дитиною мала близька людина, з якою вона в добрих стосунках.
Слова та пояснення бажано підібрати відповідно віку та попереднього досвіду зустрічі з втратами у дитини.
Як діти переживають втрату близької людини?
Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих. Чим менша дитина, тим відстороненіше вона може сприйняти інформацію, поводитись так, ніби розмови й не було або ж померла людина і досі жива та скоро повернеться.
З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти уже реагують більш зрозумілим для дорослих способом.
Одні заперечують, інші сумують, деякі закриваються в собі, мовчать, та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату.
Часто у дітей переживання проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, присутній страх втратити ще когось з рідних людей.
Незалежно від віку процес горювання та скорботи проходить умовні періоди, що включають шок, заперечення, торг, гостре горе та зрештою відновлення. І в кожному з них у дитини є різні потреби та способи її підтримки.
Для дітей дуже значимо, щоб поруч були дорослі, що можуть прийняти їхні переживання та відреагування, якими б вони не були.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Війна: як пережити смерть рідних
«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії
