Янукович в контексті культури

Революції на піску свідчать за те, що будь-яка авторитарна влада збудована на піску. Коли українці боролися з Ющенком, вони боролися з актуальними загрозами та загрозами завтрашнього дня: з бюрократичним інтернаціоналом, безособовою диктатурою демократії, з глобалізмом, політкоректністю тощо.

 

Поборюючи Януковича, ми вирішуємо завдання, які стояли перед Європою позавчора. В Португалії та Греції подібним переймалися в сімдесятих, у Східній Європі – у вісімдесятих. На Януковичі не прославишся. Імена тих, хто відновлять в Україні демократію будуть записані в історії дуже маленькими літерами. 

 

В Тунісі замість неефективного авторитаризму встановлено неефективну диктатуру партій. В Єгипті замість Мубарака здійснює владу Генеральний штаб (колективний мубарак). Ймовірно, подібне очікує на інші країни арабського світу: заміна огидного на потворне. Поза сумнівом, революція, як секс, сама по собі благо і необов'язково очікувати блага після неї. Окрім того, арабська дестабілізація, можливо, матиме цікаві наслідки щодо геоекономічних змін у ширшому регіоні. Проте, справді новий сенс в цих країнах народиться тільки в тому випадку, якщо ствердяться ісламісти і одержать можливість масштабних соціальних експериментів згідно своїх модерних доктрин. 

 

В найкращому випадку після подолання ментального "януковича" ми матимемо ідеального "ющенка" – в його світлій іпостасі (вже отруєній, але ще не інавгурованій). 

 

Ідеальна Україна – це україномовна Польща. Але польські ідеалісти не відчувають себе щасливішими за українських. А німецькі та французькі – за польських. Для прикладу візьмемо національну культуру, бо її найлегше взяти. Вона деградує скрізь. 

 

В Україні вважають, що національній культурі та самоідентифікації заважає панування на ринку російської попси та бульварщини. Прогресивні київські книговидавці мріють витіснити російське лайно українським лайном. Їм здається, що верхні поверхи національної культури можуть бути збудовані лише на національному плебейському фундаменті. Це вірна, але разом із тим і трагічна думка. Транснаціонального культурного лайна завжди буде більше, аніж рідного. Культурна автаркія так само неможлива, як економічна. Чужого ми завжди будемо носити, їсти, слухати, дивитись, купляти, читати, танцювати більше, аніж власного. Боротьба може точитися хіба що за те, щоб для українців англомовні оригінали заступили свої російські переклади. 

 

Національна культурна місія полягає в тому, щоб привнести через власні видатні досягнення свої національні риси до світового культурного ейдосу. Скажімо, світовий кінематограф – це перш за все американський кінематограф. Змагатися з ним можливо лише на верхніх щаблях. Він панує в сьогоденні, але у вічності скандинавських стрічок залишиться, можливо, не менше, аніж американських. 

 

Зосередженість на вічності, вибагливість, витонченість, елітарність, ефективність – риси, непритаманні широким трудящим масам. Україна можлива лише як аристократичний, отже місійний проект. У мене, для прикладу, сильно псується настрій, коли я помічаю, що мої статті стають зрозумілі інтернет-юзерам. Для націотворення потрібна окремішність. На Північному Кавказі в кожній долині – окремий народ. Між народами – гори. Але весь сучасний світ – рівнина. І бар'єри можливі не вертикальні, але горизонтальні. 

 

Як в родових вежах горців: під час небезпеки, на нижчому поверсі – вівці, нагорі – джигіти, з носом, зазвичай задраним догори. 

 

Нині нація – це місце, де може сховатися особистість, бо в інших місцях у неї проблеми. Все завдання цивілізації – применшити роль особистості, в ідеалі, обійтися без неї. Наші уявлення формуються таким чином, що дозволяють нам нехтувати особистістю. Для прикладу, один з китів сучасної цивілізації – юстиція. Збірка правил і механізм, який автоматично визначає правоту, а частіше – злочинність. 

 

Первісне значення слова юстиція – справедливість. В старі, більш справедливі, часи вважалося самоочевидним, що не буває справедливості, розсіяної в повітрі, окремо від носія справедливості. Найдовше цей принцип зберігався у стародавній кримінальній спільноті, де необхідно було дотримуватися "понять", але розважати й судити "за поняттями" могла тільки людина, наділена особливими якостями, тобто особистість – т.зв. "вор в законі". Падіння якості "ворів" призвело і до зникнення "понять". 

 

На глибоко хибних підставах збудована сучасна система освіти. Вона зроджує ілюзію, що мудрість існує окремо від мудреця. Консерваторії – останній форпост здорового глузду. Там знають, що ноти можна вивчити і самостійно, але просунутись в музиці можливо тільки через просунутого вчителя, який вчить не тільки техніці, але специфічним станам. 

 

Нажаль, диявол ніколи не спить, і навіть серед віруючих поширює думку, що Біблія (текст) дає віру. Це не так, хоча Біблія необхідна. Віру поселяє в серцях харизма вчителя, пророка або апостола, або безпосередньо Бог через чудо, як у випадку зі св. Павлом. Тому ортодокси раніше не вітали самостійного вивчення св. Письма і не квапилися перекладати його з грецької, або латини. Втім, і в Біблії найголовніше – описання особистості Христа, а не моралізаторство. 

 

Глибоко порочній ідеї протестантів, що достатньо домашнього вивчення Біблії, а без особистості єпископа можна і обійтися, відповідає не менш занепадницька думка православних, що особистість єпископа неважлива. Буцімто головне – канонічність висвячення і вірність обряду, а на колекцію смертних гріхів і відсутність харизми предстоятеля не треба зважати, бо це спокуса. 

 

Розповідають, що Ніцше якось спитали, чи ж багато Übermenschів? Що ви! – відповів той – menschів одиниці, решта таки Untermenschі. Одна трудність – це нестача особистостей. Більша трудність – це надмір особистостей. Пенітенціарна система не справляється. 

 

Чи ми воліли б мешкати через стінку з "вором в законі", причащатися у пророка, який змушував би нас роздати гроші бідним, або відправитися до Хрестового походу? Чи бажали б відчувати власну неповноцінність поряд із мудрецем? Чи хотіли б ми депутатства в райраді, головою якої такий собі Робесп'єр (хай він хоч тричі непідкупний), і чи сіли б у тролейбус, де за водія Че Гевара (ще вріжеться в урядовий кортеж)? 

 

Не треба обдурювати себе, у нас нема нації, як притулку особистостей, бо ми не хочемо бути поряд з особистостями. Гадаєте, комфортно було б жити в нації, створеній і очоленій національними героями? Воскресни зараз Шухевич, більшість патріотів емігрували б до Польщі – кому хотілося б бути мобілізованим на Східний фронт відвойовувати українське Приамур'я? 

 

Ще в першій половині ХІХ ст. Дізраелі писав: "нація – це витвір мистецтва і витвір часу... Права англійця на п'ять століть давніші за права людини, що їх проповідують ліберали." 

 

В першій половині ХХІ ст. ми можемо уточнити: нація – це витвір високого мистецтва, а вольності українця цінніші і за "виконавську дисципліну" Януковича, і за "демократичні цінності", що їх проповідують його противники.

 

Дмитро Корчинський

Братство


Коментарі (1)

НИК 2011.03.06, 22:46
КОРЧ= NO COMMENT. АЛЕ БЕЗ ТАКИХ ВАР"ЯТІВ ЯК ВІН І ШУХ ТА ГОП-КОМПАНІЯ НАЦІЯ БУДЕ ВСЕ НА ЗАДВІРКАХ. І ЄШКІЛЬ ЯКРАЗ ПИЛЬНУЄ АБИ ХТОСЬ ІЗ ТАКИХ НЕ ДІСТАВ КРИЛА В НАШІ ОБЛАСТИ. СКОРО БУДЕ СТРУС ВЕЛИКИЙ. ВАР"ЯТИ ВПЕРЕД!
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1771
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

814
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1085
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1509
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2726 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3820

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

928

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

522

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

387

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1071
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5673
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5227
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10606 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1201
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7576
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

942
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1098
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15852
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

353
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1424
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1846
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1744