Дух одвічної стихії

 

 

Якби старий режим все ще животів, Азаров на посаді заступника директора інституту гірничої геології безуспішно підсиджував би свого начальника. Клюєв очолював би шахту виробничого об'єднання Ворошиловградвугілля.



Не будемо заглядати аж надто в далеке минуле – спекулювати на нестачі джерел, почнемо з шістнадцятого століття: відтоді й до кінця вісімнадцятого Україною віяв "дух одвічної стихії" - вся ця козаччина – наливайківщина – трясиловщина – хмельниччина – паліївщина – гайдамаччина. Цей дух був придушений Катериною і, попри окремі рецидиви, лишався в такому стані до 1917 року, коли здохло те, що душило, і гайдамаччина звідусіль повилазила знову, під різноманітними брендами і бандерами (в смислі – прапорами. Не плутати зі Степаном Бандерою який, втім, поза сумнівом був останнім гайдамакою).

 

Життя переповнене символами і дає нам знаки. Те, що прізвище останнього гайдамаки дослівно означає знамено, є настільки очевидним знаменням, що не помітити й не прийняти його може тільки сліпий, або міністр освіти. Знамено нам дане через беззаперечне знамення і нам не треба шукати іншого.

 

Це чудово звучало б іспанською (іспанці теж за походженням кельто-готи, як і більшість українців): під бандерою (прапором) Бандери прокладемо шлях нашим бандерам (батальйонам – ісп.) до перемоги!



Коли зістаріли й померли від утоми ті, хто придушив нову гаймадаччину, можна було б очікувати, що "дух одвічної стихії" знову повіє з трахтемирівщини та Холодного Яру по вулицях Банковій і Грушевського, але цього не сталося. У 1991 році Україною назвали не "безкраю випалену пустелю, де гуляють вільні коні та жінки", але огидний уламок Радянського Союзу.



Наступні 20 років ми догулювали застій. Від президента й до начальника ЖЕКу місцевим начальством були ті, хто був би, якби Радянський Союз не розвалився. Кравчук з посади секретаря по ідеології цілком міг би дослужитися до посади першого секретаря ЦК КПУ. Для Кучми, з посади парторга, а згодом директора Південмашу був прямий шлях в очільники УРСР.



Всі ці комсомольці, які з піснями і танцями обсіли найвищі посади у 2004-му, могли б замінити старших товаришів у ЦК та уряді звичайним порядком, якби СРСР продовжив своє існування.


Істино нові люди (діти перебудови) взяли у свої руки країну лише в 2010-му. Якби старий режим все ще животів, Янукович, вірогідно, досі лишався б завгаром, можливо, пишався б посвідченням депутата обласної ради від блоку комуністів і безпартійних. Азаров на посаді заступника директора інституту гірничої геології безуспішно підсиджував би свого начальника. Клюєв очолював би шахту виробничого об'єднання Ворошиловградвугілля. Хорошковський або числився б старшим науковим співробітником Київського інституту філософії, або старшим товарознавцем Єлисеївського гастроному у Москві.



Не хочеться навіть думати, де були б такі стовпи режиму, як Ахметов (розвивав би майстерність у поводженні з колодою) та Іванющенко (ймовірно, більше часу проводив би не на Заході – в Монако, а на Сході, на Колимі). Очільники силових міністерств, певне, ніколи б і не потрапили до України, служили б на невисоких посадах в ЗабВО, або Підмосков'ї.



Втім, можливо, лише Табачник обіймав би ту саму посаду, що й нині.



З приходом Януковича для України радянське минуле нарешті завершилося й з-під попелу потроху починає вилазити національне позаминуле. Національна душа прокидається своїми темною і світлою сторонами. Традиційними магнатами, шинкарями-олігархами, панами, підпанками, ментами – надвірними козачками, проте і своїми гайдамаками.



Поки що в грамах, а не в тонах тротилового еквіваленту, то там, то там лунають вибухи. Летять пляшки з бензином у вікна партійних офісів, стріляють міліціонерів, дедалі більше насильства на протестних акціях і в Раді.



Чи ви гадали, що Україна – це пісні та віночки? У дев'яностих не важко було придушити бригадний рух, бо він спонукався духом наживи. Національний рух іще в підлітковому стані, але спонукається він "духом одвічної стихії". Це означає, що Межигір'я згорить. Це прикро, адже там можна було б влаштувати інтернат для дітей, хворих на церебральний параліч.



Те, що я нині пишу, є важливою інформацією для співробітників МВС, прокуратури, судів. У 1991 році з вищенаведених причин не відбулося розправ над гвинтиками репресивної машини. У 2004 році ті, хто до того знущався над народом, продовжили свою кар'єру. Луценко брав собі замами тих, хто бив його гумовим кийком, коли він іще був опозиціонером. Ви гадаєте, що нині він несправедливо сидить?



Проте, радянський союз закінчився і надалі так не буде. Нема жодних сумнівів у тому, що всі ті, хто брав найменшу участь у політичних переслідуваннях, від генеральних прокурорів до рядових міліціонерів, від голів судів до секретарш, які писали протоколи судових засідань, від міністрів юстиції до вертухаїв на зонах – всі вони і члени їхніх родин стануть жертвами розправ під час нової гайдамаччини.



Українці завжди були надзвичайно жорстокі в такого роду справах, і значно послідовніші, ніж араби.
Нажаль, саме нинішнім представникам закону доведеться стати об'єктами помсти за все, що робили їхні попередники за останні 90 років.



Всі ці ніжинські робінгуди, васильківські "терористи", запорізькі тризубівці, селяни з Семиполок, дівчата з Фемен вже дуже скоро стануть ватажками повстанських загонів. Я дивився в їхні очі і знаю, що іще до того, як вони кинуться на обмінники і ювелірки, вони завітають додому до своїх суддів. Я б не хотів бути свідком цього. Вигляд обгорілих трупів на цілу добу здатен відбити апетит у найзатятішого гурмана.



Україна прокидається разом зі своєю помстою. Не майте в цьому жодних сумнівів. Прислухайтеся до себе, чуєте? – Дух одвічної стихії!

 

 

 

Дмитро Корчинський,

Спеціально для ТСН


Коментарі (1)

Сапожников 2012.06.02, 17:10
Ну ты даеш Корчинский, ай-да маладец.
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1771
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

814
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1085
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1509
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2726 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3820

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

928

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

522

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

387

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1071
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5673
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5227
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10606 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1201
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7576
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

942
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1098
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15852
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

353
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1424
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1846
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1744