«Ніяк не можу збагнути, що його вже немає», — дружина полеглого воїна Василя Микицея про подвиг чоловіка

«Неможливо збагнути, що мого Василя вже немає. Але його приклад залишиться з нами назавжди», — ділиться Богдана Микицей, дружина загиблого воїна Василя Микицея з Івано-Франківщини.

Її чоловік помер від отриманих на війні поранень у день свого народження, 10 грудня 2023 року. На початку повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Василь Микицей добровільно долучився до лав Калуської територіальної оборони та служив солдатом-стрільцем.

«Для нас він був надійною опорою, а на фронті — людиною, на яку завжди можна було покластися», — ділиться дружина. 

Богдана Микицей, дружина полеглого захисника розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті. Пригадує, що їхнє з чоловіком знайомство відбулося на річці.

«Я відпочивала зі своєю компанією, і він підійшов сам. Потім з’ясувалося, що Василь працював у тому ж будинку, де я жила. Так і почалося наше знайомство, а згодом ми почали бачитися частіше», — згадує жінка.

До війни Василь Микицей працював державним службовцем у сфері захисту прав споживачів.

Богдана Микицей ділиться, найбільше цінувала у чоловікові його справедливість, надійність та відчуття, що обоє були єдиним цілим.

«Ми жили в Радянському Союзі, коли постійно цензурували, і не можна було вільно висловитися. Він завжди прагнув довести, що правильно — так. Не вписувався в ті рамки, які були на той час», — каже дружина.

Як батько, Василь був вимогливим, але водночас дуже любив дітей.

«Старший син жартував, що тато працює не за профілем, що йому треба бути в центрі зайнятості, бо він міг знайти роботу для будь-кого. Василь завжди намагався допомогти людям», — розповідає Богдана.

Василя Микицея надихали подорожі. Якщо дружина більше любила домашні справи, то чоловік прагнув відвідувати нові місця в Україні та за кордоном.

«Він дуже любив Україну. Постійно планував маршрути, обирав місця, де ще не були. Чоловік обожнював гори та книги.

З кожним із синів він підкорив найвищу вершину України — Говерлу. Полюбляв читати про історію України, і ми завжди обговорювали прочитане», — додає жінка.

Богдана Микицей розповідає, що чоловік був вимогливим до себе, виконавчим і мав чітку позицію щодо всього загарбницького та проросійського.

«Василь був учасником двох революцій. Він був безкомпромісним у використанні української мови — ніколи не переходив на російську. Навіть на роботі була скарга на нього через відмову обслуговувати російською», — каже дружина.

Рішення піти захищати Батьківщину для чоловіка було виваженим, підкреслює Богдана Микицей.

«Коли протягом місяця всі говорили про початок повномасштабного вторгнення, то чоловік тихо та спокійно сидячи на кухні сказав: "Обов'язково піду захищати Україну".

Зранку 24 лютого ми їхали з Калуша, де жили, до Івано-Франківська на роботу. Було зрозуміло, що почалося повномасштабне вторгнення.

Після роботи ми їхали мовчки. Вдома випили кави, трохи заспокоїлися від новин — і чоловік пішов до своїх сумівців», — згадує Богдана.

Василь був членом осередку Спілки української молоді (СУМ) з 2019 року. 6 грудня 2022 року, у День Збройних сил України, отримав відзнаку «Хрест Сумівця-Бійця».

Того ж дня, 24 лютого, він дізнався, куди і коли потрібно з’явитися у військкомат. Рішення приєднатися до ЗСУ навіть не обговорювалося. Уже 26 лютого 2022 року його зарахували до територіальної оборони.

«Я просто його підтримувала, інакше й бути не могло. Чоловік завжди говорив: "Хто, як не я"», — додає дружина.

Богдана Микицей розповідає, що життя родини кардинально змінилося після того, як чоловік приєднався в ТрО.

«Це вже були постійні збори, обговорення, про те де отримати військове спорядження.

У мене ще син добровільно пішов захищати державу. Подзвонив із військкомату, що став військовослужбовцем. Я одразу приходила додому, вмикала новини і стежила, де що відбувається.

Чоловік воював на Запорізькому напрямку, там, де була Калуська тероборона», — згадує дружина.

У березні 2022 року син подружжя добровільно мобілізувався у Львові, служив у Національній гвардії, згодом був на Сумщині та відходив із Сіверськодонецька. Зараз він демобілізований.

«Василь рідко ділився спогадами з фронту. Проте більше інформації я отримувала від нього, ніж від сина. Найчастіше — про побут: як ідуть на завдання, переїжджають чи коли ламається авто. Іншого розповідати не міг.

Зв’язок підтримували часто. Чоловік і син намагалися брати короткострокові відпустки в один період. Коли вони сиділи на кухні та розмовляли, я могла щось почути і дізнатися», — додає Богдана.

Після смерті чоловіка жінка дізналася й історії від побратимів, які її вразили.

«Чула, як у них горіла автівка і чоловік там був. Але це вже розповідали побратими», — каже дружина.

Богдана Микицей згадує, як дізналася про поранення чоловіка на Запорізькому напрямку:

«Це було перед Миколаєм, 4 грудня. Я була в Івано-Франківську, бігала купувати подарунки рідним. Стоячи на вулиці з усіма покупками, почула дзвінок. Побратим повідомив, що чоловік поранений.

Я просто стояла посеред дороги. Одне слово, яке тяжко сприйняла, — «важкопоранений». Мій син до того вже був поранений на фронті, але одразу вийшов на зв’язок. А від чоловіка не було жодної відповіді на нескінченні дзвінки».

Жінка одразу вирушила у Львів, куди її відвіз брат чоловіка Степан, а наступного дня побачила чоловіка в лікарні у важкому стані. Через день приїхав брат, і згодом син. На жаль, 10 грудня, у свій день народження, Василь Микицей помер.

Богдана Микицей розповідає, що отримує підтримку від побратимів чоловіка та знайомих.

«Побратими, переважно калуські, завжди цікавляться, чи потрібна допомога. Були присутні на відкритті меморіальної дошки в школі, де Василь навчався, відвідують його могилу. Це дуже мене вражає», — каже дружина.

Жінка також брала участь в автозабігу на честь загиблих Героїв.

«Я приїхала, а позаду мене зупинилася автівка побратима з фото чоловіка», — згадує Богдана.

Богдана Микицей відзначає підтримку від держави та громади.

«У Ветеранському просторі пройшла восьмикрокову психологічну підтримку. Для мене це дуже класний проєкт. Мене оточували дружини та метері загиблих Героїв, і я відчула спокій та підтримку. Зрозуміла, що підтримка в такий час є дуже потрібна.

У Калуській громаді організовують багато заходів, хоча не завжди можу брати участь. Зустрічі з іншими дружинами загиблих чоловіків допомагають, стає легше».

Утім, додає дружина полеглого воїна, найбільше відчуває підтримку від рідних та близьких.

«Розуміють без зайвих питань. Спогади про чоловіка залишаються зі мною і підтримують».

Зі слів Богдани Микицей, зараз сприймає війну зовсім інакше. Коли чоловік був на фронті, це була більше окопна війна, а тепер війна стала більш технологічною. 

«На мою думку, суспільство не завжди усвідомлює ціну війни. Це залежить від людського фактора.

Наприклад, через мою роботу в Івано-Франківську, коли було важко, керівництво пішло на зустріч і організувало мені місце роботи в Калуші», — розповідає жінка.

Жінка також відзначає, що іноді стикається з неповагою до пам’яті загиблих.

«Є колеги, які кажуть: "Він знав, на що йшов". Такі слова мене шокують.

Аналогічно з хвилиною пам’яті: на роботі дехто просто виходить із кабінету, щоб не стояти та не вшановувати Героїв. Я робила зауваження, але це марно. Це питання свідомості дорослої людини», — ділиться Богдана.

Богдана Микицей розповідає, що після смерті чоловіка чітко зрозуміла: він ніколи не жалівся і завжди сприймав усе, як належне.

«Ніяк не можу впоратися з втратою. Неможливо збагнути, що мого Василя вже немає, що він більше не заговорить і не прийде до мене», — каже жінка.

У подружжя троє синів: старший Ярослав, середній Максим і наймолодший Степан.

«Меншому сину спочатку було дуже важко. Він теж у Спілці української молоді, і на всіх заходах, коли звучить хвилина мовчання, завжди плаче.

Щодня ловлю себе на думці, що порівнюю його з чоловіком — можливо, через велику схожість характеру або тому, що хочу бачити в ньому частинку чоловіка.

Старшим синам теж важко без батька. Вони краще справляються зі своїми емоціями. При розмові з синам відчувається велика повага та любов до батька. Ми їздимо разом на цвинтар», — розповідає дружина.

Богдана Микицей хоче, щоб усі знали: одного дня її чоловік прийняв рішення та з цивільної людини став справжнім воїном. Його життя і вчинки стали гідним орієнтиром для всіх українців.

«Розумію, що мій чоловік став гідним прикладом для своїх дітей, рідних, знайомих. Його прагнення до свободи та справедливості є зразком для українців», — підкреслює дружина.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

Загинув у свій день народження: відійшов у вічність прикарпатець Василь Микицей

У Калуші освятили дві інтерактивні дошки в пам'ять про Богдана Боднара і Василя Микицея


Коментарі ()

23.05.2026
Вікторія Матіїв

Про те, як сьогодні виглядає епідеміологічна ситуація на Прикарпатті, які інфекції фіксують найчастіше та як їм запобігти, розповів лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету Андрій Процик в інтерв'ю журналістці Фіртки.

1281
18.05.2026
Олександр Мізін

Реальні схеми 2025-2026 років, методи кримінального рейдерства та чому новий Цивільний кодекс №15150 може відкрити епоху масового відбирання нерухомості — ексклюзив від Фіртки.

1833
13.05.2026
Тетяна Ткаченко

Про життєвий шлях, цінності, службу у війську та відданість Україні журналістці Фіртки розповіли мама Тетяна Пуняк та командир взводу Роман Чернов.  

10427
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10762 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

8038
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

7297

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

708

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

1251

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

10420 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1932
21.05.2026

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

4528
17.05.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

5515
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

28056
20.05.2026

У суботу, 24 травня, на Прикарпатті відбудеться свято почитання Погінської чудотворної ікони Божої Матері. Для паломників підготували програму богослужінь, урочисту ходу та молебень перед чудотворною іконою.

755
17.05.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

4096
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

21346
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9804 1
21.05.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Надія Левченко поділилася, які ролі за майже два десятиліття на сцені стали для неї знаковими, а також розповіла про вистави, що залишили глибокий емоційний слід поза театром.

2250
20.05.2026

За оцінками аналітиків, після нетривалого зростання внаслідок роздутого оборонного замовлення економіка РФ уперлася в глухий кут.  

375
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

1136
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1536
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1720