"Нас було троє, а нам назустріч вийшли 19 противників": історія прикарпатця Володимира Труша, якого звільнили з російського полону

Під час одного з найбільших обмінів військовополоненими, що відбувся 19 березня, обміняли військового 24 бригади імені короля Данила Володимира Труша із Бурштина

Своєю історією воїн поділився з Еспресо.Захід, пише Фіртка.


Вийшов по хліб – поїхав на війну


Хоч Володимир був обмежено приданим через проблеми зі здоров'ям, долучитися до ЗСУ хотів ще від початку російсько-української війни. Під час Антитерористичної операції декілька разів приходив до військкомату, але йому відмовляли. Коли почалась повномасштабна війна – усе змінилося.

"Я є патріотом своєї країни й не міг дозволити собі відсиджуватися вдома, поки мою землю будуть топтати москалі. Хоч є проблеми зі здоров'ям, але маю руки-ноги, тому вважаю себе повноцінною бойовою одиницею і не можу пустити ворогів глибше у свою країну", – розповідає Володимир.

Увесь бойовий досвід він здобув уже на передовій. У перші дні не всі мали змогу пройти півторамісячну базову військову підготовку.  Володимир на підготовку мав усього три дні, далі на нього чекав Бахмут, куди сам добровільно погодився поїхати.

"Я ніколи не вірив, що буду військовослужбовцем, бо знав, що не потраплю до війська через хворобу. Знав, що мене не візьмуть. Так було, коли почалась АТО, мене не брали, хоча приходив і навіть пропонував їм гроші. Але вже коли почалася повномасштабна війна, мене відразу взяли", – пояснив він.

Мама Іванна Труш розповідає, що син з дитинства любив пісні Української повстанської армії й виріс на духові тих пісень. 

"Гасло "Слава Україні" для нього було не просто словами. Ця фраза в нашій родині глибоко у серці. Знала, що він хоче піти воювати, але була спокійна, бо раніше не брали служити. Але 25 лютого попросила його вийти по хліб, а він поїхав у Галич до військкомату і добровольцем записався на війну. Тоді вже брали усіх", – пригадала жінка.


Люди в полоні божеволіли


У полон Володимир потрапив у середині червня 2024 року біля Часового Яру разом зі ще двома своїми побратимами. Росіяни вимагали, аби він здав позиції ЗСУ, але отримали відмову. Тоді почали погрожувати розстрілом.

"Напередодні ми з напарником вийшли на дорозвідку місцевості. Проходили понад добу, лив сильний дощ і ми дуже промокли. Знайшли окоп, там переночували.

За якийсь час зустріли ще наших піхотинців і йшли в напрямку Часового Яру, де вже були росіяни. Так вийшло, що ми потрапили в засідку до їхніх розвідників. Нас було троє, а нам назустріч вийшли 19 противників. Так втрьох ми й потрапили в полон. На допитах казали, що не знаємо нічого один про одного, аби не нашкодити своїм хлопцям", – пригадує Володимир.

Росіяни залишили його на позиціях і вже там почали свої знущання.

"Я з москалями просидів сім днів ще на позиціях. На третій день вони мене примушували видати позиції наших військових. Звісно, відмовився це зробити, на що вони мені сказали, що будуть "расстрєлівать". Кажу: "Та стріляйте, думаєте, мені страшно? І стріляли – над головою, біля ніг", – додає воїн.

Полон, каже, річ дуже неприємна. Допомагали триматися думки про сім'ю.

"Єдине, що можу сказати – потрібна сила духу, воля і витримка, щоб там вижити. На початку ти молишся. Просиш у Бога, молишся до всіх святих, щоб якнайшвидше приїхати до рідної домівки. Перші пів року – дуже важко, а далі вже потрохи звикаєш до того режиму.

Згодом намагаєшся якомога менше йти на контакт будь з ким і навіть зі своїми хлопцями, бо там також є зрада. Все настільки складно, що люди в прямому значенні божеволіли. Годували нас лише так, щоб не вмерли", – розповів Володимир.

Дев'ять місяців очікування з полону сина для Іванни Труш були повні відчаю. Щоденно вона молилась і вірила, що дочекається зустрічі.

"Коли він воював, у мене дуже багато голосових повідомлень було. Пам'ятаю, 15-го числа написав: "Матусю, ми йдемо на роботу. Я тебе дуже сильно люблю". Це було крайнє голосове повідомлення. 17 червня  до мене подзвонив побратим Володі і сказав, що він пропав. Ніхто точно ще тоді не знав, що хлопці в полоні. Але сказав також, що тіл не знайшли.

Я тоді перестала жити, не хотіла нікого чути й бачити, просто шукала по російських каналах, чи є хоч якісь відомості про сина. Знайшла його фото і ще двох наших хлопців, а за три тижні росіяни виклали відео з допитом Володі", – розповіла жінка.


Від хвилювання забув мамине ім'я


Коли був обмін полоненими, каже Володимир, він зовсім не вірив, що це відбувається насправді.

"Я не вірив навіть у той момент, коли почув голос мами. Уявіть, які це були емоції, що мене запитали, як звати маму, а я не міг відповісти на це запитання. Відчуття було таке, ніби мене вдарили чимось важким по голові і я впав у кому", – пригадав Володимир Труш.

Пані Іванна розповіла, що за весь час, відколи син був у полоні, лише в день повернення Володі перестала плакати.

"Коли вже знала, що буде скоро новий обмін, розуміла, що є ті, які значно довше перебувають у полоні й навряд чи обміняють мого Володю. Бо вже було кілька обмінів, а його не повертали. Вранці того дня поговорила з його фото, яке біля всіх іконок і образів удома, помолилась і сказала – дочекаюся. Пішла на зустріч, де збирались родичі безвісти зниклих і полонених, а там отримала довгожданий дзвінок з Координаційного штабу. Почала емоційно кричати, а як почула голос сина – це взагалі словами не передати.

Це був перший день, коли я перестала плакати. Надзвичайно сильно бажаю всім матерям такого дочекатися", – схвильовано каже жінка.

Зараз Володимир відновлюється після пережитого в полоні окупантів, грає в улюблений волейбол і обіцяє повернутися на війну, аби помститися за товариша Ігоря.

"Володя в момент поранення Ігоря був командиром і сказав, що "ми зайшли всі й вийдемо всі". Тоді вони винесли пораненого побратима з поля бою, але внаслідок складного поранення він через кілька днів помер у лікарні. Мама Ігоря казала нам, що завдяки наполегливості нашого Володі має хоча б куди прийти на могилу. А багато хто цього зараз не має, а дехто, можливо ніколи й не матиме. За таких сумних обставин у нас з'явилася ще одна родина – сім'я полеглого побратима Ігоря", – розповіла Іванна Труш.

Мати каже: як би їй не було прикро, що син знову збирається на війну, але вона навіть не намагається його відмовити, адже знає характер Володимира. Він прагне якнайшвидше відновитися від пережитого, щоб знову стати пліч-о-пліч у бій зі своїми побратимами.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

З російського полону повернули прикарпатця Володимира Труша

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну


11.05.2025 Діана Струк 1389
Коментарі ()

29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

468
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

1470
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

1813
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2126
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1892
10.08.2025

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1485

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

342

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1005

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

645

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

782
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2063
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

423
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2100
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

902
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1261
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

788
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1729
23.08.2025

Книга відкриває читачеві маловідомі факти, показує значення нашого міста в контексті європейської цивілізаційної історії та доводить, що Прикарпаття зберігає в собі унікальний пласт культурної спадщини. 

1320
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

410
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

1449 3
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

809
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

935