«Знущалися від ранку до вечора». Воїн з Івано-Франківщини про найгірший день полону, покарання за молитву та втрату пам’яті

Кулеметник 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Петро Недоходюк з Івано-Франківщини пережив два роки катувань у російському полоні. Військовослужбовець мобілізувався у вересні 2022 року та воював на Бахмутському напрямку.

Під час бойового завдання на передовій він отримав поранення голови, ніг і плеча. Військовий пролежав добу на полі бою. Опісля російські солдати взяли його в полон.

Про нелюдські умови виживання в російських буцегарнях, катування та чому людям важко повірити в те, через що довелося пройти Петру Недоходюку, військовий розповів кореспондентам Суспільного, пише Фіртка.


"Батьки померли, коли я ще був маленьким"

Петро Недоходюк родом із села Красноїлля, що у Верховинському районі. Він зростав сиротою у багатодітній родині.

"Батьки померли, коли ще був маленьким, тож я залишився з бабусею. Були два старші брати та три сестри.

Потім бабуся померла. Старша сестра вийшла заміж, і вона була мені, як мати", — пригадує чоловік.

До повномасштабного вторгнення росіян в Україну Петро Недоходюк працював на різних роботах. Чоловік каже: не вірив, що війна триватиме довго.  

"У військкомат мене взяли з дому 27 вересня 2022 року. У січні 2023 поїхав у Рівне на навчання і звідти — на Бахмут. Служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Був кулеметником, старшим на позиції.

Траплялося таке, що ми сім днів перебували на позиції, інколи — три тижні", — говорить Петро Недоходюк.


"Вони тягнули мене до ями, де скидали трупи"

У липні 2023 року, пригадує воїн, його з побратимами відправили окопуватися. На місці їх мали зустріти українські військові. Однак бійці потрапили під російський обстріл.

"Нам дали неправильні координати. Вдарила авіація, гранатомет, і мене приглушило. Потім через дрон кинули гранату перед нами. Нас було шестеро. В мене — дві ноги поранені, праве плече і голова.

Я сам надав собі першу медичну допомогу. Трішки поповз і вже не стало сил", — розповідає звільнений з полону боєць. 

Петро Недоходюк
Звільнений з полону РФ Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Петро Недоходюк отямився вже у полоні в росіян, які ще добу тягнули його до своїх позицій.

"Вони тягнули мене до ями, де скидали трупи. Я ще почав рухатися, і вони по рації передали: "Він ще живий".

Тоді мене забрали в якийсь підвал. Надали трошки допомогу, бо в мене в ранах вже хробаки були, і взяли в Луганську лікарню", — каже військовослужбовець.

Після чотирьох місяців у медзакладі в Луганську Петра Недоходюка перевезли до місцевої тюрми, де в бараці перебували 150 людей. Там він пробув наступні десять місяців.

"Мене боліло все. Дуже погано з пам'яттю було. Коли мене вдарили в голову, то так, що я на пів року втратив пам'ять. Я забув друзів, родичів деяких дуже довго згадував", — говорить Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, реабілітація, Івано-Франківщина
Петро Недоходюк проходить реабілітацію в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ

"Я не був битий лише 9 травня"

У Луганській в'язниці полонених били усіх і щодня, продовжує Петро Недоходюк. Найжорстокішими були чеченці. Вони використовували кийки та електрошокери. Після побиття все тіло бранця було чорним.

"Чеченці били з усієї сили. Нас вишиковували у два ряди: руки — назад, голову — вниз. Заходили по 15, по 20 людей, кийками біля всіх підряд. Не можна було повернутися, відвернутися.

Як трішки відвернувся, ще дужче діставав", — розповідає колишній військовополонений.

Та найстрашніше, каже військовий, його та побратимів чекало після переведення до тюрми в Росії. Там тортури тривали майже цілодобово.

"У Башкирії вже надії не було, лише одна мета — день пережити або ніч переночувати. Знущання були від 6 години ранку до 10 вечора. А потім ще вночі.

Ставилися, як до скотів. Там за десять місяців я не був битий лише 9 травня", — говорить боєць.

У тюремній камері сиділи по п’ятеро полонених. Кімнати були нашпиговані "прослушками" та камерами спостереження. Спілкуватися між собою ув'язненим забороняли. Увесь день бранці мали стояти, маршувати або ж виконувати фізичні вправи.

"Коли росіяни заходять у камеру, ти маєш бути зігнутий на 90%, руки — назад і закриті очі. Так можна було стояти годинами. Як не витримували, вони електрошокером б'ють до тих пір, що дійсно людина вже "вирубується".

Тоді виливають відро води, кинуть на нари, трошки полежиш і вставай, і знову", — каже військовий.

Петро Недоходюк
Петро Недоходюк служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Найстрашнішим днем у російській неволі Петро Недоходюк називав понеділок. Тоді тортур було найбільше.

"То в нас був банний день. Ми були на третьому поверсі й мали зігнутими, тримаючись один за одного, за одну хвилину збігти у підвал, у баню. Не встигали — били.

Повертали й так могли по 20, по 30 разів. Потім, як ми намочимося в бані, вони підкручують електрошокери до кінця і починають бити. Тіло мокре так б'є, що дехто не витримував", — пригадує Петро Недоходюк.

У камерах був постійний холод, сморід та нестача кисню. На стінах та стелі — грибок. З одягу українські полонені мали білизну, піжаму й тапочки.

"Спати треба було на правому боці й дивитися на лампочку. Очі заплющені, але голова має бути обернена на лампочку. Якби відвернув — вони давали попередження.

А якщо ти це попередження не почув або трішки заснув, то забігали й спати вже не можна, вже фізичні вправи треба всю ніч робити", — говорить чоловік.

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Звільнений з полону РФ боєць Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

За два роки в полоні Петро Недоходюк схуд на 20 кілограмів. Українських бранців годували перловою кашею та напівгнилою капустою.

"За дві хвилини треба було взяти їжу, з'їсти, помити посуд і здати. Все встигали, бо там їсти було чотири ложки. А ще спеціально давали дуже гаряче, так що піднебіння спалювали", — додає колишній військовополонений.


"Росіяни кажуть, що в Україні Бога немає"

Від таких знущань з українців, каже Петро Недоходюк, росіяни отримували задоволення та до фізичних тортур регулярно додавали моральні. Кожен ранок починали з російського гімну, який мали виконувати військовополонені. А якщо вбивали побратимів, інших змушували годину плакати за ними.

"Я не знаю, скільки разів плакав, але багато. "Західняків" вони називали бандерівцями. А в мене був гуцульський говір, то знущалися ще дужче.

Змушували всіх підписати згоду на російське громадянство, а я їм казав: ви мене застрельте, робіть зі мною, що хочете, я не підпишу. А вони: "Бандера". І знущалися за це ще більше. Але я їм так і сказав: що хоч сьогодні помру, я не підпишу", — розповідає Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, кулеметник, звільнений з полону РФ
Кулеметник 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ 

Єдине, що допомагало вижити, каже боєць, — віра в Бога. Підпільно молився щодня, та одного разу росіяни помітили й це.

"Раз перехрестився — відеокамери зафіксували. Прийшли, то так електрошокерами руки побили, що вранці я не міг ложку до рота підняти. Сказали, що в Україні Бога немає", — пригадує боєць. 

За його словами, у російському полоні тортури витримували не всі. Траплялися випадки, що люди божеволіли.

"Було багато хлопців, що кричали, помітно, що вони сходили з розуму. Але росіяни кудись забирали цих людей. Не знаю, чи це якась психлікарня була окрема, чи що.

Так чуєш, що він там день покричить, і вже його десь заберуть, вже його не чутно", — пояснює Петро Недоходюк. 

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Звільнені з російського полону Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк 

Звільнення з полону

Петро не вірив у те, що колись повернеться додому. За день до звільнення, 22 липня 2025 року, пригадує чоловік, їх вивели в коридор, роздягнули й фотографували з табличками. Потім зав'язали руки, очі та загнали в підвал, де протримали добу.

"Потім нас завантажили на машини й везли, напевно, цілий день. Дали нам по одному сухпайку, але їсти не дозволяли. У нас руки зав'язані, очі зав'язані.

І кажуть: "Ми вас веземо зараз ще пару кілометрів, і чого ми вас маємо возити, ми вас за**яримо". Десь годину ми проїхали. Я чую, що за дві години буде літак.

Вже в мене якась думка така з'явилося, що нас десь перевозять. Коли ми приїхали в Україну, в мене вже тоді дуже велика радість була. Хоча був дуже хворий, але мав якусь таку силу", — пригадує військовослужбовець.

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ 

20 серпня 2025 року бійця зустрічали на Верховинщині. Наразі Петро Недоходюк лікується та проходить реабілітацію. Каже: досі болять ноги, частково втратив зір та слух і мріє про волонтерську справу.

"Я починаю адаптовуватися до нормального життя. Іноді люди сприймають те, що я пережив у полоні, по-різному. Дехто не вірить, що таке було. Дехто каже, що брешу.

Просто людині, яка це не пройшла, дійсно важко повірити, що таке відбувається. А я, коли одужаю, хотів би волонтерити. Сили на це я ще маю", — додає Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, реабілітація, Івано-Франківськ


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну 


11.10.2025 4520 1
Коментарі (1)

Важкі часи простолюдинам: укрполіція і тцк бє, в полоні бють 2025.10.12, 19:26

З розповіді: Забрали з дому тцкашники. Все ж вирішив воювати, бо то 2022 рік. Через помилку чи брехню командирів з координатами - разом з іншими був поранений і потрапив у полон. Москалі підлікували щоб мати одницю на обмін. Але російська поліція, побратими української, проте якій не треба озиратись на європейців, які дають гроші на зарплату, разом з іншими дикунами кадирівськими знущались били кожен день і змушували стояти на "90 градусів" коли заходили. Трилер в який до 2014 року і не повірили б. А тепер це не перша історія.

Хоч би відкупну, яку "синагога" дарує полоненим, вдаючи "добрих", як слід оформили щоб щераз людолови-українці не чіпали.

29.11.2025
Олег Головенський

У передріздвяному інтерв’ю Фіртці мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про особисте життя: родинні традиції, сімейний «осередок Марцінківих» в Отинії, друзів і вміння прощати недоброзичливців, а також поділився думками про культурне життя міста — літературу та театр.

1905
28.11.2025
Діана Струк

Як комунальний транспорт Івано-Франківська адаптує маршрути, долає нестачу водіїв, реагує на скарги пасажирів, забезпечує доступність та планує розвиток до 2030 року, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором комунального підприємства «Електроавтотрансу» Віталієм Голутяком.  

1990
24.11.2025
Анна Марущак

Рецидивісти зі строками за вбивство, “смотрящі” за містами й колоніями, ув’язнені, які й досі керують “общаками” через контрабандні телефони, та наркоторговці потрапили в епіцентр резонансних кримінальних проваджень про вимагання, шахрайство та побиття.  

6514
21.11.2025
Тетяна Ткаченко

Волонтерка Вікторія Сакун двічі змушена була залишати дім через російську агресію. Вперше — у 2014 році з окупованого Донецька, вдруге — після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му.    

1855
18.11.2025
Вікторія Матіїв

«Володя був справжнім українцем, гордився своєю кров’ю і ніколи не кидав слів на вітер», — згадує Вікторія Петрук свого чоловіка, полеглого захисника Володимира Петрука.  

5424
14.11.2025
Анастасія Батюк

У серці системи обліку транспортних засобів України таїться вразливість, яка може паралізувати життя тисяч автовласників.

7529 9

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

333

Будь-яку подію, будь-яке явище, будь-який процес можна символічно описати за допомогою одного з трьох ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди

248

Епіграфом до цього тексту візьмемо фрагмент з «Мандрів Гулівера», в якому Джонатан Свіфт устами Гулівера розповідає господарю — Гуїгнгнму про суддів та адвокатів тогочасної в Англії.

3171

Війна в Україні докорінно змінила суспільство у багатьох сенсах, з’явилось багато соціально активних молодих людей з інвалідністю, і впровадження інклюзивності набрала обертів та активно реалізовується на багатьох рівнях. 

680
29.11.2025

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

25603
25.11.2025

Питання «чи варто їсти пізно ввечері?» часто хвилює тих, хто намагається правильно харчуватися й дбати про своє здоров’я.  

5192
20.11.2025

Овочі родини капустяних належать до найкорисніших для здоров’я. Дієтологи пояснили, яку користь мають броколі та брюссельська капуста, чим вони відрізняються і яку з них краще додати до свого раціону.

1183
29.11.2025

На недійсність впливає не те, що сталося після вінчання, а те, що було до складання шлюбу.    

6692
25.11.2025

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

18092
20.11.2025

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

12431
16.11.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

1400
27.11.2025

Міжнародна співпраця дозволяє Івано-Франківську не лише ремонтувати пам’ятки та культурні об’єкти, а й розвивати освіту, культуру та соціальні програми громади.

6024
01.12.2025

Ексклюзивні подробиці резонансної корупційної справи з епізодами злочинної діяльності.

145
28.11.2025

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак написав заяву про відставку.

910
21.11.2025

Речниця адміністрації президента США Дональда Трампа Керолайн Лівітт повідомила, що Сполучені Штати протягом останнього місяця працюють над детальним планом припинення війни між Росією та Україною.

588
17.11.2025

Колишній держсекретар США Майк Помпео став членом наглядової ради української оборонної компанії Fire Point.  

939