Служба у справах дітей Івано-Франківської громади працює при міській раді та відповідає за захист прав дітей та впровадження державних програм підтримки.
Служба також представляє інтереси дітей у судах, займається питаннями усиновлення, опіки та піклування, розв'язує суперечки між батьками щодо спілкування з дитиною та визначення місця її проживання, а також захищає житлові права дітей.
За останні роки ситуація із соціальним захистом дітей зазнала значних змін. Зросла кількість сімей, що опинилися в кризових умовах, збільшилася кількість судових справ щодо позбавлення батьківських прав, а також випадків, коли діти потребують тимчасового або постійного влаштування в нову родину.
У цьому контексті журналістка Фіртки розпитала в керівниці служби у справах дітей Івано-Франківської громади Ірини Рохман, які виклики стоять перед службою, як вона працює в умовах повномасштабної війни та яку допомогу можуть отримати діти.
Які основні функції та завдання виконує Служба у справах дітей в Івано-Франківській громаді?
Наше завдання — зробити так, щоб кожна дитина зростала в сім’ї. Ми також координуємо роботу всіх суб'єктів взаємодії, хто відповідає за захист прав дітей — від освіти й медицини до організації дозвілля.
Скільки наразі в громаді дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?
В Івано-Франківській міській територіальній громаді, до якої належить Івано-Франківськ і 18 прилеглих сіл, а також з урахуванням дітей, які в громаду прибули, налічується 173 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, під опікою — 125 дітей, а також 45 діти-ВПО та 35 прибулі діти з інших тиретрій.
Також, 125 дітей перебувають під опікою, а 32 дітей очікують на усиновлення. Наразі є 35 кандидатів в усиновлювачі.
Дітей, які є на тимчасовому влаштуванні — 8, в закладах — 21.
Водночас на території громади функціонує дитячий будинок сімейного типу, де проживають чотири сім'ї, у яких виховують 27 дітей. Разом з тим, маємо 10 патронатних сімей, у яких виховують 10 дітей.
Чи збільшилась під час війни потреба у патронатних вихователях та прийомних сім'ях?
Питання, яке зараз гостро стоїть і промоцією якого власне займаємось, є пріоритетність створення патронатних сімей.
Адже до 2027 року перед державою є завдання деінституалізації закладів інституційного догляду. Тобто всі інтернатні заклади, заклади центрів соціально-психологічної реабілітації, куди влаштовують дітей, мають бути зачинені.
Маємо виклик, результатом якого має бути створення якнайбільшої кількості патронатних сімей.
У цілому, якщо порівнювати, то у 2019 році у нас на обліку перебували 40 дітей у складних життєвих обставинах, а наразі є аж 1 154 дитини. Це зростання в геометричній прогресії, яке дає нам великий знак питання, над яким думаємо та працюємо.
На вашу думку, чи є в Україні взагалі реальні перспективи відмовитись від інтернатної системи виховання?
Перспективи є завжди — це наша мета та мрія. Але їхня реалізація залежить від кожного з нас: від тих, хто читає ці рядки, від кожного, хто має стосунок до дітей, і від тих, хто робить світ добрішим та безпечнішим для них.
Адже всі ми так чи інакше дотичні до цього. Якщо здається, що це питання нас не стосується, останні події показали, що життя непередбачуване. Ми не можемо постійно контролювати, з ким спілкуються наші діти, де вони перебувають і під чий вплив потрапляють. Тільки спільними зусиллями ми зможемо створити в Україні умови, де кожна дитина зростатиме в сімейному затишку, любові та турботі.
Коли люди приходять і кажуть, що можуть дати дитині все, я завжди запитую:
"А чи зможете ви дати їй свій час? Чи готові ділитися спільними моментами, емоціями, обіймами, підтримкою?".
Адже саме цього дітям зараз найбільше не вистачає. Вони не повинні шукати уваги в гаджетах чи небезпечних компаніях, де батьки не встигають помітити проблеми.
Дорослі мають підтримувати, скеровувати дітей і робити це з любов’ю. Важливо розуміти, що зміни починаються не з закриття інтернатів чи вилучення дітей із сімей, а з нас самих. Кожен із нас відповідає за те, в якому світі зростатимуть діти. І тільки змінивши власне ставлення, ми зможемо змінити світ навколо.
Хто може бути патронатним вихователем?
Кожен, хто хоче працювати. Наприклад, жінка, виховала дітей, вони дорослі, наразі в неї немає офіційного працевлаштування, але є педагогічний потенціал, можливість влаштувати дитину у свою сім'ю. Тоді така жінка може звернутись до служби у справах дітей, щоб отримати необхідні документи, аби бути патронатним вихователем.
Після того, як патронатний вихователь пройде навчання та надасть службі весь перелік документів, укладається договір з міською радою про працевлаштування і держава дає фінансове забезпечення у сумі 24 тисячі гривень.
Також певна оплата гарантована для помічника патронатного вихователя. Помічником може бути чоловік, син, сестра, свекруха. Тобто в кожній сім'ї свої помічники. Станом на сьогодні помічникам виплачують від 4 600 до 8 000 гривень.
Варто також підкреслити, що за кожною дитиною "йдуть" кошти, тобто якщо в сім'ю влаштовані двоє дітей, для кожної дитини на місяць держава забезпечує по 2,5 прожиткові мінімуми.
Які документи для цього потрібні?
Паспорт громадянина України, обов'язково — довідка про несудимість, медична довідка відповідного зразка. Увесь перелік документів можемо надати в Івано-Франківській міській раді, що на вулиці Грушевського, 21, у кабінеті №815.
Усім охочим розповімо більше деталей і нюансів щодо виховання дітей. А також хочемо запевнити, що ви ніколи не залишитеся сам на сам з дитиною. Ви відповідаєте 24/7 за дитину, але патронатний вихователь — це, як ми кажемо, така чарівна паличка або ж двері для дитини чи біологічних батьків в щасливе майбутнє.
Чому саме така асоціація?
Тому що завдання патронатного вихователя — надати дитині сімейну атмосферу і навчити біологічних батьків правильного спілкування, підходу, організації дня.
Підкреслюю, це все патронатний вихователь не робить сам, завжди з ним діє міждисциплінарна команда. Є Центр соціальних служб для сім'ї дітей і молоді, де фахівці обов'язково працюють з біологічною сім'єю і організовують соціальний супровід батьків.
Також департамент соціальної політики, освіти та управління охорони здоров'я в комплексі роблять все, щоб патронатний вихователь завжди мав на кого опертися. Усі учасники цього процесу — це команда, яка має спільну мету — допомогти дитині, щоб вона щасливо повернулася в біологічну сім'ю.
Але якщо розуміємо, що дитина не може перебувати біля біологічних батьків і вони не хочуть ставати на шлях виправлення і перебування в сім'ї становить загрозу для життя та здоров'я дитини, тоді орган опіки і піклування позивається до суду щодо позбавлення батьківських прав.
У чому різниця між патронатними та прийомними сім'ями?
Діти-сироти, діти позбавлені батьківсього піклування — це діти, які мають статус і які законним представником можуть мати опікунів або батьків-вихователів. Тобто, це коли вони перебувають під опікою в прийомних сім'ях чи дитячих будинках сімейного типу. Або, коли вони йдуть на пріоритетну форму виховання — це усиновлення.
Коли ми говоримо про складні життєві обставини — це діти, які можуть перебувати в патронатних сім'ях чи в закладах соціального захисту. Наприклад, в центрі соціально-психологічної реабілітації, який у нас знаходиться в Івано-Франківську на вулиці Набережній.
Куди діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування можуть бути влаштовані? Як це відбувається і яка між цим різниця?
Пріоритетною формою є усиновлення. Наразі маємо 35 пар кандидатів в усиновлювачі.
Якщо в 2019 році було 8-10 пар, то сьогодні кількість значно зросла. На це є різні причини. Хтось давним-давно мріяв про це, оскільки не може мати власних дітей. Хтось вирішив, що може допомогти дитині, яка втратила батьків, і взяти її в сім'ю.
На жаль, у дітей, які старші 10 років, є менші шанси потрапити в сімейні форми виховання. Тому що маємо попит на "голубоока дівчинка, кучерява, з біленьким волоссям до трьох років".
Найбільше — 80% — дітей, які є на обліку, знаходяться під опікою.
Хто може бути опікуном?
Найчастіше це родичі, які є їхніми законними представниками. Це зазвичай бабусі чи дідусі. Опіку встановлює орган опіки і піклування своїм рішенням.
Нашим завданням є зробити так, щоб кожна дитина була огорнута сімейним вихованням і щоб їй було комфортно.
Є діти, які можуть перебувати в сімейних формах виховання, але в них немає родичів і вони не можуть бути усиновлені. Наприклад, це діти, батьки яких мають душевні або інші медичні хвороби та наразі не мають можливості і потенціалу виконувати батьківські обов'язки, але не можуть бути позбавлені батьківських прав.
Таким чином діти з таких сімей не можуть бути усиновлені, але мають повне право бути влаштовані в сімейні форми виховання. Зазвичай таких дітей ми влаштовуємо у прийомні сім'ї чи дитячі будинки сімейного типу.
Яка різниця між патронатним вихователем та батьками-вихователями?
В прийомній сім'ї знаходиться до п'яти дітей-сиріт. В дитячому будинку — від п'яти до десяти дітей-сиріт чи дітей позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім'я бере дитину на виховання до 18 років. Патронат бере до трьох місяців, максимум до пів року.
Патронат — це є робота, яка оцінена державою. В сім'ю влаштовують різних дітей з різним періодом. Патронатні вихователі не обирають.
Прийомна сім'я має можливість взяти до себе в сім'ю дитину, з якою познайомилися. Дитина сказала: "так" і вони сказали: "так". Це є на період до 18 років або якщо дитина навчається у вищому навчальному закладі — до 23 років.
Яка тенденція влаштування дітей в Івано-Франківській громаді?
Зростає. Маємо три новостворені прийомні сім'ї та дитячий будинок сімейного типу.
Зокрема, другий рік функціонує перший та єдиний створений громадою дитячий будинок сімейного типу в Березівці, в якому наразі проживає п'ятеро дітей. Ми працюємо на довлаштування в цю сім'ю ще діток.
Якщо говорити про прийомні сім'ї, то є 12 сімей-кандидатів впродовж останніх двох років, серед яких в три сім'ї вже влаштовано дітей.
З якими найпоширенішими проблемами звертаються до вашої служби мешканці міста?
Найбільше сьогодні працюємо з питанням алкозалежних батьків та куди влаштувати їхніх дітей.
Які програми підтримки існують для дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах?
Співпрацюємо з міською програмою з реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2021-2025 роки. Завдяки цій програмі маємо можливість організовувати заходи, залучати дітей до різних канікулярних програм.
Чи є підтримка для батьків, які опинилися у складному становищі, але хочуть зберегти сім'ю?
Зауважую, що служба у справах дітей працює з дітьми. Утім, функціонує Міський центр соціальних служб Івано-Франківської міської ради, який розташований на вулиці Симоненка, 3Б — там працюють з сім'ями.
Від початку повномасштабного вторгнення при службі у справах дітей на Дністровській, 26, працює Центр гуманітарної допомоги. Він відкритий щовівторка і щочетверга, завдяки підтримці меценатів та благодійників з України та з-за кордону. Тут кожен, хто потребує, може отримати допомогу — одяг, взуття, дитячі візочки, продукти харчування тощо.
Соціальні служби також активно долучаються до підтримки родин. Центр соціальних служб допомагає сім’ям, а Департамент соціальної політики надає матеріальну та продовольчу допомогу.
Щодо дітей, варто відзначити, що минулого року в нашій громаді відкрився перший комунальний заклад підпорядкований службі у справах дітей – Центр підтримки дітей та сімей у селі Братківцях. Зараз там проживають три мами та шестеро дітей. Цей заклад створений для родин, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це можливість отримати підтримку і шанс на краще майбутнє.
Основне завдання служби — зберегти біологічну сім’ю. Адже, якою б складною не була ситуація, рідні зв’язки дуже важливі.
Ми не засуджуємо, а намагаємося допомогти — знайти лікарів, психологів, забезпечити дитині медичний супровід та освіту, щоб мама чи тато змогли подолати труднощі та залишитися разом із дітьми.
Саме для цього створено Центр у Братківцях. Уже другий рік ми приймаємо там сім’ї. Показовою історією стала перша родина, яка до нас потрапила — тато з трьома доньками. Завдяки підтримці вони змогли зберегти сім’ю та зараз живуть разом.
Проживання в Центрі тимчасове — до трьох місяців, після чого для кожної родини шукається індивідуальне рішення. Ми не залишаємо їх сам на сам із проблемами — підтримуємо й після виїзду. Адже інколи навіть добре слово, матеріальна чи психологічна підтримка можуть стати вирішальними у складній ситуації. І саме це допомагає рухатися далі.
Які кроки вживаєте для захисту прав дітей, які, наприклад, стали жертвами насильства або травматичних подій?
У нас є на обліку діти які стали жертвами чи свідками насильства. Також, якщо між батьками є суперечки чи бійки, і діти є свідками, це є пряма дорога для того, щоб звертатися в службу у справах дітей.
Тобто не тільки, коли батьки кривдять дітей, а навіть тоді, коли вони є свідками насильства в сім'ї.
Міський центр соціальних служб Івано-Франківської міської ради проводить, відповідно згідно їхніх програм, роботу з кривдниками. А ми працюємо з дітками.
Були ситуації, коли влаштовували дитину, яка зазнала насильства, у патронат. Провели роботу, людина-кривдник пройшла реабілітацію, і в них все, слава Богу, складається добре. Ми за цим слідкуємо та контролюємо.
Як відбувається процедура вилучення дитини із сімей, якщо є загроза її життю чи здоров'ю?
Згідно з чинним законодавством. Буває негайне відібрання. Тоді до семи днів зобов'язані подати позовну заяву в суд про негайне відібрання, були в нас і такі варіанти.
У більшості випадків, коли приїжджаємо в сім'ї і бачимо, що є загроза для життя і здоров'я, складаємо акт оцінки потреб і спільно з усіма суб'єктами взаємодії вирішуємо, чи ця дитина може залишатися в сім'ї, чи її потрібно влаштувати, наприклад, в медичний заклад чи в центр соціально-психологічної реабілітації.
Кожен випадок індивідуальний та завжди регулюється відповідно до чинного законодавства.
З якими державними та громадськими організаціями співпрацюєте для захисту прав дітей?
З багатьма. Це, зокрема,"Карітас Івано-Франківськ УГКЦ", Івано-Франківський фаховий коледж ресторанного сервісу і туризму, спортивний клуб "Кенго клуб", обласний державний центр туризму і краєзнавства, вокальна студія "Солоспів", Івано-Франківська обласна організація Червоного Хреста України, "СОС Дитячі містечка", Івано-Франківська філія Івано-Франківського обласного центру зайнятості, It Step School, ГУНП в Івано-Франківській області.
Ми дуже добре співпрацюємо з містечком Милосердя Святого Миколая — закладом у Крихівцях, де також знаходяться дітки з сімей зі складними життєвими обставинами. Співпрацюємо із закладом, який є в Горохолині, де знаходяться мами з дітьми.
Добре співпрацюємо зі Світлицею Святої Мокрини — це заклад, який минулого року відкрили у співпраці з сестрами василіянками, де наразі перебувають восьмеро дітей, які є на обліку служби у справах дітей.
Які вимоги до потенційних усиновлювачів чи опікунів?
Усиновлення — це пріоритетна форма влаштування дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування.
Хто може стати усиновлювачем? Це може бути як подружжя, так і одинока жінка або чоловік, які бажають взяти дитину в сім’ю. Вимоги до кандидатів чітко визначені постановою №905 (пункт 22).
Усиновлювачами можуть стати громадяни України, які:
-
мають постійне місце роботи та дохід;
-
володіють житлом, де можуть проживати разом із дитиною;
-
не мають судимості чи проблем із законом;
-
є здоровими (це підтверджується медичними документами за додатком №3).
Документи подаються до служби у справах дітей. Для консультації можна звернутися:
-
у ЦНАП — щовівторка з 14:00 до 16:00;
-
у міську раду (кабінет 802) — з понеділка по четвер з 14:00 до 16:00.
Процедура усиновлення:
-
Подання повного пакета документів.
-
Представники служби у справах дітей проводять обстеження житлових умов.
-
Кандидати проходять обов’язкове навчання у обласному центрі соціальних служб сім’ї, дітей і молоді.
-
Після отримання підтверджуючих документів їх ставлять на облік як потенційних усиновлювачів (це займає до 10 днів).
Водночас опікунами зазвичай стають родичі дитини. Вони не зобов’язані проходити навчання, але мають подати медичні довідки, довідку про несудимість та документ про працевлаштування.
Процедура оформлення опіки є адміністративною послугою, яку можна отримати через ЦНАП. Після подачі документів їх розглядає комісія, яка ухвалює рішення про призначення опікуна. Після цього органи опіки та піклування офіційно влаштовують дитину в сім’ю.
Щодо прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу — документами для таких сімей займається Центр соціальних служб сім’ї, дітей і молоді. Вимоги до них такі ж, як і до опікунів.
Чи є можливість звернутися до вашої служби анонімно, якщо є підозра про порушення прав дитини?
Якщо ви стали свідком порушення прав дитини, обов'язково потрібно про це повідомити. Наш номер — 55 20 85. Це обов'язково, не задумуйтеся.
Ми приймаємо анонімні дзвінки, листи сусідів, звернення випадкових перехожих. Нам повідомляє поліція про такі правопорушення. Також приймаємо звернення зі школи чи садочків, тобто від освітян, які бачать дітей більше, ніж будь-які інші служби.
Як функціонує «вікно життя» в Івано-Франківську?
За останні шість років в Івано-Франківську двоє дітей були залишені у «вікні життя». Одна дитина народилася 28 травня 2020 року і вже була усиновлена. Друга дитина, залишена 11 квітня 2024 року та поки що перебуває у патронатній сім’ї. Наразі триває судовий процес, після якого дитину також усиновлять.
Я ніколи не популяризую «вікно життя», але вважаю його шансом для дитини.
Ми не маємо права засуджувати тих, хто опиняється в складних життєвих обставинах, адже не знаємо, що може статися з нами, нашими рідними чи близькими. Проте ми завжди можемо надавати важливу інформацію, адже хто володіє інформацією — той володіє світом.
«Вікно життя» — це можливість для дитини жити й отримати шанс на щасливе майбутнє.
Основна ідея створення «вікна життя» — це збереження дитячого життя без залучення правоохоронних органів та судових переслідувань для батьків. Дитина не залишається в небезпеці — її передають під опіку фахівців.
У 2021 році в місті стався випадок, коли немовля знайшли у смітнику. На щастя, дитина жива і усиновлена.
Це жахливий приклад того, чому важливо, щоб у складних ситуаціях батьки знали про існування «вікна життя». Адже якщо вже з’явилося нове життя — воно має жити та бути щасливим.
Які основні виклики постають у роботі в умовах повномасштабного вторгнення?
Нам 24 години на добу не вистачає. Дадуть 48 годин — то також не вистачить [усміхається]. Є 16 штатних працівників. Якщо колись було 60 судових справ у рік, то наразі є 70 справ у місяць. Навантаження збільшилося колосально.
У нас функціонують чотири відділи. Перший — відділ комунікації і документообігу займається проведенням різноманітніх заходів, веденням соціальних мереж, формуванням брошурок, організацією зустрічей, конференцій, форумів та веденням іншої комунікації.
Другий — це окремий відділ, який займається тільки дітьми-сиротами чи дітьми, позбавленими батьківського опікування. Там також навантаження зросло втричі, оскільки додались сім'ї, які переїхали з територій, де ведуться бойові дії.
Якщо говорити про відділ, що займається сім’ями у складних життєвих обставинах, то кількість таких випадків значно зросла. Раніше це було близько 40 дітей, зараз — у рази більше, понад 1150.
Проблеми загострилися ще під час пандемії COVID-19, а зараз ситуація ускладнюється через масове зловживання алкоголем серед батьків.
Щотижня доводиться вирішувати питання щодо 4–5 дітей, яких потрібно тимчасово влаштувати в безпечне середовище, адже їхні матері не можуть виконувати батьківські обов’язки.
Окремо працює четвертий відділ, який відповідає за всі 17 адміністративних послуг та судові процеси, пов’язані із захистом прав дітей. Останнім часом суттєво зросла кількість судових позовів щодо визначення місця проживання дитини після розлучення батьків, а також щодо позбавлення батьківських прав.
Усиновлення також має свої правила. Якщо з сім’ї вилучають рідних братів і сестер, вони можуть бути усиновлені лише разом. Відповідно до чинної постанови, рідних братів і сестер ніколи не розділяють.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
"Кількість дітей сиріт чи позбавлених батьківського піклування зросла", — Марцінків
На Івано-Франківщині протягом 2024 року влаштували в сім'ї понад 200 дітей-сиріт
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
