Якось померло подружжя. По дорозі до Вічності чоловіка та жінку перепинив святий Петро.
- Ступайте за мною! - сказав.
Привів їх у велике просторе приміщення, де стояло безліч стелажів, вщент забитими книгами різної форми, величини, об’єму та кольору.
- Що це за книжки? – із зацікавленням спитала пара.
- Кожен фоліант - це прожите життя людини. Тут записані всі справи, молитви, які були відмовлені протягом існування на землі. По ній, відповідно, і вирішується куди душа піде після смерті, – пояснив святий.
Серед тисяч стародруків знайшов потрібні два. За товщиною були одинакові. Відкрив першу - виявилася книга дружини. Довго і уважно перечитував написане, а потім сказав:
- Тебе Бог візьме до себе!
- А мене, що зі мною? – спитав чоловік.
Святий швидко проглянув другу книгу і сказав:
- Твоя, на жаль, майже без записів. Є тільки в дитинстві, коли мати заставляла молитися, а далі - чисті аркуші. Твоя дорога мала б бути до пекла, де грішники мучаться вічно, але підеш до Чистилища. Молитви твоєї жінки за тебе дали тобі шанс.
Папа Франциск: «Справжня суть нашого земного життя у його меті – вічності». І про вічність треба подбати ще будучи на землі…
Аудіо слухайте тут: http://music.i.ua/player/8100250/102570/1163615/
© Юлія Головчин «Притчі»
