Старший сержант спецпідрозділу «Беркут» в Івано-Франківській області. На війні - з перших днів, захищав стратегічно важливий пункт нашої армії на горі Карачун, в Слов'янську.
Загинув 29 травня, коли терористи збили український вертоліт.
Нагадаємо, бойовики збили наш МІ-8 з ПЗРК (переносний зенітний ракетний комплекс), в небі над Слов'янському.
На борту було 14 українських солдатів, серед них - 25-річний Віктор Яков'як. - Знаєте, мені досі не віриться, що це сталося, іноді я дістаю мобільний, починаю набирати номер Віті, а потім згадую, що його вже немає, - розповідає друг дитинства Михайло Боднар.
- Ми з ними дружили зі школи, вчилися в паралельних класах. Це був добрий чоловік і надійний друг. Коли він потрапив у зону АТО, ми часто зідзвонювалися, він розповідав, як йому служиться. Вони стояли на горі Карачун, де телевежа, їх часто обстрілювали терористи. Казав, що дуже довго у наших хлопців були проблеми з водою - виділяли не більш двох літрів на день на людину. Потім начебто налагодилося. Але всі ці негаразди Вітя сприймав спокійно - два літри води, значить, два літра. Казав, що це не важливо - головне відстояти Батьківщину, не пустити терористів в інші області, щоб не гинули мирні люди. Мріяв повернутися і зробити пропозицію своїй дівчині Ользі - вони давно зустрічаються.
У рідному селі Голосків Івано-Франківської області, у Віктора залишилася велика родина: батьки-пенсіонери, дві сестри і два брати.
- На Великдень ми зібралися всією родиною, і тоді Вітя сказав, що їде на війну захищати країну, - розповідає молодша сестра загиблого Марина, насилу стримуючи сльози. - Мама заплакала, просила цього не робити. Ми всі як могли його відмовляли, а він відповів: «Хто, якщо не ми? Ми повинні захищати Україну, інакше терористи з «зеленими чоловічками» прийдуть на нашу землю, прийдуть в наше село».
На війну поїхав разом з бойовим другом Петром Остап'юком (загинув разом з Віктором), вони були, як брати. Мені брат ніколи не скаржився, не говорив, що там (на Сході, - ДеПо) відбувалося насправді. Не хотів, щоб ми знали, не хотів, щоб хвилювалися. Тільки одного разу, за кілька днів до смерті попросив: «Сестричка, помолись за мене і маму попроси нехай теж помолиться!». Тоді я зрозуміла, наскільки там страшно ...
Товариші по службі розповідають, що в часи Майдану Віктор був відряджений до Києва, але в протестувальників не стріляв і в розгоні студентів не брав участі.
- Йому батько сказав, мовляв, якщо піднімеш руку на українців - не пробачу, роби що хочеш, хоч рапорт пиши, але беззбройних людей не бий, - говорить товариш по службі Віті Олександр. - Він дав батькові слово і дотримав його, а коли прийшла війна в країну - одним з перших пішов на фронт. ... Попрощатися із загиблим в небі над Слов'янському, прийшли тисячі людей. В Івано-Франківську на центральних вулицях досі стоять свічки і лампадки поруч з портретами вбитих терористами хлопців. Люди несуть квіти.
"Я його люблю і буду любити", - говорить Ольга - дівчина загиблого солдата - Це був дуже небайдужий і чесна людина, - розповідає дівчина загиблого Оля. - Я пам'ятаю випадок, коли ми гуляли разом, а через дорогу йшла жінка, і в неї випало сто гривень. Він сказав мені, мовляв, почекай, сам перебіг дорогу, підняв купюру і повернув. Він не міг залишатися осторонь, якщо кривдили слабких. З ним я себе почувала дуже спокійно, він був турботливий і ніжний. Часто багато грошей витрачав на подарунки, я говорила, що не треба, а він все одно збирав і щось дарував. Останній такий подарунок - срібний браслетик і сережки ...
Оля розповідає, що вночі, напередодні трагедії, їй приснився страшний сон: викопана могила, в яку ось-ось повинен лягти хтось із близьких. - Я подзвонила вранці, хотіла просто почути його голос, про сон не розповідала, щоб не накручувати Вітю, - зітхає дівчина. - Але ми навіть толком поговорити не змогли: він сказав, що колись і пообіцяв передзвонити, як тільки з'явиться хвилиночка. Увечері Оля дивилася новини. Коли побачила сюжет про збитий вертоліт, відразу все зрозуміла. - Я його люблю і буду любити, - говорить вона. - Це мій Герой. А Герої не вмирають.
*за матеріалами ДеПо
