Володимир Єшкілєв: Овочі невизначеності

 

Картинки по запросу єшкілєв

 

Нині в Україні постала нагальна потреба становлення та кристалізації політичної нації. Потреба, яку війна вивела на рівень історичної вимоги. Проте на шляху цього процесу лежить колода архаїки. Яка й досі мислить родоплемінними категоріями та марить «шляхами аріїв». Й не лише лежить, а й транслює свої послання Urbis et orbis.

Нещодавно мав привід в цьому пересвідчитись. На одному з «круглих столів» довелось дискутувати з таким собі паном С. Й не просто паном, а кандидатом наук та автором «культурологічних» досліджень. Я на тому «столі», серед іншого, говорив про національний капітал, як фінансову основу національної культури. Цитував Ірину Подоляк: «Олігархи давно зрозуміли, що треба створювати культурні центри, щоби пристойно виглядати, а держава цього не розуміє». Як приклад навів діяльність Пінчука у сфері промоції сучасного українського мистецтва.

Очікував, що представник «вусатої культури», як годиться, розгорне критику сучасного мистецтва, яке таким як він незрозуміле (що й не дивно). А почув зовсім інше, цілком несподіване. Культуролог раптом засумнівався у тому, що Пінчук є доречним прикладом в оперуванні поняттям «національного капіталу». Причому ті свої сумніви висловлював наступально.

Врешті-решт, у перебігу дискусії виявилось, що кандидат наук, який захистив дисертацію не в княжі часи й не за козацької доби, а за президенства Кучми, вважає національним українським капіталом лише ті активи та інвестиції, котрі належать представникам етнічної української спільноти. Себто, продукує думку, яка вважалась архаїчною вже за часів Тюрго і яку б взяли під сумнів провідні економісти не лише вісімнадцятого, але й сімнадцятого століття.

Приплили.

Якщо людина з науковим ступенем, яка незабаром гордо напише на своїй візитівці «доктор філософії» і яка, серед іншого, претендує на чільне місце в органах самоврядування, має такі дрімучі уявлення про категорію «національного», то чого хтіти від широких мас?

Родоплемінна архаїка є доброю основою для етнографічного туризму і фестивального руху, але зростанню капіталізації українських підприємств та спільнот явно не сприяє. Бо ж квітне вона не в рекреаційних зонах, де пейзани демонструють іноземцям давній триб життя, а в головах людей, що претендують на позиції речників громади. Людям властиво дослухатись до тих, кого визнано науковцями і фахівцями. І який висновок вони зроблять? Що розташовані в Україні підприємства, скажімо, Фірташа і Косюка – національні, а Пінчука  з Майбергом – ні? Називаю дані прізвища лише до прикладу. Можна було б назвати інші.

Наступний логічний крок у такому «діферансі» - оголошення певних капіталів та активів першим сортом, а решти – другим. Далеко підемо. Особливо у плані довіри міжнародних фінансових інституцій та інвесторів. Хоча, про що я кажу… Які там міжнародні інституції, коли на городі бурячки вродили.

Якщо речники громади у своєму позиціонуванні використовують тотемно-племінні означники «свій-чужий», «ми – найкращі в світі» чи «свій до свого по своє», то невдовзі симпатики цих партій годуватимуть окупаційну армію. Й не десь там, а у рідному селі.

Але може їм того й треба? Може вони вже скучили за тією безальтернативною чорно-білою визначеністю, яку приносить із собою окупація? Як висловився герой класичного роману, «ніде так добре не мріється про велич нації, як у підпіллі».

Зауважимо, що у сучасних війнах етнічні спільноти завжди програють політичним й, навіть, релігійним. Архаїчний Халіфат, що виник на Близькому Сході, успішно бореться з етнічними рушеннями курдів та алавітів. Що вже й казати про шанси етнічної спільноти у війні проти імперської структури (згадаймо Чечню). Лише консолідовані політичні нації, що спираються на урбаністичний культурний контент, здатні на успіх у сучасній багаторівневій конвенційній війні.

І, взагалі, сучасний світ має певні протоколи та принципи політичної комунікації. Теревені про «шляхи аріїв» сьогодні цікаві хіба що екзотичним радикалам на штиб Дугіна.

Є ще одне, майже невичерпне, джерело для спекуляцій. Це – невизначеність національного курсу української спільноти, відсутність філософської та історіософської основи у прогнозах майбутнього держави і народу. Становлення політичної нації вимагає нарешті визначитись з тими питаннями, котрими й має початись український модерн:

А) Де знаходяться принципові кордони «українського національного» й чи співпадають вони нині з тими, які окреслив століття тому в своїх історіософських творах Грушевський?

Б) Як і в якій модальності окреслити українську ідентичність в реаліях ХХІ століття, зокрема і в мовному аспекті?

В) На яких «опорних маркерах» (двох-трьох, не більше) встановити порозуміння (консенсус) регіональних культурницьких еліт Великої України для солідарної розбудови сучасного урбаністичного формату (середовища) української культури – від Заходу до Сходу?

Отакі питаннячка. В інтелектуальних клубах вони обговорюються не перший рік, проте спроби організувати ширшу дискусію (зокрема, й ініціативи Сергія Дацюка) наштовхуються на комунікативну глухоту суспільства. Яка, не в останню чергу, є наслідком «академічного сектантства» українських гуманітаріїв та консервації (а хтось каже: капсуляції) дуже архаїчних, на межі «освіченого варварства», світоглядних позицій. Прикро, що така консервація відбувається не лише в маргінальних колах, але й в академічному середовищі.

Для подолання цього явища є лише один шлях – широка та публічна дискусія, яка б зібрала за одним столом не вузьку «тусовку» однодумців, а людей з різними світоглядними позиціями, навіть і радикальними. Наріжний принцип такої дискусії: обговорювати можна все, без обмежень і табуйованих тем. Лише тоді є надія на розкриття «зон замовчування», де ховається потенціал затаєної конфліктності, де очікує «на кращі часи» заздрість та агресія лузерів і провокаторів.

Без відкритої дискусії з означеної тематики не відбулась жодна модерна нація. Й нам цього не уникнути.

 

Володимир Єшкілєв,

для Фіртки 


10.09.2015 1109 3
Коментарі (3)

Wasyl Ryba 2015.09.12, 20:16
Приклад цивілізованої дискусії з п.С майстер вже показав. Хто не думає так як він, або п.п. Тюрго з 18 чи 17ст., (думаю що наступ основ капіталізму як ладу почався з епоки Відродженя багато ранше - шо є кінець 14ст.), той думає не правильно. Не вірю, що п.С. сказав лиш те, що вповів нам п.Є., тому виступлю за него. В Дискусії на початок сторони встановлюют що для них є чорним, а шо білим. А вже тогди шукают всі відтінки сірої зони між ними. І як п.С каже шо є лиш етнічні нації по крові, а п.Є, шо будут лиш політичні нації по стану вихованя, в яких масова культура при помочи і-нету сформує інтерів, то мож подати собі руки і йти на пиво, бо між чорним і білим миру бути не може, як між Правдов і Блудом. І йде війна між Богом і кн.Земним, правда шо ще не на знищеня. Моя думка: починає сі все, що є плем’я –основа етносу, яке має єдину мову (вона точно не називаласі українська чи руська, думаю вони тогди називали її орійською, бо Бог їх звався Ор, а мама – Слава, тому знаєм їх ще як славенів , а тих, кого вони завоювали силов чи грішми, що нині звем «політичною нацією, вони звали словенами, а решту – німов худобов - німціми), і ся територія, яку нині називаєм етнографічною для української нації, є Спадком тої великої роботи, яку провело то мале плем’я Славинів з геном І2 і їх прамова і Віра (нині укр-а) нас об’єднує. Серед нас лиш 20% мают сей маркер (підр."Антропологія» для КДУ ім..Ш.) і се зона південно-зах. Діалекту. І хоть по крови ми ще не єдинородні брати, але спаяні вже як етнос. Є ще понятя Ментальности Нації, але се ще тяжча матерія для коменту. Тому – історія вчит, що ліпити треба націю з 1 мовов і 1 Церквов, як стержень сеї Держави, тим більше, що під боком москвомовна Культура недобитої Імперії, яка по коду мови підливає вогню в голови, з яких і вилазіт на світ такі потвори «руского міра», як на Донщині, шо бісит що з пиками типових хахлів, а то й потомственні укр. козаки –як отаман Мозговий, родом з с.Дуванка, відки родом і от.І.Сірко. Я і др. Знаєм, що і Україна і РФ будуються по принципах не національних держав, а територій, які населяют різні народи, що мают рівні права. А се дорога в нікуди, як показує сучасна і давна криза з емігрантами в ЄС. Так ми маленька Імперія, і укри тут мают бути державо творчі. Инші – нацменшини з широкими євро правами. Навіть татари в Криму, бо Катя-2 з от.Калнишем зруйнували їх державу і не в наших державних інтересах їм її вертати. Нема без-національної культури – є безкультур’я, се привид який давно і безплідно вирощували ліберали. А на нім міцну державу не збудувати. Про національний капітал: к.маркс – великий Капітал в своїй основі поза національний. Приклад: Дерипаска та інші в РФ – нема в них нічо українського, тим більше шо половина з них юдеї. Як і в нас з пінчуками і коломийськими. Їх лозунг – ібі бене – убі Патрія! Хоча любе бидло тоже жиє по такому принципу. Винятки бувают і їх треба цінити і берегти, тим більше що не ми тут замовляєм музИку. Академік Сікора: олігархічна держава не буває сильною і багатою. Н: Якщо се правило не справдилосі – ви находитесі у їх столиці, а «по панятіям» - «гдє жівьош – нє какаєшь».
Miro Run 2015.09.13, 12:26
ну цеж смішно - довести народ до бидляцького стану і влаштовувати йому щось таке ніби мистецтво яке і самі толком не розуміють- шановний ,це не для нас це для західного світу де модне меценацтво -перепусточка своєрідна- адже перехід людини з рагульсько-злодійського стану за мінімальний перід щей нічого не сотворивши а легко присвоївши в стан мілліардера - треба якось пом*якшити ось і створються культурно-спортивні проекти та всілякі самміти де списані політики - забавляються та заробляють - алеж толку нема з цього всього для народу-кращеб паралельно з культурою модеренізували економіку та людей вводила в людський стан а не оце існування з плаканням
Георгій Панін 2015.11.02, 12:14
Ці питання потребують знань з етнології, а я досі не знайшов в Україні жодного етнолога!
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

759
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2993
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2909 5
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2399 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3151
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2983 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

199

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

709

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1357

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1466
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

885
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

582
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

952
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

490
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43792
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3299
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1279
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35502 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

82
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

468
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

570
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

782