З нагоди Міжнародного дня прав людини, що відзначається 10 грудня Фіртка зустрілась з керівником відокремленого підрозділу Івано-Франківського обласного громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Володимиром Данівим, щоб поспілкуватися про те, наскільки актуальним у XXI столітті є звернення до досвіду виховання наших пращурів.
Якими вам бачаться процеси навчання та виховання?
Здавна відомий вислів: «Навчаючи ‒ виховуй, а виховуючи ‒ навчай!» До цього слід додати труд, працьовитість, про які у наведеному вислові навчального процесу не згадується.
З духовної точки зору сказане підтверджується на конкретному прикладі плавання на лодці, коли одне весло прирівнюється до молитви, а інше ‒ до праці. І тим самим, виконуючи одне завдання, ми залишаємось «на плаву», а у комплексі досягаємо поставленої цілі. Тому навчання і виховання, молитва і труд – це ті крила, які ведуть до успіху.
Коли закладаються перші основи таких процесів?
Педагогічне виховання пов’язане не лише зі школою. Першими педагогами дитини виступають її батьки, рідні, близькі, оточення. Діти з раннього дитинства бачать, що вони роблять, як себе поводять, вивчають їхні звички, життєвий устрій, що назавжди закарбовується у пам’яті та свідомості молоді.
Тому привчати дітей з раннього дитинства до роботи ‒ це добре, це своєрідна виховна форма працьовитості, у якій здобуваються солодкі корені гіркого кореня вченості.
Які сучасні освітні тенденції можете назвати?
Напрямки розвитку вітчизняної системи освіти найрізноманітніші, та головне інше ‒ чи прагнуть вони до осягнення вищих духовних пріоритетів і розкриття можливостей окремої особистості? Чи всяка наука має у своєму складі виявлення внутрішньо-духовного начала?
Інтеграція у світові освітні процеси не можлива без переосмислення історичної спадщини у порівнянні з передовими закордонними методиками педагогічних процесів, розвитку освіти на засадах вказаних стандартів та поступова зміна освітньої парадигми на своє, власне, національне, самобутнє, невіддільне від націй і народностей, які проживають на території нашої держави і є громадянами України.
читайте також: Нова українська школа: чи задоволені прикарпатці якістю освіти (ОПИТУВАННЯ)
Чи справді освітні процеси закладаються з раннього дитинства?
Ще наші бабусі та дідусі, виховуючи покоління молоді майбутньої генерації краю і продовжувачів роду, залучали дітей з раннього дитинства до найрізноманітнішої роботи, щоб вони спостерігали за довколишнім світом і тим самим привчались до праці.
Натомість сьогодні діти виховуються на таких мультфільмах, культурі, цінностях, які не завжди приносять користь, а то й шкодять психіці молодої особистості.
Володимир Данів
Чи справді усе, про що ми говоримо, можна втілити на практиці?
Закономірність процесів виховання обумовлена послідовним реформуванням, а точніше вдосконаленням усіх сфер суспільної життєдіяльності. Так, коли спостерігаємо у сусіда чистоту і порядок, нам теж хочеться досягти подібних результатів.
Згодом відповідна тенденція поширюється на групи людей, території і громади, що загалом дає можливість пишатися справжніми шедеврами людини-творця, яка прагне робити добрі справи, постійно вдосконалюючись, виходячи на вищі щаблі майстерності.
Якими вам бачаться процеси загальнодержавного вдосконалення?
Тенденції сучасного світу відображаються на правовому житті суспільства, рівні освіченості, прагненні до добра чи, навпаки, поганих помислів і звичок. Вироблення ж національної доктрини освіти, постійне її вдосконалення є завданням кожного.
Досягаючи успіхів у тій чи іншій галузі, нам також хочеться звершити важливу місію у житті людини. Задля цього слід постійно замислюватися над вдосконаленням державної програми розвитку освіти, виробленням концепцій щодо її модернізації.
Яким чином відбудеться перехід від теорії до практики?
Не можна забувати, що цільові програми розвитку освіти виробляються передусім у теорії, а вже згодом знаходять своє відображення на практиці. Такі процеси суспільних трансформацій є можливими за умови відстеження поведінки дітей з боку матерів, на яких найбільшою мірою покладена місія виховання дитини у благочестивому дусі.
І йдеться не стільки про психологічний рівень виховання, як про внутрішньо-духовні психологічні стани і переживання, формування генотипу особистості через процеси впливу на свідомість ‒ не лише словами, а й молитвами і добрими справами. Ще здавна люди вірили, що щасливу долю дітям треба вистраждати і вимолити власним життям.
читайте також: Володимир Данів: Сполучення Надвірна-Манява сьогодні як ніколи потребує уваги з боку влади (фото)
А що скажете про окремі аспекти духовного виховання сучасного соціуму та молоді?
Генезис такого мислення закладають якісно інші основи та переміни в державній освіті, роль Церкви та небайдужих особистостей-молитвенників, інтелігенції, громадсько-політичних діячів, які здатні впливати на долі людей у вказаному напрямі, відчувати затребуваність внутрішньо-духовних станів, процесів і переживань.
У нашому регіоні, як відомо, розвинене мольфарство, але варто пам’ятати, що навіть «добра допомога» є так званою «білою магією», яку Церква ніколи не благословляє. Цьому ж прикладу мають слідувати громадяни нашої області, тобто не популяризувати, а навпаки, наводити застережливі приклади, коли подібна діяльність є небезпечною для життєвого устрою прикарпатців та усієї спільноти.
Маєте якісь підтвердження сказаному?
Святі отці говорили, що молитись ‒ це кров проливати. Це надзвичайно складна і виснажлива праця, яка неодмінно супроводжується буремними станами стурбованості, адже зачіпається норовлива природа людини.
З іншого боку, духовний стан торжествує, отримує свою міру підживлення, що згодом укріплює духовні сили та є результатом перших успіхів. Тому таким значущим для нашої освіти є саме духовно-професійне навчання.
З якого джерела слід черпати такі знання, щоб досягти наукових успіхів?
Ми забули дорогу до бібліотек. Насамперед треба пам'ятати, що слово «бібліотека» походить від слова «Біблія». А Священне писання та передання святих отців ми чомусь мало знаємо, тобто усвідомлювати духовні основи Всесвіту, які потім нашаровувати розумним прочитанням книг та життєвим досвідом є першочерговим.
Сучасна перенасиченість інформаційного простору сприяє тому, що в людини автоматично зникає потреба у читанні важливих наукових джерел. І справді, Галичина потребує постійного інтелектуального вдосконалення, а тут в пригоді стануть такі наукові інтернет-ресурси, як бібліотека Вернадського та Google Академія та багато інших джерел інформації.
Що варто зробити, щоб Франківщина стала кращою у багатьох розуміннях цього слова?
Подумаймо усі разом, що можна спільно зробити для нашого прикарпатського регіону, якщо відчуваємо себе справжніми патріотами-галичанами, незалежно від того, куди б доля нас не закинула. А для цього необхідно багато працювати, читати, самовдосконалюватися, потрібне живе спілкування з відомими особистостями, щоб виявити вади та потреби соціуму, як на рівні індивідуального світогляду, так і загальної суспільної свідомості, щоб запропонувати адекватні заходи та шляхи виходу із суспільної кризи.
Сучасна освітня система, література, кіно перебувають у вкрай занедбаному стані. Пропагується топкультура, не властива нашому соціуму. Виникає запитання, а скільки читали видатні світові лідери? Мінімум 500 сторінок у день. Скільки читаємо ми? Для кожного це запитання залишається відкритим.
Чим саме викликає стурбованість нинішня криміногенна ситуація на Прикарпатті?
Яка співпраця налагоджена з правоохоронними структурами області?
Наразі лише спостерігається тенденція до тісної співпраці та взаємодії громадських формувань і поліцейських підрозділів. Попереду слід налагодити роботу з іншими правоохоронними органами області.
Так, кілька місяців назад відбулася конструктивна нарада з очільником обласної поліції Сергієм Безпальком та керівниками громадських формувань. Учасники зустрічі обговорили важливі питання правоохорони в області на якісно новому рівні співпраці ‒ за безпосереднього співробітництва та прямого спілкування з керівником поліції Івано-Франківщини.
Зокрема, обговорено такі актуальні для Прикарпаття проблеми: як зробити регіон безпечнішим, щоб інститути громадянського суспільства, блогери, інші небайдужі мешканці краю спільно працювали для досягнення поставлених цілей ‒ попередження і боротьби зі злочинністю; як підвищити рівень довіри до поліції з боку громадськості та вдосконалити процеси боротьби зі злочинністю спільним з громадою наступальним фронтом.
Також порушувались питання викорінення «наливайок», об’єднання всіх громадських формувань з метою виявлення негативних тенденцій області на рівні окремих ОТГ.
До того ж стурбованість викликає явище булінгу у школах, поширення ігроманії, наркоманії, тютюнопаління, видача нарковмісних препаратів аптеками, зрештою, корупційні схеми на рівні чиновницького апарату.
Власне, результатом співпраці громади і правоохоронних органів має стати оперативне інформування і реагування на усі суспільні суперечності.
Івано-Франківщина як найбільший туристичний регіон покликана і надалі залишатися взірцем для наслідування, безпековий простір якої є еталоном для вдосконалення для інших областей України.
В рамках зустрічі взято до уваги передовий досвід такої співпраці провідних країн світу, зокрема сусідньої Польщі, а також позитивні напрацювання результатів подібної роботи на всеукраїнському рівні.
Дякуємо вам за плідну розмову. Що побажаєте прикарпатцям?
Передусім правослухняності, здоров’я, професійного зростання. А ще ‒ невичерпних сил і енергії для загального блага у служінні людям та державі.
Робочий телефон керівника громадського формування, за яким можна звернутись для з’ясування деталей протиправної діяльності та подальшої правової регламентації скоєння правопорушень і злочинів рівні області: 0994211009 (Володимир Данів).
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Сім’я» Марцінківа. Хто заробляє на благоустрої Івано-Франківська
Ярослав Юрчишин: Організована меншість завжди б’є неорганізовану більшість
Володимир Данів: Корупція – це друга війна на невидимому фронті
