Захисник з Івано-Франківська Віктор Царицанський виніс свого побратима з поля болю під час активного артобстрілу Вуглегірської ТЕС.
Віктору Царицанському — 24 роки. На війні боєць з кінця травня, він — кулеметник 72-1 механізованої бригади імені Чорних Запорожців, яка захищає Україну на Донецькому напрямку, пише Фіртка.
Нещодавно захисник врятував друга, якого поранили окупанти.
Майже кілометр військовий ніс свого побратима до місця евакуації. Віктор Царицанський ділиться, згадувати той день страшно, але зараз він розуміє, що їм пощастило вижити.
«Коли ми перебігали, мій побратим Захар позивний «Доґ» отримав кульове поранення в сідничний м’яз. Там йому розбило кістку і залізло в кишки.
Я ніс його на собі, три рази зупинявся, бо фізично це дуже складно. Коли й ще не виспаний, адреналін, хочеш пити, присутній страх. Але нам пощастило.
Були небезпечні моменти, як ми виходили з посадки, тобто я стояв спиною до лінії вогню і думав, що вже все. Але пощастило», — розповідає кулеметник 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців.
Утім, попри страх, рятуючи свого побратима, Віктор Царицанський пообіцяв товаришеві, що все буде добре і вони обов'язково святкуватимуть перемогу України.
Сьогодні його бойовий друг «Дог» перебуває в госпіталі, його стан стабільний.
«Там кожних 100 метрів — це складно. Бронежилет, амуніція, його вага, а також стрес.
Але, опанував себе і зробив все, як треба. Бо я йому обіцяв, що все буде добре.
Зараз йому доведеться зробити одну ключову операцію: там, де кістка зламана.
На сьогодні, побратим навіть по трохи ходить вже», — каже Віктор Царицанський.
У рідний Івано-Франківськ Віктор Царицанський приїхав вперше за п'ять місяців. Вдома його завжди чекають батьки, брат та бабуся, які щодня моляться за його життя.
Щоразу перед боєм з ворогом кулеметник думає про своїх рідних, які є для нього найбільшою мотивацією повернутися додому. Та, додає, зараз найбільше їм в бою потрібна підтримка українців.
«Як я приїхав, то навіть не знайома мені людина заплакала, коли побачила мене.
І в цей момент я розумію, що дійсно є люди, які щиро переживають за захисників України.
Саме на таких людях і тримається Україна. І таких людей хочеться побільше нам знати.
Нам, бійцям, хочеться навіть і тих самих листівок від дітлахів. Це дуже приємно та підіймає бойовий дух».
Зараз настрої бійців — позитивні. Радять усім вірити в Бога та у ЗСУ — адже перемога не за горами, кажуть захисники. А найголовніше просять українців не розслаблятися та жертвувати кошти на армію.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Бурят, який тринадцять років живе в Івано-Франківську, захищає Україну на передовій (ФОТО)
