Департаментом освіти та науки при допомозі начальників пришкільних відпочинкових таборів з денним перебуванням дітей для вихованців пришкільних таборів були організовані екскурсійні поїздки місцями визвольних змагань Прикарпаття.
Зокрема, днями понад 200 учнів Івано-Франківських СШ №1, ЗШ №3, ЗШ №18 та ЗШ №26 побували на екскурсії в Клубівецькому лісі, у криївці, яка розміщена в урочищі «Провал».
З розповіді екскурсовода Оксани Богданівни Тимчук діти дізнались, що 13 березня 1951 року восьмеро відважних бійців УПА дали останній бій енкаведистам, які оточили вояків у схроні, але не здались їм. Найшовся зрадник, який розповів «енкавесівцям» про місце розташування бункеру. Чекісти заставили цивільних людей розкопувати вхід у криївку, а самі стояли на сторожі з автоматами. Потім вони закидали вхід до схрону гранатами та напустили туди задушливого диму. Вояки-повстанці в той час нищили документи, гроші, друкарську машинку, радіоприймач, продуктові запаси, старий одяг. Переодяглися у святкову одежу, і коли кінець став очевидним, з криївки почулися глухі останні постріли. Чекісти кинулися до криївки, та було вже пізно. Вони пасками повитягували загиблих наверх, зі скронь молодих хлопців упівців на весняну землю стікала кров…
Тіла загиблих відвезли до Тисмениці і залишили під будинком НКВС на показ і пострах іншим. Енкаведисти зганяли людей оглядати, впізнавати тіла вбитих юнаків, а матері стримували сльози щоб не признатися за побитих синів, адже у випадку впізнання всій родині загрожувало виселення у Сибір. Через три дні загиблих повстанців відвезли у невідоме місце у напряміТлумача.
Більшість учнів вперше на власні очі побачила криївку і навіть не здогадувалась, що у такому мальовничому куточку Прикарпаття, в 20-ти кілометрах від обласного центру, 65 років тому через зрадника поплічниками проросійської «совєтської» влади було знищено 8 молодих патріотів, які хотіли жити і творити.
