Від роботи на "Азовсталі" до фронту: боєць Ігор Ковальов про шлях у війську

Ігор Ковальов до початку повномасштабного вторгнення працював на металургійному комбінаті «Азовсталь» слюсарем-ремонтником з ремонту металургійного устаткування гідравлічних систем машини неполивного залиття заготовлення.

Про мотивацію захищати країну, теперішні методи мобілізації та як став бухгалтером розрахункової групи військовий 4-ї окремої танкової бригади Ігор Ковальов поділився з журналісткою Фіртки.

"До лав Збройних Сил України я долучився 23 вересня 2022 року. Моя найбільша мотивація — це особиста помста, тому що ці орки зруйнували моє місто Маріуполь, в якому я жив і яке добре процвітало без них.

Зруйнували мій комбінат, на якому я працював. Це, певне, і є моя мотивація", — зазначає Ігор.

Так, 24 лютого 2022 року військовослужбовець знаходився на роботі.

"Коли я їхав на роботу, то навіть не знав, що почалася повномасштабна війна. Дізнався про це вже на роботі. Вирішив подзвонити дружині та попросив, аби родичі забрали її з сином у село Запорізької області.

Там на той час було безпечніше. Згодом 5 березня я виїхав до Запоріжжя разом з батьками. Хотів заїхати за дружиною, але росіяни не пропустили.

Тому 11 березня я вже повертався на окуповану територію за дружиною на власному авто, де вони (росіяни — ред.) потім сказали, що переплутали нас із розвідниками.

Трохи постріляли нам машину, потримали нас декілька годин у полоні, допитували та пʼять разів водили на розстріл, адже думали, що ми розвідники", — пригадує військовослужбовець.

За словами Ігоря, через декілька годин тримання росіяни відпустили його з батьком, проте в машині було прострелено два колеса, вікна, тому відразу добратися до дружини йому не вдалося.

"Довелося витратити декілька днів на те, щоб відремонтувати авто і вже 13 березня ми разом з дружиною, моїм батьком і сином виїхали у Дніпро", — розповідає Ігор Ковальов.

Військовослужбовець каже, найбільший слід у його пам’яті залишили побратими, які вже загинули.

"Найбільший слід у памʼяті залишили побратими, з якими я познайомився у Вінниці. На жаль, сьогодні вже деяких з них немає з нами".

Як зазначає Ігор, у нього ніколи не було бажання опустити руки та здатися, адже має мету та ціль.

"Я хочу додому, у свій Маріуполь. Тому в мене не виникало бажання все покинути, хоча і така змога теж була.

Я маю підставу звільнитися — і дружина дуже просила про це, але я не скористався цією можливістю".

Теперішню мобілізацію в країні боєць вважає «провальною».

"ТЦК ловить тих, кого змогли зловити та направляють до нас людей віком 50 і більше років. Інколи здається, що вони заїхали в якийсь «генделик», «вигребли» всіх звідти та привезли сюди.

Такі люди ніяк невмотивовані, а ще й здоровʼя в них не дуже", — наголошує військовий.

Ігор переконаний для того, щоб покращити темпи мобілізації необхідно більше мотивувати людей.

"В Україні досі діє система оплати, наприклад, як до повномасштабного вторгнення.

Люди, яких виводять у розпорядження, отримують оклад за військовим званням, тобто їх зарплата буде складати до тисячі гривень. Для того, щоб отримувати зарплату у повному розмірі вони повинні надати підтверджувальний документ.

Якщо вони не надіслали підтверджувальні документи, аби їм продовжили виплати, коли вони були поранені, то це проблема. Тим паче на війні трапляється різне. Одним словом, людей треба дуже добре мотивувати".

Ігор з приємністю згадує життя до повномасштабного вторгнення, адже часто любив проводити вільний час на риболовлі, де тиша та спокій. Найбільше сумує за дружиною та сином, а найболючіше для воїна те, що син вже два роки росте без батька.

Військовослужбовець вважає, що для перемоги в цій війні нам потрібна така єдність, яка була на початку повномасштабного вторгнення.

"Ставлення суспільства дуже змінилося. На початку повномасштабного вторгнення всі були один за одного, злагоджені, а зараз — кожен сам за себе.

Якщо в тиловому місті немає війни, то здебільшого людям байдуже, що відбувається тут — на Донбасі", — зазначає Ігор.

Воїн з прикрістю розповідає про людей, які говорять про те, що готові віддати території країни.

"Вони кажуть: «Та віддаймо ту Донецьку, Луганську області. Нащо вони нам потрібні? За те війна закінчиться».

Якби прийшли орки та забрали їхній дім, щоб вони тоді казали? Нам всім треба бути один за одного. Спрямовувати кошти на свою армію, аби потім не годувати чужу — тоді ми переможемо!".

Після перемоги найперше Ігор поїде додому, у Маріуполь.

"Найперше я поїду додому, хоча його вже й немає, адже росіяни зруйнували. Але я дуже скучив за рідним містом, морем, атмосферою мого Маріуполя", — ділиться Ігор Ковальов.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

"Війна — це хіба не мотивація?": військовий з Івано-Франківська Олег Стефанишин про шлях у війську, тил та мобілізацію

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

Пошуки зниклих безвісти українських бійців: що варто знати прикарпатцям, аби не нашкодити


10.09.2024 Тетяна Сорока 2128 2
Коментарі (2)

ось так 2024.09.10, 17:57

Людина правильна. Єдине уточнення. Комбінат не його. Місто Маріуполь його - як свобода пересування, його територія. Умови праці на комбінаті з певними гарантіями - це його. Власне ж його - це дім, машина, родина, і право працювати переміщатись, вільно говорити українською в Маріуполі. А у комбінату є власник, акціонери і купу менеджерів, які "десь пропапали"  і не захищають не мстяться таки за їхній комбінат колишній. Правильні акцентии не дають потім розчаровуватись.

ось так 2024.09.10, 18:22

Правильо каже щодо "відати території і все". Уже були фактично віддали мінськими, потім парижськими угодами відмовившись силою повертати їх бо зрозуміло не було ресурсів і ніхто не працював щоб реально були поки "не клюнув" у 2022році. Але москаль цим не вдовольнився зрозуміло.

Теж звернув увагу як Зеленський на пресконференцію казав: "хочуть окупувати повністю Донецьку область, це їх ціль, давно заявлена, з цього починали". Яка нафіг "донецька область"? зможе, то піде далі навіть не замітить тих адміністративних кордонів. Хтось ж це вкладає у голову Зеленському ці дурниці і людям теж на фоні проблем підсовують "троянські думки". Ефективне знищення росіян - єдине що зупинить там де зупинить московську навалу.

18.11.2025
Вікторія Матіїв

«Володя був справжнім українцем, гордився своєю кров’ю і ніколи не кидав слів на вітер», — згадує Вікторія Петрук свого чоловіка, полеглого захисника Володимира Петрука.  

3218
15.11.2025
Анастасія Батюк

У серці системи обліку транспортних засобів України таїться вразливість, яка може паралізувати життя тисяч автовласників.

6233
10.11.2025
Катерина Гришко

Суд скасував звернення Івано-Франківської міської ради про посилення інституту сім’ї. Проте, у рішенні не йдеться про заборону абортів.    

1331
06.11.2025
Павло Мінка

На Франківщині ситуація гостра: регіон — один із найлісистіших в Україні, з Карпатськими лісами, які є частиною заповідників. 

2486
02.11.2025
Діана Струк

В інтерв'ю Фіртці представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий розповів, як родини безвісти зниклих можуть діяти за особливих обставин, як громади допомагають їм і що змінилося в системі сповіщення.    

1392
29.10.2025
Лука Головенський

Це розповідь про останні роки в Німеччині та загибель гетьмана України Павла Скоропадського.

2625 1

Епіграфом до цього тексту візьмемо фрагрент з «Мандрів Гулівера», в якому Джонатан Свіфт устами Гулівера розповідає господарю-Гуїгнгнму про суддів та адвокатів тогочасної в Англії.

1163

Війна в Україні докорінно змінила суспільство у багатьох сенсах, з’явилось багато соціально активних молодих людей з інвалідністю, і впровадження інклюзивності набрала обертів та активно реалізовується на багатьох рівнях. 

367

Корупція, розкрадання  грошей в воюючій країні – справа мерзенна і така, що заслуговує жорсткого осуду та жорстоких вироків. Це без сумнівів і на поверхні. Але тут ми спробуємо піднятися над площиною очевидної реальності і додати трішки 3D, тобто тримірності.

2292

Чому у світі так багато ненависті та злості? Над цим думали так само багато філософів. Чи теологів, релігієзнавців, чи вірусологів.

952
16.11.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

1985
11.11.2025

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

6427 2
05.11.2025

За даними експертів, те, що одночасне споживання їжі й води негативно впливає на травлення, є міфом.

10878
16.11.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

1132
11.11.2025

У Музеї мистецтв Прикарпаття стартував проєкт з оцифрування костелу Пресвятої Діви Марії XVII століття.

7971
08.11.2025

Вінчання — особливий релігійний обряд, який символізує об'єднання двох людей в шлюбі перед Богом.  

8968
04.11.2025

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравців сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.

14542
17.11.2025

Івано-Франківський театр драми і комедії, який колись мав назву «Новий театр», нині працює в мінімальному складі.  

1572 1
17.11.2025

Колишній держсекретар США Майк Помпео став членом наглядової ради української оборонної компанії Fire Point.  

376
10.11.2025

П'ятого листопада Нью-Йорк обрав собі нового мера. Ним став 34-річний Зогран Мамдані, представник лівого крила Демократичної партії США, популіст та «прихильник ХАМАС».

1076
04.11.2025

На саміті АТЕС у Південній Кореї президент Китаю Сі Цзіньпін під час обміну подарунками подарував президенту південної Кореї Лі Чже Мену два флагманських смартфони Xiaomi китайського виробництва.

943
02.11.2025

Китай «західним» розумом і логікою не зрозуміти. Ліберальна західна демократія з її публічністю та відкритістю не притаманна Китаю.

1387