Історія успіху цього футболіста не типова для України. Вона унікальна і повчальна для тисяч хлопчаків, які не можуть влаштуватися у великому футболі. Він не вчився у дитячих спортивних школах, не грав за юнацькі збірні, не пройшов усієї вертикалі підготовки футболістів...
В останньому турі української прем"єр-ліги Ростислав Волошинович мав декілька нагод забити київському "Динамо". Він вправно накручував на своєму фланзі "збірника" України Миколу Морозюка, а два тижні тому не дав розгулятися на своєму фланзі Даріо Срні. І ніхто з цих зіркових футболістів не здогадувався, що їм протистоїть хлопець, якого у великому футболі могло і не бути...
"Я народився і виріс у селі. Тренер з Івано-Франківської ДЮСШ Степан Ковальчук двічі на тиждень проводив тренування. Десь у восьмому класі я поїхав на оглядини до "Прикарпаття". Мене не взяли. Так само забракуали мене в "Карпатах", в "Скалі". Я продовжив грати за юнацьку команду свого села Брошнів-Осада на область. В 10-11 класах вже грав за дорослу команду на область.
Там я зміцнів і президент команди Володимир Сальваровський відправив мене на перегляд у "Кримтеплицю" з Молодіжного. Там мене в основну команду не взяли і запропонували грати за їхніх юнаків теж на область. Але я втік звідти, я домашній хлопець, а тут Крим".
Ростислав повернувся до дому, продовжив грати за рідне село, навчався у ВУЗі і почав тренувати дітей. Щоб зводити кінці з кінцями влаштувався на роботу барменом - розливав у наметі пиво. Все змінилося, коли їхній сільській команді запропонував зіграти товариську гру ФК "Тернопіль", який щойно вийшов у першу лігу.
"Я тоді був травмований, але дуже хотів зіграти, хотів порівняти себе на фоні хлопців з першої ліги. Для мене перша ліга була вершиною мрій, це було щось захмарне. Я впросив тренера випустити мене на заміну, вийшов і забив їм гол! І після гри тренер "Тернополя" запропонував переїхати до них.
Це був шок, але я не вагався ні секунди. Кинув дітей, кинув бар і поїхав в Тернопіль. Мене ніхто не підтримав, крім батьків і рідних. Мовляв, тобі вже 22 роки, яка перша ліга? Але я знав, що це мій останній шанс. Якщо не тепер, то вже ніколи. Я дуже багато втратив у грошах, бо в "Тернополі" мені обіцяли платити значно менше, ніж я мав на своїх трьох роботах".
У "Тернополі" Волошинович забив один гол і по завершенні сезону його запросили на перегляд у дніпродзержинську "Сталь", яка якраз виборола путівку у Прем"єр-лігу. Однак він їм не підійшов. Це було друге розчарування у футболі. За ним не забарилося і третє. В"ячеслав Грозний запросив його у "Говерлу". Ростислав пройшов з ними зимові збори і все було гаразд, але тоді ужгородцям через борги заборонили реєструвати нові трансфери і всіх новачків, Волошиновича у тому чисті, відправили.
"Я так довго йшов до цієї прем"єр-ліги і враз все розбилося. Грати далі у першій лізі вже не було мотивації - малі гроші і тупцювання на місці. Думав повертатися у село, грати за свою команду і тренувати дітей. Тобто свою кар"єру футболіста я був готовий закінчити. Але тут мене набрав Володимир Мазяр з "Вереса" і запросив до себе. Я в першій лізі не хотів грати, а тут друга. Це ж, по суті, той самий чемпіонат області. Я довго вагався, але все ж погодився. І тут мені пішло. Забивав мало не в кожній грі, паси віддавав".
Так з "Вересом" він вийшов у першу лігу, а через рік у Прем"єр! І от він вже протистоїть "Шахтарю" і "Динамо", а його "Верес" впевнено йде на четвертому місці елітного чемпіонату і реально претендує здобути путівку у єврокубки!
"Фізично і технічно я готовий до прем"єр-ліги, але психологічно дуже важко. Я ж усіх цих футболістів лише по телевізору бачив. Я все життя за "Динамо" вболівав по телевізору, а тут виходжу грати проти них. Це щось неймовірне. А матч проти "Динамо" я запам"ятаю на все життя. Ми відібрали у них очки на їхньому полі! Досвідченим командам це не вдається, а тут ми, початківці. Єврокубки? На все воля Божа. Я ж просто тренуюсь і набираюся досвіду у футболістів прем"єр-ліги".
