В обіймах війни: Змагання зі смертю

Він чомусь відчував, що загине. Спочатку напророчив, що буде війна. Потім обмовився дружині телефоном, що не побачить, як син зробить перший крок. Завжди усміхнений і душа компанії, але водночас сильний і відповідальний.

Таким Володимира Лисенчука запам’ятали рідні і друзі. Боєць добре знав, що таке небезпека. Розумів, коли ще міліціонером ставав. Відчув, що не доживе до тридцять. За сином, чоловіком і батьком досі сумують рідні. Їм так бракує Володі. Особливо, коли свято у дітей, а татка нема… 

Володимир Лисенчук – міліціонер спеціальної роти міліції, прапорщик міліції. В зону АТО 29-річний боєць вирушив 3 квітня 2014 року. Загинув 29 травня 2014 року під час катастрофи гелікоптера Мі-8МТ Національної гвардії України, який збили терористи поблизу Слов’янська. 1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями. 2 червня Володимира Лисенчука поховали на кладовищі рідного села. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно). 

26 травня 2015 року на будівлі Коломийського професійного ліцею урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Володимира Лисенчука.

У прикарпатця залишились батьки, брат, дружина, і на той час 6-річна донька та 7-місячний син.

Від танців до кохання

Володя народився в с. Лісний Хлібичин, що на Коломийщині. Там вчився і працював, допоки не зустрів кохану. Звели їх танці. Попри серйозну роботу і міцний характер Володя з дитинства любив танцювати. Не займався професійно, але в клубі був кращий. Хлопець працював патрульним у Коломиї. З друзями у вихідний поїхав до Франківська. Вони пішли на дискотеку. Саме там Володя побачив майбутню дружину. Він знав, що вона буде його. Світлана це навіть не догадувалася. Володя не насмілився підійти до дівчини. Подзвонив за тиждень на стаціонарний телефон і запропонував зустрітися. Сказав, що бачив її на дискотеці і вона полонила його серце. Студентка-першокурсниця погодилася, але це все для неї виглядало несерйозно. Володимир обрав місце і сказав, що сам підійде. Так і сталося. У той день вони мали про що поговорити. Володя довго не думав  і запитав Світлану про спільне майбутнє. Цим ледь не налякав студентку. На наступному побаченні і Світлана  зрозуміла, що це її доля. Вони закохалися. Якось Володя сказав: «А давай одружимося». Світлана довго не думала і відповіла взаємністю. За півтори роки пара розписалася, а за півроку – одружилася.

Жити вирішили у Франківську. На той час Володимир марив спецпідрозділом «Беркут». За деякий час перевівся з патрульної  поліції у спецпідрозділ. Працював снайпером, бо влучно стріляв.

У подружжя народилася донечка. Коли дружина була вагітна, Володя мріяв про сина. Дуже хотів «беркута». Коли Світлані лікарі сказали, що буде дівчинка, то жінка ще раз перепитала. Схвильована дружина по телефону сказала це Володі. У відповідь була пауза, а далі Володя поділився радістю і сказав, що син наступний. Після народження Діанки Володя геть забув про сина і не міг налюбуватися дочкою: так пестив і бавив малу. «Діанка - копія батька», - запевняє Світлана.

Тільки вихідні, Володя забирав дружину і дітей в село. Світлана допомагала мамі по хаті, а Володя брав Діанку і йшов на рибалку. Дружина каже, що саме там чоловік забувався і відчував спокій. Цю справу так любив з дитинства, що риба сама до вудочки плила.

«Рибаки сміялися, коли приходив Володя і казали, що треба змотувати вудочки, бо улову уже не буде. Завжди приносив додому рибу», - каже дружина.

До речі, донечка теж перейняла любов до риболовлі. Правда, тепер ходить з братом тата…

Мій рятівник

Світлана каже, що у неї був ідеальний чоловік у всіх сенсах слова. Його доброту і вміння допомагати не забудуть і друзі. Дружина каже, що тільки виникали труднощі, одразу приїздив Володя і вирішував проблему. Не важливо чи день, чи ніч. Пригадує випадок, коли загубилася дочка у самісінькому центрі Івано-Франківська. Вони разом гуляли «стометрівкою» і не встигла мама обернутися, як дитини вже не було. Світлана шукала дитину, але все марно… Серед палаток з морозивом і дитячого галасу так і не розгледіла дочки. В сльозах набрала Володю. Той за 5 хвилин приїхав з товаришем. Знайшов Діанку в іншому кінці «стометрівки» і приніс до Світлани, яка вже не відчувала землі під ногами. Світлана вміла вляпатися, а Володя – виправити, аби тільки кохана не плакала. Якось їдучи в маршрутному автобусі Світлана вийшла, а телефон з колін впав на підлогу. На вулиці оговталася, що загубила подарунок чоловіка. Володя довго не думав і почав бігти навпростець до центральної зупинки.  Перехопити автобус вдалося, але вже з іншими людьми. Правда, телефон знайшовся у дівчини, яка стояла на вулиці та оглядалася за власником.

Попри твердий характер Володя був і романтиком. Часто підписував відкритки «коханій дружині». Любив цим дивувати Світлану і мав гарний почерк.

 «Він завжди мене захищав і рятував, - зізнається Світлана. - Коли на вулиці мене спеціально зачепив невідомий чоловік, то йому добряче дісталося».

Сам проблемами не ділився. Не хотів, аби дружина хвилювалася:

«Я бачила, що щось не так. Але він старався все сам вирішити. Казав, що в мене робота мами і я маю виховувати дітей, а про інше подбає він».

Навіть коли був на сході, то казав, що все добре, а більше розповість, як приїде. Пояснював, що небезпечно і просив за молитву.

На порозі смерті

Світлана каже, що Володя завжди любив небезпеку. Вона сама його знаходила. Напередодні війни чоловіку вирізали апендицит. При оперуванні лікарка пошкодила судину. Світлана на останніх місяцях вагітності не могла бути біля чоловіка. Володя всю ніч боровся з внутрішньою кровотечою і зараженням. Тільки зранку це виявили медики і Володю прооперували ще раз. Лікар сказав, що міліціонер вижив через сильний організм. Після цього Володі дали реабілітаційну відпустку. Чоловік хоч був дома, але до хлопців їздив: тільки Світлана в місто, як Володя з дочкою на роботу.

На Майдан не поїхав, бо через хворобу не взяли. Дружині казав, що буде війна. Світлана не вірила і переконувала, що люди розійдуться. Після бруду, який вилили на «Беркут», Володя тужив. У садочку Діанку запитали чи тато не вбиває людей. Вона плакала і розуміла щось недобре.

Щодо поїздки на схід – записався у списки чи не перший. Рідним сказав, що там безпечно і вирушають на охорону публічного порядку. У день від’їзду Володя так підкидав на руках малого Віталіка, ніби прощався.

Коли чоловіка перекинули у Слов’янськ, то Світлана відчула небезпеку. Просила не їхати, бо там бойові дії. Та хіба Володя чув, коли небезпека це його, а ще обов’язок.  Чоловік дзвонив часто. Одного разу Світлана не чула. Коли передзвонила, то Володя сказав підносити телефон, бо іншого разу може і не бути. Дружина розповідала про дітей і як вони сумують за ним. Володя зненацька відрізав: «Шкода, що не побачу, як малий почне ходити». Світлана охолола. Не розуміла, чому він так сказав. Просила швидше повертатися.

 «Мабуть, він бачив кінець. Бачив, що там відбувається і що може не повернутися живий до нас», - міркує жінка.

Рідні ходили  до церкви і молилися за повернення Володі. Але цього не сталося. На чистий четвер Діанка не могла додзвонитися до тата. Світлана ледь її заспокоїла. Казала, що тато передзвонить. Та мала і слухати не хотіла. Того дня Світлана лишила дітей з батьками, а сама повезла аналізи сина до лікарні. Не доїхавши, отримала дзвінок від мами, аби повертатися додому і то негайно. Тільки тоді Світлана відчула біду. Дома мама сказала, що загинули хлопці з Прикарпаття. Світлана не повірила. Жінка і зараз не стримує сліз. Не може словами до кінця передати, які важчі часи були. Розуміла, що чоловіка немає. Вона не знала де жити і що з дітьми робити. Жінка не приховує, що її врятували батьки. Тато її обняв і сказав, що вона не сама. Потім безліч дзвінків від друзів з питанням чи це правда. Тоді Світлана надіялася, що з вертольоту вижив Володя, але йшлося про пілота.

Мама Володі першою відчула, що син помер.  Подзвонила і сказала це Світлані. Перед тим син дзвонив Марії з словами: «Мамо, сьогодні був такий обстріл, що дивом вдалося врятуватися». Але не надовго…

Мама бійця пригадує, що коли син був малий якась жінка сказала, щоб берегти його від висоти.

По похоронах побратими Володі розповіли Світлані, що  чоловік ледь не загинув від осколка, який пролетів над головою. Тоді хлопці казали, що у  цей день Володя має запам’ятати. Потім йому кинули гранату під ноги, яка не дивом не зірвалася.

«Я вже потім розуміла, що він був у такому пеклі, що важко й уявити», - переконана Світлана.

Татова подушка

Після такого горя все посипалося на купу: двостороннє запалення в малого Віталіка, з нервів кровотеча у Світлани. Жінку ледве на похорон чоловіка привели. Сина залишили у лікарні з сестрою, а Діанку – в сусідки. Дочка розпитувала у жінки де її найрідніші. Плакала і не могла збагнути, що сталося.  Світлана довго не могла оговтатися. А ще зненацька той дзвінок... Світлана не може забути, як подзвонили з ресторану, де вона Володі на 10 червня замовляла святковий стіл. Чоловік мав святкувати ювілей – 30 років. Світлана подбала про це. Розуміла, що чоловік на війні і треба все організувати. У телефонній розмові жінка розплакалася. Сам Володя наче відчував щось і просив не замовляти ресторан. Хотів, аби дружина дочекалася його повернення.

Дітям Світлана довго не могла розповісти правду. Донці пояснила, що тата забрали ангелики на небо, аби вберегти. Мала часто плакала. Віталік тата не пам’ятає. Переглядає відеозапис з хрещення і там бачить його. Та й  хлопчиком Володя натішитися не встиг. Коли малому було шість місяців, тато пішов на війну. Діанка довго тужила. Якось прийшла до Світлани на кухню з подушкою у руках. Сказала, що буде з нею  спати, бо вона пахне татом. Часто питає «чи пам’ятаєте мамо, як ми з татом…». Віталік лише дивиться на фото і каже: «Мій тато на небі».

«Я не маю права шкодувати. У Володі був обов’язок перед Україною, - зі сльозами каже Світлана. - У мене був прекрасний чоловік у всіх сенсах цього слова. Він був хорошим батьком і відповідальним поліцейським. Спільних сім років життя пройшли не марно».

Пройшло більше як чотири роки, а родина досі згадує Володю. Особливо, коли у Діанки було перше Причастя, а у Віталіка святкування п’ятирічного ювілею.

«Тоді тата хочеться найбільше. Тоді розумієш, що його немає. І будь-яка побутова проблема ніщо, порівняно з душевним болем», - зізнається дружина.

Світлана часто приводить дітей на могилу. Вона не знає, що думає Віталік, але Діанка все розуміє. Синочок першим біжить цілувати портрет, а донечка своїми руками готує подарунки татові і залишає на могилі. Сумує, коли вітер їх викрадає і обіцяє принести нові.

Фотогалерея


14.11.2018 3857 1
Коментарі (1)

an 2018.11.30, 15:49

вічна пам'ять Герою....

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

687
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1542 1
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1056
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3537
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3347 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2689 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

286

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

422

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

943

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1534
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1016
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1062
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

747
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6440
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

695
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44006
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3376
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35686 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

360
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

638
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

715
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

929