Двадцять років тому на площі Жовтневої революції у Києві студенти оголосили голодування, протест ввійшов в історію як «Революція на граніті». Сьогодні у приміщенні фундації ім. короля Юрія про цю подію згадували її учасники: журналіст Вахта́нґ Кіпіа́ні, письменник Тарас Прохасько, громадський діяч Павло Андрусяк.
Тоді молоді люди у різних регіонах України вимагали націоналізацію майна Компартії України та ВЛКСМ, перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі, недопущення підписання нового Союзного договору, проходження військової служби юнаками-українцями на території України, відставка голови Ради Міністрів УРСР.
«Двадцять років тому ми боролися не через те, щоб сьогодні бути відомими… Звісно чимало з учасників досі займають свідому суспільну позицію. На жаль, у масі зараз цього не має. Українці мляво реагують на виборчий процес. Що буде після виборів? Продовжиться визрівання чогось нового», - сказав Вахта́нґ Кіпіа́ні.
Натомість письменник Тарас Прохасько пригадав як брав участь в охоронному загоні наметового містечка у Києві: «Наша головна функція була охорона та пропаганда. 2 жовтня, коли ми вийшли КГБ вже знало про цей намір. Зранку на площі стояли автобуси, я вперше побачив представників силових структур в повній екіпіровці. Психологічно наша охорона була готова до сутичок».
«Не обійшлось і без провокацій, - додає Кіпіа́ні. – Було, що нас попросили покинути табір, бо десь є вибухівка. Звісно, ми знали, що це провокація. Хлопці зі нашої служби охорони взявшись за руки лягли га гранітні плити, не покинувши табору».
«Відзначення «Революції на граніті» це не вечір спогадів. Для багатьох людей, які були там важливо, що сьогодні зроблено, - резюмував Павло Андрусяк. – Принаймні в Україні два рази були прояви свідомого громадянського суспільства».
