Сесія Івано-Франківської міської ради розгляне питання «Про відкриття рахунку для збору коштів на спорудження пам'ятника живописцю Опанасу Заливасі».
Відповідний проект рішення підписав міський голова Руслан Марцінків, пише Фіртка з посиланням на Галичину.
Довідка
Опана́с Іва́нович Залива́ха (* 26 листопада 1925, с. Гусинка, Куп'янський район — † 24 квітня 2007, Івано-Франківськ) — український живописець, відомий шістдесятник.
Юність О.Заливахи минула на Далекому Сході СРСР і в Сибіру, куди його сім’я втекла з рідної Харківщини від голодомору 1930-х років.
Від 1947 навчався в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Того ж року виключено за «поведінку, не гідну радянського студента». 1953 поновлений в інституті. Закінчив його 1960.
1957 року приїхав на практику до Косова (Гуцульщина). Через 4 роки оселився в Україні.
1960–1961 — художник Тюменського художнього фонду.
1961–1965 — художник Івано-Франківського художнього фонду.
1965–1970 — відбував покарання за статтею 62 Карного кодексу УРСР («за антирадянську агітацію та пропаганду») — 5 років у таборі №385 (Мордовія).
Коли вийшов з табору, одружився з Дариною, племінницею Степана Бандери. Вони виховали сина Ярослава та доньку Ярину. Всю душу вкладав у відродження незалежної України. Помер у м. Івано-Франківську. Працював у галузі станкового живопису та графіки.
Творчість
Скільки робіт створив Заливаха, нікому достеменно невідомо. Лише 2003 року він видав свій перший альбом.
Удома художник тримав іконостас загиблих товаришів: Івана Світличного, В'ячеслава Чорновола, Алли Горської. Хотів відкрити свій музей.
Твори
Опанас Заливаха. «Портрет Василя Стуса»
«Чайна» (1962).
«Полтавчанка» (1964).
«Є і будемо» (1985).
«Дзвонар» (1987).
«Червона калина» (1989).
«ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок» (всі — 1990–1994).
Вітраж 1963–1964 «Тарас Шевченко» для Київського університету (у співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук, Галиною Зубченко) — твір знищено, авторів у квітні 1964 виключено зі Спілки художників.
Оформлення книг:
«Палімпсести» Василя Стуса,
«Блудні сини України» Євгена Сверстюка.
Автор спогадів про Аллу Горську в книзі «Алла Горська. Червона тінь калини. Листи. Спогади. Статті» (Київ, 1996).
1989 — Премія імені Василя Стуса.
1995 — Шевченківська премія за твори останніх років — «ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок».
