В Івано-Франківську, як і в Україні, в даний час спостерігається серйозний дефіцит професійних знань і навичок. При цьому надлишковий попит на певні види знань і навичок співіснує з надлишковою пропозицією інших. Приміром, спостерігається надлишкова пропозиція менш кваліфікованої робочої сили. Виходить замкнуте коло: роботодавцям складно найняти працівників на відкриту вакансію, тоді як безробітним складно влаштуватися на роботу, адже на їхні знання існує низький попит. Згідно з проведеним дослідженням, кожна п’ята компанія в Україні вважає недостатні знання та навички існуючих на ринку працівників більш серйозною перешкодою для свого функціонування і розвитку, ніж проблеми, пов’язані з фінансуванням, корупцією та дозволами, необхідними для ведення бізнесу. Цей показник є одним із найвищих серед країн з перехідною економікою Східної Європи і колишнього Радянського Союзу. До того ж заповнення вакантного робочого місця в нашій країні, особливо для кваліфікованих працівників, які займаються фізичною працею, потребує набагато більше часу, ніж у більшості країн (п’ять тижнів замість 2,5). Відсутність потрібного переліку професійних навичок називають основною проблемою 25% компаній в Україні, що збільшили протягом трьох останніх років кількість своїх працівників, і 15% компаній, які не розширювали свого штату. Тобто сучасні компанії, що розвиваються, є більш чутливими до дефіциту знань і навичок. Також дослідження засвідчило, що найбільше «потерпають» від дефіциту потрібних знань і навичок дрібні фірми, компанії з невеликим строком діяльності, а також компанії, що працюють у будівельному і фінансовому секторах. Подібний дефіцит сильніше відчувають приватні компанії, ніж державні. До такого дисбалансу на ринку праці призвела ціла низка причин, зокрема, недостатньо швидке реагування системи освіти на зміни попиту на ринку праці. Тобто навчальні заклади не коригують своїх навчальних планів і програм відповідно до попиту роботодавців. Сучасні учні та студенти, вибираючи майбутню професію, не враховують ситуації на ринку праці, зокрема, через брак такої інформації. Аналізуючи перелік спеціальностей технічного спрямування у вищих навчальних закладах та кількість вступників у 2013 році, можна зробити висновок, що в Івано-Франківську, як і в попередні роки, найбільшим попитом серед молоді користуються наступні спеціальності: правознавство, менеджмент, туризм, економіка, фінанси, облік і аудит, технічний переклад. Дещо менш популярними є програмна, комп'ютерна та системна інженерія, екологія, маркетинг, нафтогазова справа, архітектура та інші. Найменш популярними є будівництво, приладобудування та інші інженерно-технічні спеціальності. В Івано-Франківську в 2013 році вищими навчальними закладами випущено понад 8,5 тис. фахівців, в даний час у ВНЗ навчається більше 32 тис. студентів. Професійно-технічними навчальними закладами випущено близько 3 тис. кваліфікованих робітників. За даними Міського центру зайнятості впродовж 2012-2013 років найбільше вільних вакансій для людей з вищою освітою спостерігається серед наступних спеціальностей: менеджер та маркетолог (367 вакансій); бухгалтер (131), вчитель, викладач (92); інженер (47), вихователь (48), фармацевт (39). У 2013 році зріс попит на менеджерів, вчителів, вихователів, фармацевтів. Відповідно у 2013 році порівняно з 2012 роком зменшилася кількість випускників ВНЗ даних спеціальностей, які отримали статус безробітного. Водночас зменшилася потреба у менеджерах з туризму, лікарях-стоматологах, провізорах, юристах, економістах. Серед робітничих спеціальностей найбільшим попитом у роботодавців користуються: продавці (937); водії автотранспортних засобів (399); бармени, офіціанти (262); кухарі (219); касири (141). В 2013 у порівнянні з 2012 роком зріс попит на малярів, пекарів, столярів, електрозварників, швачок, слюсарів, штукатурів, електромонтажників тощо. Загальна кількість вільних вакансій за вибраними спеціальностями у 2013 році зросла удвічі в порівнянні з 2012 роком, при цьому кількість безробітних серед випускників зменшилась теж майже в 2 рази. Як бачимо, в Івано-Франківську найбільш затребуваними є професії пов’язані з наданням послуг населенню, а найменш – у промисловості. Дисбаланс викликаний тим, що скорочення робочих місць найчастіше відбувається на підприємствах у промисловості, також ліквідуються робочі місця, пов’язані з некваліфікованою працею. До того ж новостворені робочі місця відрізняються від робочих місць, що ліквідовуються, двома важливими аспектами: по-перше, вони різні за видом економічної діяльності — переносяться з промисловості в сферу ринкових послуг і будівництва, по-друге, вони різняться за вимогами до кваліфікації.
За даними дослідження, лише 13% українських працівників навчалися за місцем роботи. Навчання за місцем роботи більш поширене серед випускників вищих навчальних закладів (27%) і жителів міст (15%). Дуже важливим є те, що процес навчання має давати не лише професійні, суворо визначені навички і знання, а й не пов’язані з професійним навчанням гнучкі знання, в тому числі й такі, що стосуються етики праці. Це, у свою чергу, передбачає тісну співпрацю навчальних закладів і спільноти роботодавців, залучення їх до розробки навчальних програм і програм підвищення кваліфікації. Інформація про попит на певні знання у роботодавців дасть змогу навчальним закладам формувати навчальні плани та готувати пропозиції щодо підвищення кваліфікації відповідно з ними. Дуже важливо заохочувати навчальні заклади до збору та оприлюднення ними інформації про працевлаштування своїх випускників у відсотковому співвідношенні протягом певного періоду, адже це є показником якості здобутих знань. *за матеріалами Управління економічного та інтеграційного розвитку
