Майже у кожному населеному пункті на південному узбережжі Криму є свій палац (а часто і не один). Є такий і в селищі Утьос, яке офіційно є частиною Великої Алушти (території, яка підпорядковується Алуштинській міській раді).
Збудувала цей палац вдова Кутаїського генерал-губернатора Олександра Гагаріна Анастасія, а архітектором був Микола Краснов – архітектор височайшого двору. Скільки ж він всього набудував у Криму, і кожну будівлю можна назвати шедевром, зокрема Лівадійський та Юсупівський палаци, Харакс, Дюльбер, Олександро-Невський собор, церкву святої Ніни та багато всього іншого. Палац княгині Гагаріної теж заслуговує на право називатись шедевром.
Будівництво палацу біля мису Плака у поселенні яке до 1944 року називалося Карасан (після репресій та виселення кримських татар поселення перейменували на Утьос) Гагаріна (яка була грузинкою, та ще й княгинею й у дівоцтві носила прізвище Орбеліані) почала у семидесятилітньому віці. Вона хотіла невелику церковку, щоб замолювати гріхи, але ж і жити десь потрібно було, не лише ж молитись, тому поряд із церквою вирішено було звести палац, пише УН.
Краснов збудував палац у формах історизму. За 5 років біля мису Плака виріс невеликий рицарський замок – такого вигляду надали палацу елементи романського стилю, використані Красновим: башточки та вузькі вікна-бійниці. Закінчили будівництво у 1907-му році. Цього ж року померла замовниця палацу. Її поховали на подвір’ї домової церкви. Нині поряд із палацом стоїть пам’ятник його першій власниці.
Палац коштував Гагаріній немалих грошенят, адже його будували переважно із імпортних будматеріалів: облицювальна плитка та мармур везли з Італії, венеційське скло із Франції, черепицю із Німеччини. Але вийшов він на славу – будівлю ніби перенесли десь із гірської середньовічної Австрії (це моя особиста думка).
Після смерті Гагаріної маєток успадкувала її племінниця, княгиня Єлена Тархан-Моураві. Вона жила в палаці аж до 1922 року, причому в останні роки життя займала лише дві кімнати, адже у решті приміщень, після націоналізації, розміщувався будинок відпочинку.
В повоєнні роки на території маєтку розмістили санаторій із назвою Утьос. Стоїть він тут і нині, а колишній княжий палац виконує функції одного із санаторних корпусів. Вхід на територію вільний, тому прекрасний палац, принаймні ззовні, може оглянути кожен охочий.
Текст та фото Романа Маленкова
