Українське позавчора намагаються видати за національну ідею, – Микола Давидюк про вітчизняну пропаганду

 

 

Нещодавно політолог Микола Давидюк видав книгу про механіку російської пропаганди, у якій гранично просто пояснив усі складові інформаційної війни. 

Давидюк добре знає, чим живе пересічний виборець і як в Україні та Росії його схиляють до тих чи інших політичних ідей та персоналій.

Для ІНФОРМАТОРа політолог розповів, як створити з нуля популярного політика, позбутися архетипу кріпака і вічного повернення Вітренко та Олеся Довгого.

 

 

Імперія більш хитка, аніж сотні свідомих громадян 

 

Незабаром книгу “Як працює путінська пропаганда” ми презентуватимемо у Харкові та Маріуполі, також буде дві презентації у Львові. Нещодавно до мене звернувся чоловік із Бахмута, мовляв, хоче поширювати книжку. Питаю, скільки примірників цікавить. “Ну, десь десять”, – відправив йому ящик, нехай продають.

Дизайн обкладинки зробив Юрій Барабаш. Якщо дизайнеру даю вказівки я, то в кінці виходить агітка: великі букви і чіткий меседж. До початку жовтня книгу здали в друк, а 19-го вже була презентація.

Найтяжче було просто сісти і від усього відключитися. Бувало, казав, що кудись виїхав, а насправді вимикав телефон і виділяв півдня лише на те, щоб пописати.

Книжка в голові сформувалася, її треба було просто виписати. А почалося все з того, що я захотів написати пост до річниці поїздки в Москву – і вирішив розширити його до книжки.

Та ж сама проблема російського впливу нависає над всіма, хто має якесь відношення – релігійне чи мовне – до Росії. Тому таку книжку рано чи пізно мав хтось написати.

Я зустрічався із журналістами з Польщі, Литви, Чехії, радився із українськими політологами. Щодо таргетингу аудиторії у «русском мире» (умовно кажучи, на тих, що думають і взагалі не думають) радився із російськими знавцями. Тих, що книжки не читають, а дивляться лише телевізор, ефективно лякати війною, для тих, хто читає книжки – є Дугін та інші політологи. Сам феномен «русского мира» – китайська підробка, в якій замість філософії – дешева пропаганда, суміш КДБшних структур по всьому світу, російської мови і православних осередків, накладених на амбіції Путіна управляти світом.

Ігор Соловей, який був журналістом «Укрінформу» в Москві пояснив, що за смисли у Росії відповідає Громов – колишній прес-секретар президента, якого перевели на аналітику. Половина російських журналістів – звичайні люди, але основна частина пропагандистів – ті, що пройшли воєнні кампанії. Військовим дали другий фах – журналістів, тому інформація для них – це не пошук правди, а метод виконання наказу.

Дуже часто військові стають головними редакторами, а от молодих журналістів з вищою освітою після того, як вони починають щось розуміти, відразу перенаправляють у прдакшн чи технічні відділи.

В Україні ринок інформації інший – по-перше, бідніший, по-друге, у нас все ж більше журналістів, а не пропагандистів. З іншого боку, у нас спотворений ринок експертів – квазідемократичність дозволяє фактично невідомим і нефаховим людям давати свою оцінку політики.

Якщо в Росії пропонують імперію, то ми маємо протиставити їй громадянина. Громадян буде мільйони, а імперія – лише одна. Розумний громадянин не буде вірити пропаганді та зможе їй протидіяти. Окрім того, громадянин має бути заможним. «Путін, ввєді вайска» – це не від гарного життя. Якби ж мешканці Донбасу їздили на БМВ та «Мерседесах», мали власний бізнес – «Які війська, чувак? У нас тут гроші, кредити, депозити, нам не до того». Та ж бідність створює підґрунтя і для українських політичних впливів. Виступаючи проти російської пропаганди, вітчизняні політики навчилися створювати свою. Проти Росії намагаються діяти дипломатичними методами, а от проти свого населення – методами Путіна.

Коли не працюють державні інститути – громадяни беруть відповідальність на себе. В Росії ж навпаки – усі чекають на вказівку від царя. У нас більш громадянське суспільство, а у Росії – патріархальне. «Дєржава» – від слова «держать», а країна – від «країв». Тому багато освічених, заможних людей, готових брати в руки зброю – сильніші, аніж один пропагандист, що сидить в Новоогарьово і його штат ботів.

Однак, у Донецьку багато хто почав беззаперечно приймати «руський мир». Навіть дитина на питання «Хто стріляв?» відповідає «Хунта!», і не реагує на пояснення, що «хунта» стоїть зовсім не там, звідки був обстріл.

 

 

Нас відправляють не у завтра, а у позавчора

 

Проблема конструювання української пропаганди – нам намагалися нав’язати шаблон хуторянства, калину-малину замість того, щоб показати, що сучасний українець – це чувак, який створив What’s App. Українцям, зокрема і на Сході, нав’язували такий собі світ Остапа Вишні. Звісно, ЛДНР замінили її ще гіршою, але для них українська ідея – сільська, а російська – уже «городська». Окрім того, влада завжди домовлялася з «донецькими» олігархами за тишу й електоральні бонуси. Ніхто не хотів іти до людей і з ними спілкуватися. Тим паче, східняки – більш індустріальне суспільство, аніж мешканці Західної України, де мислять категоріями Магдебурзького права.

На Донбасі звикли до чіткої вертикалі і «сильної руки»: якщо батя сказав, що зарплати не буде, значить її не буде!

Україна класна тим, що вона різна, та й у парламенті були всі – естонці, поляки, багато інших – і ніяких погромів, ніяких скандалів не сталося. Біда влади в тому, що вона завжди намагається нашу країну уніфікувати – перетворити або на Донбас, або на Галичину. Тому, нам треба вийти на образ українця у проекції не минулого (стахановець або кріпак), а майбутнього – наприклад, того самого Яна Кума (розробник What’sApp, – ред.).

Класний ІТ-інвестор, успішний фермер, який їздить на PORSCHE Cayenne і продає свої в’ялені помідори в Італію. В тій самій Італії багато фільмів про романтизованих, заможних фермерів, які насолоджуються життям. У нас же фермер – це кріпак, який прийшов на землю, щоб померти.

Нам кажуть: ваше завтра – це ваше позавчора. Ви повернетеся у «Камінний хрест» і «Жовтий князь».

Все, що зараз діється в українських політичних медіа – це дикий треш.  Ідуть корупційні потоки. Митниця в середньому приносить 2-3 мільярди сірого кешу на рік. Якщо помножити на 25 років, це якраз виходить транш МВФ – і все це розходиться по кишенях. Облгази, обленерго, Укравтодор – звідти теж ідуть кошти у кишені.

І політики зрозуміли: якщо не створювати інформаційний шум, люди почнуть питати, чому ж ми живемо так погано. Тому їм треба створювати мильну оперу для розваги.

Раніше було три основні канали, і це було легше. Тепер же громадською думкою жонглюють різні медіа.

За останні десять днів ми пережили вбивство у Княжичах, «плівки Онищенка», безвіз, безліс, допит Януковича і театр на Андріївському. Фактично, нас шість разів хитнуло у різні сторони. Влада грається тим, що люди захоплюються такими проблемами, на які ніяк не впливають.

Реального політичного дискурсу в Україні немає. Партії не можна ділити за ідеологією: вони діляться за чотирма принципами – це чотири канали чотирьох олігархів. А ще до них додаються ті, хто працює на Росію: на жаль, п’яту колону важче вигнати із парламенту, аніж із спецслужб чи МВС. У нас все замішано на кеші, лобізмі та особистих інтересах.

Поки люди не почнуть голосувати гривнею і особисто проплачувати діяльність партії, це не припиниться.

На жаль, в Україні досі зберігається величезний вплив телевізора: інтернет все ще програє телеекрану в пропорції 8 до 2. Бідність і великі медіа провокують те, що олігархи досі рулять.

 

 

Як створити успішного політика “з нуля”

 

Щоб зробити популярного, симпатичного більшості українців політика, потрібна людина, яка приділятиме цьому час, і людина, яка за це буде платити – проект готовий. Тоді йому прописують три-п’ять ідей – не більше, щоб образ не розпливався. Обирається найголовніша проблематика – тарифи, Нацбанк, так звана «ідеологія бідності». Тоді політика запускають на ефіри. Багато ефірів – треба створити відчуття, що він всюди.

Він коментує усе і всюди – на телебаченні і у Facebook.

Далі новому політику потрібен крутий ворог. Що рейтинговіший твій ворог, то більші шанси здобути власний високий рейтинг. Це трохи схоже на чайок, які катаються на китах у морі. Генпрокурор, президент, прем’єр підійдуть: довбеш його і вихоплюєш шматочки рейтингу. Пізніше з’являється соціологія якоїсь невідомої компанії з дуже пафосною назвою. І от Всесвітня служба чесної соціології каже: знаєте, є новий тренд: політик Ніхто, суперкритикан уже набрав 3 відсотки. Через два тижні він набирає уже 5 відсотків, а за півроку Ніхто стає кандидатом в президенти. Тут до нього починають приєднуватися нові люди, але не вистачає масовості. Тому на різноманітні акції привозять натовпи студентів і бабусь, а в разі чого – додають масовість у фотошопі. Надалі він починає з’являтися на бордах із меседжами, де вітає, закликає, агітує.

Таким чином потроху формується образ політика, потім йому створюють партію або ж він очолює громадський рух чи ініціативу. Після цього шукають уже глобальніше фінансування: адже спонсор зазвичай один і сердиться через повільні результати. З новими спонсорами ідуть на вибори, розганяють рейтинг до 10 (відсотків, – ред.) , а фактично – можуть набрати 5.

Те, що я кажу – класичні речі. На жаль, вони досі актуальні. У двотисячних було іще легше – «намальовані» ідеальні біографії, дешева картопля, бензин, і відома столична гречка.

У Європі чи Сполучених Штатах зовсім інакше – політики працюють над чистотою біографії та родоводу, якістю риторики. У нас же – як не Олесь Довгий, то Вітренко: або бігати й кричати, або тихенько красти. І в цій парадигмі – десь між Олесем і Вітренко – ми досі знаходимося, український політичний продукт дуже неякісний.

Запит електорату на одного генія, який всіх витягне – згубний. Ми шукаємо когось нового, а в кінці все одно виходить Каплін. Виборець схожий на школяра, який приходить на ЗНО і намагається вгадати правильну відповідь. Але ж політика – це не на удачу, цей предмет треба вчити.

 

 

Український виборець – це дитина

 

Психологічний вік нашого виборця – 16 років. Він закохується, розчаровується, хворіє політиками, і так по колу. Борди, риторика, подарунки – все спрямоване на підліткову психологію. Якщо ми вийдемо хоча б на 21 рік, буде краще: виборець читатиме програму, біографії, перевірятиме факти. Ба більше, надалі треба з прагматичності перейти на інтелектуальність і стати ровесниками незалежності.

І Майдан, і війна дуже зміцнили українців як націю. Тоді з’явився герой, якому важливе не власне життя, а країна. І тим, хто був на Майдані і передовій – як виборцям уже 60 років. Однак, стрибок політичної свідомості у широкого загалу може відбутися і за рік, і за три. Поки українці не стануть багатшими і не почнуть читати книжок – стрибка не буде. З патріотом, якому затримують зарплату, каші не звариш – у нас досі комуналка чи субсидії вирішують, за кого голосувати.

Ринок експертів в Україні дуже хаотичний і непрофесійний. В той же час, він зламав монополію на правду у публічному просторі. У цій колотнечі кристалізується нове покоління політичних експертів – і воно буде класним.

Через 30 років ми будемо пишатися цими інтелектуалами.

 

Записала Анна Андрашко

для ІНФОРМАТОРа 


11.12.2016 1232 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1268
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1015
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2022
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3504
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1304
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1290

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1589

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

460

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1102

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1267
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24227
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

475
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2636
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

557
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1467
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

649
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15343
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

455
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

507
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1314 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

591
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

500