Чин освячення відбувся на новому міському кладовищі поруч із похованням вояків УПА. Пам’ятник постав з ініціативи товариств «Лемківщина» та «Надсяння».
Пам’ятник було встановлено в рамках проекту, який профінансував зокрема міський бюджет. Освячення провели священики двох конфесій в пам’ять про жертв акції «Вісла» в концентраційному таборі Явожно (Польща), інформують «Вікна».
Для ув’язнення політичних противників уряд Польської народної республіки використовував колишні нацистські “табори смерті”. У 1944–1947 роках в Польщі було утворено 1 255 концтаборів і 227 в’язниць, в яких утримувалось майже 200 тисяч осіб. Майже щоденно в Явожно прибувало від декількох до кількох десятків осіб. Перші в’язні-українці почали з’являтися в Явожно ще в 1945 році. Найбільш масово українців до цього концтабору почали завозити в рамках операції “Вісла”. За 1947–1949 років, внаслідок важкої праці, голоду, хвороб, тортур з боку табірної охорони та функціонерів МДБ Польщі, в концтаборі померло понад 160 в’язнів-українців. Померлих ховали в лісі між обозом та містечком Щакова на відстані 0,5-1 км від концтабору.
Поховання відбувалось без священика. На могилі не встановлювали хрестів. Тіла присипали невеликим шаром піску, який через сильний вітер швидко роздувався так, що виднілись кінцівки померлих. Концтабір в Явожно був місцем утримання під час слідства української інтелігенції, греко-католицьких священиків, селян та інших осіб, заарештованих під час акції «Вісла» та запідозрених у зв’язках з ОУН-УПА. На відміну від фольксдойчів, німців, сілезійців та інших етнічних груп в’язнів, українці потрапили в Явожно виключно на підставі політичного рішення Політбюро ЦК Польської робітничої партії без жодних правових підстав.
Арешти і допити відбувались задовго до початку акції «Вісла» відповідно до заздалегідь складених списків «підозрілих» осіб. Керівництво концтабору часто застосовувало психологічний і фізичний тиск на в’язнів.
