У селищі Битків Надвірнянського району благодійний фонд «Карітас-Надвірна» відкрив Будинок милосердя святої Варвари — місце, де проживають переселенці та люди похилого віку, які потребують постійного догляду.
Журналістка Фіртки відвідала Будинок милосердя святої Варвари в рамках престуру, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст.
Будинок громада відремонтувала спеціально для прийому евакуйованих із зон бойових дій. Зараз тут проживають переважно літні люди та маломобільні переселенці.
«Коли людей до нас привезли, ми самі були в шоці. Це люди в стресі, з-під обстрілів. Їх евакуйовували бронемашинами, просто забирали з дому. Багато хто лежачий або маломобільний. Зараз вони перебувають у нас», — розповів директор “Карітас-Надвірна” отець Андрій Будзак.
Будинок облаштований з урахуванням потреб мешканців: встановлено ліфт, облаштовані вбиральні для людей з інвалідністю.
«Тут діє Центр життєстійкості, який надає психологічну підтримку мешканцям громади. Ми проводимо тренінги в різних селах, працюють два психологи та два соціальні працівники. Перший поверх — підтримане проживання, другий — стаціонарний догляд», — додає отець Андрій Будзак.
Свою історію розповіла Ольга Кущова, яка переїхала в Будинок милосердя святої Варвари понад рік з Вовчанська, що на Харківщині.
Рідний дім Ольги Кущової знищили окупанти.
«Нам надають гуманітарну допомогу — харчові та гігієнічні набори. Постійно приїздять працівники “Карітас-Надвірна”, волонтери, медики, юристи. Вони допомагають у всьому, навчають українських традицій і кухні», — каже пані Ольга.
Разом із нею евакуювався сусід Віктор Нежельський. Тепер вони — пара, яку звела війна.
«Людей вбивали, будинки спалили, а ми залишилися живі. Значить, так Богу треба — треба рятуватися разом», — ділиться жінка.
Центр життєстійкості працює не лише для мешканців Будинку милосердя, а й для жителів Пасічнянської громади, які опинилися у складних життєвих обставинах.
«Ми маємо багато групових і індивідуальних занять. Психологи працюють із людьми за потреби, допомагають долати стрес і тривогу», — розповіла соціальна менеджерка Центру Оксана Стефуняк.
Голова Пасічнянської громади Андрій Гунда наголосив, що подібні шелтери потрібні кожній територіальній громаді.
«Є люди, які немічні або не мають рідних, щоб за ними доглядати. Вони не можуть самі задовольнити навіть елементарні потреби. Тому шелтери мають бути у кожній громаді — це справді необхідна річ», — зазначив посадовець.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Демографія Пасічнянської громади на Івано-Франківщині: смертність перевищує народжуваність
