І знову, як і щороку раніше, «журнал Ротшильдів» чи то передбачає, чи то кодує нас, конспірологічно-схвильовану публіку, своїм прогнозом на те, яким буде світ в 2026-му році.

До речі, «Економіст» більше належить (43% акцій) італійській сімʼї «чорної аристократії» Аньєлі (їм багато чого належить, зокрема, «Фіат» і «Феррарі»). І лише 27% «журналу Ротшильдів» належить власне Ротшильдам. Цікаво, що вони оголосили про продаж своєї частки у володінні журналу, яку оцінюють в 0,5 мільярда доларів. До речі, Ротшильди були співвласниками «Економіста» понад сто років.

Обкладинка The Economist з прогнозом на 2026 рік виглядає доволі хаотично. 

Перше враження саме таке – тут зображений «хаос». За останні роки на обкладинці «Економіста» це чи не вперше намальований абсолютний «хаос». Немає, здавалось би, якогось єдиного чіткого сценарію, як це було раніше, лише нагромадження символів і елементів.

Єдиним світовим тлом на 2026-й рік, як виглядає, є війна. Вона всюди. У всіх епізодах. Гаряча (війна зброї) і гібридна. На суші, на воді, в космосі, в кіберпросторі… Бойові роботи, супутники, лазери, ракети, дрони, замасковані під контейнеровози бойові кораблі…

Друге, на що варто звернути увагу – на кольорову гаму обкладинки. Домінуючими кольорами тут є синій і червоний.

Третє – сама планета Земля тут у вигляді футбольного м’яча, яку футболіст в червоній формі(!!) запускає «кудись далеко». Такий символічний епізод може означати те, що невідомі сили запускають землю і землян в абсолютно новий вимір, в нову реальність – ШІ, тотально контрольовані цифрові валюти, спостереження та «промивання мізків» через швидкі впливи і коди соцмереж…

2026-й – рік чемпіонату світу з футболу, який проводиться раз на чотири роки. Цього разу він буде проводитися в США, Мексиці та Канаді. Саме тому символічний футболіст є одним із головних персонажів обкладинки-ребусу.

Повернімося до кольорів. Синій і червоний.

Пригадаймо культовий фільм «Матриця» - вибір міг пігулками – синьою і червоною. Вибір між реальністю і віртуалом.

Ми всі в 2026-му році будемо робити кожен свій вибір – гаджети і окуляри віртуальності чи реальність? Перегляд «тік-токів» і прокручування заголовків стрічок новин та, відповідно, фрагментація мислення чи читання лонг-рідів і паперових газет та журналів? Цифрова музика, телесеріали і кіно чи живий театр і класичні концерти «вживу»? Подорожі пішки горами, фізичним транспортом – літаками і круїзними лайнерами, чи все ті ж окуляри віртуальної реальності та «подорожі» в них, не встаючи з власного дивана?

А ще синій та червоний колір – це кольори світових проєктів («червоний» - комуністичний Китай та «синій» - ліберально-демократичний Захід. Кольори прапорів ЄС, НАТО та загалом ліберальної західної демократії, фінансового капіталу і глобалістів – саме сині).

Ліберали, демократи в США – сині. Консерватори ж, республіканці там – червоні. Нагадаємо, що світ-футбольний м’яч запускає своїм потужним ударом гравець саме в червоній формі. І хто ж це є: червоний комуністичний Китай чи червоні республіканські США (бейсболка MAGA Трампа, пригадаймо, також «республіканського» червоного кольору)?

Також кольори червоний і синій – це кольори стрілок компаса. Синій – північ, червоний – південь. Тому нова концепція протистояння «глобальної півночі» та «глобального півдня» (замість попереднього антагонізму схід-захід) тут також може проглядатися за таким символізмом кольорів.

В Старозавітній іудейській традиції кольори:

• фарисеїв – синій,
• єсеїв – червоний,
• садукеїв – чорний.

А ще синій колір – Мальтійського ордену, іоаннітів та нижчого рівня символічної масонерії (блакитне масонство).

А чорний колір – єзуїтів (на прапорі яких Чорне Сонце) та ілюмінатів (чорний прапор на контейнеровозі).

(Більше про символізм кольорів в різних традиціях та політиці читайте за посиланням).

В сучасному світовому масштабі червоний колір — це колір «комуністичного інтернаціоналу», лідером якого зараз є Китай. Хоча останнім часом він, правда, значно «пожовтів» (додав націоналізму, перетворюючись в китайський націонал-соціалізм).  

Звернемо увагу на впізнаваних персонажів обкладинки та кольори їх костюмів.

Зліва на обкладинці бачимо «трійцю» з «БРІКСів» – Сі Цзинь Піна, Путіна та президента Бразилії Лула да Сільва (дехто в ньому побачив прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху, але як на мене, ну зовсім не подібний, швидше все ж бразилець).

Вони знаходяться лівіше від центру композиції – перехрещених мечів. Правіше від них Дональд Трамп та Прем’єр Індії Нарендра Моді.

Ще далі праворуч – одинокий «синій» Володимир Зеленський. Тут  звернемо увагу на деталі. Так виглядає, що «синій» Зеленський стримує натиск червоного(!) вогню та червоного(!) танка на західний світ ліберальної демократії.

А найцікавішим і найважче тракованим на обкладинці є епізод з парусним човном ліворуч від Зеленського, - чи то грецьким, чи то варязьким.

І чомусь на цьому човні персонажі чи то давньо-руські, чи давньо-персидські, чи то шумерські, асірійські, один з яких передає Володимиру Зеленському (одітому в синій «ліберальний» костюм загадкову червону амфору).

Що означає цей човен і все з ним пов’язане мені впевнено розшифрувати не вдалося – якщо є думки пишіть в коментаріях!)

Загалом цей епізод обкладинки випадає із загального контексту. На тлі модерного і сучасного він виглядає якимось інородним. Можливо цей фрагмент вказує на «щось», що відбуватиметься на символічному, історичному, ритуальному рівні. Аж до повернення «старої етики» чи «старих богів»?

Кольори костюмів персонажів. Зеленський, Моді та Путін – в синіх «ліберальних» костюмах. Сільва, Сі та Трамп – в чорних. Трамп та Сі – в червоних галстуках (очевидно, що в кожного з них свій червоний?). На Трампові ще й звична мемна червона бейсболка MAGA…

До речі, про чорний колір (колір костюмів Сі, Трампа і Сільви). Чорний – це колір реваншу так званого «чорного інтернаціоналу» - Ватикан, єзуїти, європейські королівства, «чорна італійська аристократія», «чорний джихад» і інше, що за останні десятиліття втратило вплив, який тимчасово перехопили «правовірні сині ліберали», але які потрохи його втрачають під натиском червоно-чорних консерваторів-реакціонерів.

Пройдемося по елементах:

Торт до 250-річчя Америки (4 липня 2026 року, рівно 250 років з дня підписання Декларації про Незалежність США). 250 років – ювілей, але «свята» немає. Лише кілька червоних кульок...

З торта стремлять ракети. Але вони не летять, а лише лякають решту світу.

Символ свободи «Рот Фронт» - в наручниках. Цей знак у вигляді стиснутого кулака зʼявився в 30-ті роки в Німеччині як символ боротьби з нацизмом. «Свобода» в наручниках. Рука – синя. А синій колір – це, як зазначалося, колір лібералізму та американських демократів. (В минулому році, до речі, цей знак також був на обкладинці журналу «Економіст», але маленький і десь ближче до Азії і Сходу. А тут - біля США).

Означати це може реакцію та консервативні зміни в надмірно-ліберальних демократичних США, зміну курсу на повернення до «традиційних цінностей», MAGA та ізоляціонізм.

Розкидані паперові купюри по всьому зображенню може символізувати падіння «паперових» фіатних валют. В останні дні і місяці ми спостерігаємо за стрімким ростом доларових цін на золото та срібло.

За останній час ціна золота зросла в рази – з 1800 доларів за унцію (31,1 грама) до 4600 доларів, а срібла відповідно від 15 до 85 доларів.

Все більше центральних банків та людей воліють надлишки грошей-«фантиків» конвертувуати в «тверді» металеві гроші, яких, на відміну від паперових, неможливо додрукувати скільки завгодно за бажаннями урядів.

Купюри – кількісне пом’якшення, «вертольотні» гроші, якими будуть забивати кризу?

Шприци, пігулки – зростання впливу біг-фарми чи нові рукотворні епідемії типу Ковіду?

Контейнеровоз під чорним прапором. В ньому зброя (тіньовий флот, дрони в Європі літають з російських кораблів, блокування морських торгівельних шляхів в протоках, піратство. Побачимо… Але стріляє контейнеровоз в американський торт.

Перехрещені мечі між Сі і Трампом - паритет сил, але початок протистояння синьої півночі і червоного півдня.

Мозок підключений до ігрової консолі – зомбування, поведінка і погляди людей все більше програмуються коротко-дофаміновими методами. Консоль синя, мозок червоний – подумаємо...

Футболіст, що б’є по м’ячу – це планований за лаштунками удар по світу-м’ячу чи один лише якийсь випадковий і непередбачуваний удар, одна дія (як помах метелика в лісах Амазонії), що може кардинально змінити та визначити долю світу на майбутнє?

Кого немає на обкладинці. Немає Ізраїлю. Немає Європи. Взагалі. Немає Британії. Ірану. Немає й багатьох інших світових проєктів.

Відсутність не завжди означає неважливість і малозначущість. Інколи найважливішим є саме один з тих, кого (і про кого) немає… Хто малює нам ці ребуси-обкладинки?

Минулорічне передбачення:

Світ в 2025-му році. Передбачення "журналу ротшильдів" The Economist