Тепле місце в глобальній задниці

Тепер вже нічого не врятує Франківськ від глобалізації. Ані мантри сільських утопістів, ані відсутність нормальних доріг. Молох придибав й навіть не привітався (а сільські утопісти так хотіли почути від нього "Гелоу!", аж слинились).

Отже, поросятка, відкривайте двері й будьте чемними. Замість теплого "гелоу" буде суцільний зимний геловін (чи то хелоуїн?). З гарбузячими мордами й без оних. І буде надовго. Й не треба патякати про "специфіку" та "суспільну довіру". Перше нам не вдалось, а до другого навіть не наближались. Фінансовий ринок здохнув, економіка незабаром привітає його на тому світі. Соціальний капітал зустрінеться з ними обома за кілька місяців.

Дрібні буржуа, що їхній світогляд формує "картину маслом" нашого міста, внутрішньо вже змирились з майбутнім ґвалтом. Тому в них сумні мармизи. Вони вже знають, що невдовзі їх видоять, як Мілку на молочний шоколад. Що мінімум за півроку вони заздритимуть найзадрипанішому доцентику. Заздритимуть його смішній фіксованій зарплаті та соціальній позиції. А ще – його міцному сну після прийнятих заліків та іспитів.

Дрібні буржуа відають про майбутнє ясніше за усяких яйцеголових експертів, що глипають на нас із зомбоящика. Тому що дрібні буржуа засвоїли політекономію не з книжок, а суто практично – між брудною базарною стійкою й ще бруднішим складом, двері кякого стомились від зірваних замків і клямок. Тому їх не здуриш казочками про громадянське суспільство, де – як каже зомбоящик – квітнутиме у суцільному добробуті середній клас.

Не квітнути буде отой "середній клас" (прости, Господи!), а тяжко виживатиме. Й не в якомусь там громадянському суспільстві, а  в четвертій (після трьох балканських) резервації, де головним на районі буде начальник глибоко реформованої поліції. А ті жлоби, що вдень називатимуться колекторами, уночі крутитимуть перед носами середнього класу гарячими прасками. Й голосно лаятимуться. Бо їм також буде страшно жити.

Отже, мова йтиме зовсім не про парадіз. Й не про лаври успішного дядька. Мова йтиме про персональне або ж родинне тепленьке місце посеред спущеного в унітаз світу. Про зручний барліг, цибату лярву, тарілку борщу з м’ясом та пляшку увечері. Про щоденну й щонічну безпеку. Про те, кого назвати Гондурасом, а про кого й зовсім не згадувати на ніч. Серед усього того буде один небуденний плюс – війна закінчиться.

Для якісного виживання після неї треба створити зграю. Або банду. Або клан. Треба поділитись з тим кланом баблом, тьолками і консервованими огірками, а також не бридитись спільно ходити до сауни, дивитись порнуху і пити з горла. Відтак треба продати зайве й купити джип. А краще – три джипи. А ще не економити на зброї і камуфляжах. Й вивищити паркан. А дерев’яні балки під стріхою ретельно просотати протипожежною рідиною.

В правильному клані мають бути визнаний лідер, кілька досвідчених бійців, вправна кухарка, шофер, красиві дівчата, вуличний шнирь (для потреб щоденної розвідки), айтішник традиційної орієнтації, дід-дегустатор, придурок для щоденних знущань і продажний журналіст (варіант – успішна журналістка).

Клан має бути готовим не лише вправно бикувати на районі та на фейсбуці, але й вести гібридні війни з іншими кланами, відбивати інформаційні напади, кібератаки та прицільно збивати безпілотники, якщо ті критично наближатимуться до схованок з горілкою та їдлом.

А ще клан може делегувати свого представника до тих виборних органів, які створюватимуть ілюзію демократії та місцевого самоврядування (себто бикуватимуть в міжрайонному просторі). Там представник буде голосно репетувати та клястися усіма богами, що не здасться без бою. А тим більше, без грубих грошей.

А ще не треба забувати, що світ змінюється. Якщо у 2013 році Оксфордський словник зафіксував найголовнішим глобальним словом "селфі" (selfie), то вже в поточному році таким словом стало "вейп" (vape). Тобто способи всесвітньо значимої побутової мастурбації невпинно деградують. У даному випадку – від фотосесії себе коханого до банального куріння електронних сигарет.

Відповідно, у майбутньому кланово-феодальному суспільстві, замаскованому під демократію, все спроститься до неймовірності. Під означення "якісного людського матеріалу" підпадатимуть усі особи, здатні написати автобіографію без десяти орфографічних помилок. Тому освіта залишиться такою ж актуальною, як і сьогодні, а вимоги до випускників звузяться до функціонального мінімуму. Таким чином, Франківськ зможе зберегти свою славу регіонального центру з видачі дипломів.

Натомість, майбутня туристична слава Франківська повністю в руках нових генерацій дівчат, і нема на це ради. Як вони поставлять себе щодо приїжджих, так воно й буде. І дай Боже, щоби гостей побільшало. Бо ж не буде людей – не побачимо грошей.

А гроші нам будуть не зайвими. Особливо, якщо кляті безпілотники таки доберуться до схованок з горілкою.  

Володимир Єшкілєв,

Курс