Шалено популярна зараз пісня пуерто-ріканського хіп-хопера Дона Омара – Taboo (Табу). А відео-кліп до цієї пісні, як на мене, ще цікавіший. Сюжет кліпу (події розгортаються в Бразилії) складається навколо чорного хлопця і білої дівчини. Він – офіціант на престижній просто сонячного неба вечірці, де весь істеблішмент(домінантно білошкірий) одягнутий в підкреслено сліпучо-білий, елегантний колір. Вона – сліпучо-біла, елегантна і дуже еротична, перепрошую за мінімальну тавтологію, білявка. Так сі стало, що він мимоволі разок незграбився перед сеньйорами, а ті його за це трошки вилаяли, що дуже не сподобалося тій блондинці, яка раптом взяла та й з першого погляду закохалася в офіціанта.
Відтак гордий хлопійко спересердя враз скидає свої уніформні шати і рішуче йде геть з тієї вечірки, і відповідно зав’язує на мінорній ноті з тою горопашною роботою. Дівчина, як істинна захисниця роду людського і просто втелющена в самця по вуха, давай без роздумів навздогін за ним. Та його так просто не наздогнати, його порядно дістав той - її світ.
Красуня в білісінькому і не цнотливому платтячку не цурається довго і напружено блукати пляжами та нетрями Ріо-де-Жанейро в пошуках коханого, де ті місця, демонструють нам автори відео, ніде яблуку упасти наводнені темно-кольоровими людьми з їх манерами веселощів щодо себе, люб’язного, агресивного і байдужого поводження щодо неї. Аж поки ноги, язик, нюх.., натомлену, але незломлену, не заводять на нічну карнавальну вечірку, де гульма гуляє і веселиться під ритми самби-румби смаглявий люмпенізований піпл, а король тієї вечірки ніхто інакший, як добре знайомий їй колишній офіціант. Вона постає перед ним такою, якою вона є, та він доволі пихато і невдоволено різко тікає з-перед її очей. Тоді вона, подолавши такий шлях, у несподівано пікантний спосіб наважується поміняти гардероб вишуканої жінки на вільніший, простіший.. і не на три грами легшої поведінки…, та й під смак самця – такою він її вітає, і happy-love-end.
Відео мабуть тим передовсім промовисте та символічне, що воно як би унаочнює сучасну тенденцію до розмивання граней, «Великого Змішання», чергового «Великого Переселення Народів» (якщо читач думає, що автор якось надто у свій спосіб протистоїть цьому чи якийсь расист, то він помиляється). Сама дівчина – іносценічно – уособлює такого собі «палого янгола», «Єву-відступницю», яка через благородні почуття до «об’єкту іншого світу», міняє «світ блиску, розкоші і нудьги» - райський стан, на «світ розпачу, вакханалії і гостроти» - нижчий стан буття. Окрім цього, блондинка, втілює собою образ Царівни-Демократії, або Неоліберальної Принцеси з її начебто людинолюбним гуманістичним світоглядом («біла раса»), що, погодьтеся, не є сильно огудним за своєю «білою суттю», адже вона милосердно начебто жертвує своїм «світом» ради іншого «світу» («чорна раса»). Однак, вона все ж не зовсім Царівна-Демократія-Неоліберальна-Принцеса, тому що їй начебто не вдається повернути його в її «світ блиску» у статусі «не ображеного». А може якраз навпаки - вона саме така, тільки Царівна-Демократія у програші, яка начебто пожинає солодкі плоди зі своєї непомітної поразки, «нижнього галуззя світового древа».
В цьому відео-кліпі колоритно передана ініціація (обрядовий перехід методом непростого випробування на інший щабель розвитку, наприклад, від дитини до дорослого). Напозір це лишень примітивна ініціація дівчини, проте коли вже апелювати до поняття «ініціація», то потрібно зазначити, що в давнину ініціанти (ті, хто піддавалися ініціації) оточувалися ореолом священності, недоторканності (тоді цьому явищу надавалася велика релігійна складова), їх не можна було просто так чіпати, будь-яким чином ображати поза ритуалом, вони становили велику загрозу, бо вони почасти співвідносилися з богами, вищими духами і їх законами.
Пройшовши ініціацію, яка могла тривати досить довго, ініціанти повноправно вливалися в ряди «дорослих людей». Хіба політика демократизації, глобалізації (не повсюдно) у спрощеному контексті «білий-іноколірний» не нагадує (чи все ще не нагадує?..) ту ж саму зовні дещо видозмінену ініціатичну недоторканість, священність – тепер «чорного», «жовтого», «голубого»… , як «дітей», що на складному із випробуваннями шляху до «дорослого» життя, які в новітніх умовах виявляються відносно них, спрощуючи їм ініціатичне завдання, у толерації, правах меншості, мультикультуралізмі , особливо в Сполучних Штатах Америки ? ( на респект Штати заслуговують, як би там не було, неперегиналося)
Як було сказано, ініціація процес тривалий і сповнений дискомфорту для учасників. Переживаючи ініціацію, дитина мала затямити, що такою, якою вона була раніше, опісля того – вона вже не зможе бути ніколи. Ініціанти разом з болем, гіркотою, новими знаннями про міфи, богів і закони буття, волею до витривалості і перемоги – влади – дорослості – повинні цілковито увібрати в себе те «інше життя», «інший духовний високий щабель розвитку» (демократія, лібералізм, капіталізм, сцієнтизм, прагматизм ) і органічно влитися цілковито у «велике плем’я», у якого свої справжні і не справжні ритуали, свої справжні і не справжні боги. Хіп-хопери – успішні х-х, до прикладу, в якійсь країні вже давно не їздять в автобусах зі строго установленими їм місцями, зате саме вони найбільш виразно демонструють свою «вдало пройдену ініціацію», а з нею – свого бога. Хоча в нас, в Україні, є свої, перепрошую, «чорні», «ганста-репери», не лише «Шахтьори» - ясна річ, всі вони зірки і успішні, боги, хіба ні !? І ті, і ті, вливши в себе шарм «капіталізму», здається, інші «ізми» відкинули як обтяжливі, з різницею поміж собою лишень у мірі відкидання чи радше – стилі ? Ніщо так не пістрявіє стилями як «язичництво», попри й там спільну «традицію».
Але тут, здається, вийшов маленький «парадокс» (звичайно, в кліпі), активна спроба адаптації іде від «не-чорного» героя, і видається, що вона вдаліша за те, що є протилежним. Чому так ? Може тому, що так має бути, а може тому, що так не має бути ?? А західні науковці боязно зиркаючи на інститути демократії, впівголоса стверджують, що «біла людина» приречена зникнути разом з її усім надбанням. А східні і південні… ще мовчать… Будь-яка ініціація посутньо – це вмирання «чогось» і «оживання» чогось. Будь-яка людина – аналогічно. (Будь-яка країна ?..) До дванадцяти років вона мислила, що світ «білий», після… - раптом вже, що світ колоритніший, «різнобарвний». Світ є «чорно-білий» - хтось вам на те скаже, що ви обмежена істота і великий песиміст, світ ще й «жовтий», з багатьма «відтінками», хтось скаже. А можливо згодом знайдуться й такі , які на повному серйозі скажуть: пацца і дєффкі – світ «зелений» ! Можливо інфа про всілякі там НЛО таки мусується багатьма ЗМІ неспроста. Ісламісти, до прикладу, вже кричать, що світ «зелений», (правда, вони «зеленіші»), нацики, що звісно «коричневий», «дуже-біло-коричневий», перепрошую, і не має сенсу зупинятися на всій гамі минулого, теперішнього і прийдешнього, через те, що барви дуже перемішані. З Вище нам дана палітра, пензель, полотно – малюй, чи пиши, не змінюючи обрису, Істинного Шедевру і не тобою створеного.
Слов’янська жіноча традиція (наші біляві дівчата найфайніші в світі, не всі з глянцю, та чи не всі для глянцю..) знала/знає свою ініціацію. Коли дівчина стає нареченою, то вона, зрозуміло, залишає «свою» землю, і вступає одразу не на «чужу», а на «нічию», де вона «ніхто» і звуть її «ніяк» - в тому числі для своєї найближчої рідні: братів, сестер, батьків. Вона втрачає зв’язки з усіма, як наслідок стає «небезпечною», «невідомою» і «незрозумілою». В цей її період наречену збирають в ритуальне вбрання і оплакують, оплакують довго і нудно, усі, усі. І вона «вмирає» у своїй попередній ролі «незрілої», а з нею її родове ім’я, щоб з плином потрібного часу «відродитися» в новій іпостасі, з новим ім’ям. Можливо, не якась там окремо взята діва, а ціла діва-віва-країна щось переживає подібне в даний час, довгу, болісну ініціацію з її розділеними на «божественних» і «смертних» ініціантами..? Питання, в який рід, на яких правах і з яким іменем вона увіллється ?.. Не все життя, їй дівувати – це стовідсотково, дитяча пора минає швидко, і це – добра і тривожна новина для неї.
Автор ніц не має проти «чорних» чи інших « не-білих», автор не з роти деяких солдат партії «С», бігме. І автор зараз тут анітрохи не стібається з самітної Діви-Країни та її хаотичної ініціації – нашої. Більше того, я, у своїй дуже скромній персоні і ще скромніших можливостях, високо одною рукою за всі на світі, крім одної, інтеграції, а одною рукою цупко на парті, а-ля піанєр. Було б справді на якомусь відтинку (відтінку ?) історії незле, якби світ, а разом з ним наша країна, дійшов не до ручки (на парті..)), а до консенсусу (звісно тимчасового, як все в цьому світі) щодо утворення світового уряду, парляменту на розумних і взаємовигідних засадах, та щоб це була на локальному і глобальному рівнях не якась нєзавісємость, а бодай ІНДЕПЕНДНІСТЬ (!). На менше і більше не погодимося, чи не так !?
Вище своєрідно фрагментарно-асоціативно розглядалася одна категорія ініціації-посвячення-переходу – колективна, від дитинства до дорослості. Існують ще принаймні дві. Друга являє собою вступ до таємного товариства (не всіх всіма відразу, звичайно). Третя категорія – найбільш сильне духовне переживання справді небагатьох порівняно з усіма іншими. Остання категорія напевне найбільш споріднена з таким явищем як шаманізм. Шамани – ті, що бачать інші реальності і здатні в них чи за допомогою них здійснювати всілякі надприродні речі, як то спілкуватися з «богами», сходити в «Ад» і на «Небо», наділені величезними контролем над людьми і самоконтролем над собою – також проходять через ініціацію. Повноцінному становленню шамана нерідко передує його власна «духовна» і «фізична» криза, яку він долає шляхом ініціації, руйнує старе усталене світосприйняття, старий світ, щоби гармонійно досягнути життя у «двох світах» водночас, «духовному» і «фізичному».
А стати шаман шаманом може, вважається, трьома способами: «спонтанно» - поклик вищих сил; успадкувати дар від інших шаманів; самовільно, або за волею клану, сім’ї. :-)Пригадуєте, як Віктор Фйодорович кілька років тому, травмувавши коліно під час гри у футбол чи теніс(може й тетріс, він може !?) - куди він їздив заліковувати ??? Вірно, - до шаманів !!.. Здається, не в Москву, а в Сибір.. На місці функціонерів БЮТу, слід би випрошувати лікування для реального/номінального лідера не у Німеччині чи за прикладом Януковича в Москві, а десь в Алтаї, Тибеті, Південній Америці, Північній Америці. В Європі, на жаль, з шаманізмом зараз кепсько, там очікуваних див не прогнозують.., хіба що дивацтв.., там один шаман щойно програв вибори, а інший спробує зашаманити все те, що понаобіцяв, або всіх тих, кому… Але і це тимчасово.
Кінець кінцем, ініціація – це еволюція… А сексапільну кобіту таки трошки шкода, чи не так ?!)))