В Івано-Франківській області, як і загалом на Прикарпатті, не вщухають судові процеси, пов’язані з переведенням земель державної форми власності до комунальної. Ідеться передусім про ділянки, які належать до лісового чи природно-заповідного фонду.
Місцеві ради — сільські, селищні та міські — часто без належної процедури тапогоджень оформлюють такі землі на себе, змінюючи цільове призначення: були ліси, стало поле; був заповідник, стала чиясь дача. Це, у свою чергу, відкриває шлях для подальшої їхньої приватизації.
У 2018 році в Україні стартувала реформа, згідно з якою державні землі сільськогосподарського призначення почали передавати територіальним громадам у розпорядження. Однак посадовці місцевих рад почали це інтерпретуватишироко: "усі землі на нашій території — наші". Наслідком стала масова хвиля переведення ділянок із порушенням земельного законодавства.
У деяких випадках це була помилка — відповідальні особи або просто не володіли достатніми знаннями нормативної бази, або неправильно її розуміли. Але нерідко такі дії мали свідомий характер: через місцеві ради відбувалося фактичне захоплення державної землі з подальшою передачею "своїм" людям чи структурам. Це явище часто називають "рейдерством" — термін не є суто юридичним, але добре відображає суть процесу: незаконне привласнення нерухомості та земель через підробку документів, зловживання повноваженнями реєстраторів, прогалини в законодавстві та корупційні схеми.
Коли подібні дії вчиняє окрема фізична особа, проти неї відкривають кримінальне провадження. А коли рішення приймає місцева рада, то притягнути до відповідальності весь колегіальний орган фактично неможливо — це ж депутати, вони проголосували. Саме тому деякі ради почали активно "промишляти" цим "ремеслом": через них "вирішували" питання, котрі у випадку "звичайних смертних" тягнули б за собою кримінальне переслідування.
Очевидною є й корупційна складова. У невеликих селах та селищах бюджети скромні, серйозно "нажитися" на тендерах чи будівництві складно. Натомість земля і ліс залишаються чи не єдиним реальним активом, який дозволяє отримувати значні кошти або вплив нечесним на руку посадовцям. Саме тому махінації з державними землями нерідко тут набувають системного характеру.
Звісно, не варто звинувачувати всіх посадовців і всі громади. Не кожна судова справа автоматично свідчить про корупцію. Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Фіртка вже не один рік досліджує тему незаконного привласнення державних земель на Прикарпатті. Раніше ми публікували журналістські розслідування, в яких детально розбирали механізми та масштаби проблеми:
- У тексті від 23 липня 2025 року розкривали роль сільських рад і Держгеокадастру у скандальних схемах "комуналізації" лісів і заповідних територій.
- У матеріалі від 7 листопада 2025 року ми показали, як після децентралізації місцеві ради масово переоформили державні ліси на комунальну власність, і прокуратура через суди намагається повернути їх державі.
- А в публікації від 3 квітня 2026 року наводили офіційну статистику обласної прокуратури щодо кількості позовів, повернутих гектарів лісу та відкритих кримінальних проваджень.
Варто зазначити, що в більшості розглянутих нами судів землі були повернуті державі із незаконної "комуналізації" чи приватизації. Але виникають все нові й нові земельні конфлікти — суди не встигають "відпочити" від них.
То що ж нині відбувається із судовими баталіями за землі Прикарпаття? Станом на літо 2026 року Господарський суд Івано-Франківської області та суд апеляційної інстанції розглядають низку резонансних справ, у яких держава намагається повернути земельні ділянки, що, за твердженням позивачів, були незаконно оформлені органами місцевого самоврядування.
Йдеться, зокрема, про спір навколо земель біля спортивної бази «Заросляк», справу щодо ділянок Пасічнянської сільської ради, які накладаються на землі державного лісового фонду, а також апеляційний розгляд справи Снятинської міської ради. Саме в останній суд першої інстанції відмовив у позові прокуратурі, навівши аргументацію, яка викликала дискусію серед юристів.
Про ці судові процеси — далі в матеріалах Фіртки.
Спортивна база "Заросляк": Міністерство молоді та спорту намагається повернути землі заповідного фонду, втрутився Офіс Генерального прокурора
Один із ключових судових процесів, які тривають на Прикарпатті влітку 2026 року, стосується земель біля державної високогірної спортивної бази "Заросляк" (справа 909/539/26). Позов подав Міністерство молоді та спорту України до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району.
Спір виник навколо двох земельних ділянок, розташованих за адресою вул. Говерлянська в смт Ворохта. Перша— площею 0,3195 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0667) — у 2024 році була оформлена селищною радою як комунальна власність з цільовим призначенням "для будівництво та обслуговування будівель торгівлі". Друга ділянка площею 0,90 га (2611040300:21:008:0608) була переведена ще у 2021 році.
Міністерство молоді та спорту вважає, що обидві ділянки незаконно виведені з державного фонду. Одна з них (0,90 га), як можна побачити на мапі, прилягає безпосередньо до державної високогірної навчально-спортивної бази "Заросляк", яка функціонує як державне підприємство і використовується для проведення тренувань, змагань та оздоровчих заходів.
База "Заросляк". За полем бачимо територію, яку вивели з державного фонду
Міністерство вимагає скасувати державну реєстрацію обох ділянок у Державному земельному кадастрі, визнати незаконними рішення селищної ради, якими затверджувалася технічна документація щодо їх інвентаризації, а також скасувати право комунальної власності на ці землі.
Заступник Генерального прокурора України подав заяву про вступ у справу для захисту інтересів держави, мотивуючи це тим, що спірні ділянки належать до земель державного природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною. Суд задовольнив заяву прокурора. Також до справи залучили Івано-Франківську обласну державну адміністрацію як третю особу на стороні позивача, оскільки саме ОДА є розпорядником ПЗФ.
Таким чином, у цій справі держава в особі Міністерства молоді та спорту разом із прокуратурою намагається повернути контроль над ділянками, які, за їхньою позицією, були незаконно оформлені місцевою владою на комунальну власність.
Суд за ліс у Пасічнянській громаді
Ще один важливий процес, який нещодавно розглянувГосподарський суд Івано-Франківської області, стосується земель Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району.
У цій справі (№ 909/207/26) Івано-Франківська обласна прокуратура в інтересах Івано-Франківської ОДА та ДП "Ліси України" вимагала скасувати незаконне оформлення двох великих ділянок у комунальну власність. Воно було здійснено Держгеокадастром ще в 2020 році.
Ідеться про:
- ділянку площею 10,8939 га (кадастровий номер 2624082100:01:012:0001);
- ділянку площею 9,7011 га (2624082100:01:012:0002).
Прокуратура довела в суді, що частини цих територій(орієнтовно 5,5 га та 2 га) фактично накладаються на землі державного лісового фонду, які перебувають впостійному користуванні філії "Івано-Франківське лісове господарство" ДП "Ліси України" (Хрипелівське лісництво). Ці землі були надані в постійне користування ще в 1996 році розпорядженням обласної державної адміністрації.
10 червня 2026 року суд повністю задовольнив позов прокуратури. Він скасував державну реєстрацію обох ділянок у кадастрі, скасував право комунальної власності Пасічнянської сільської ради та витребував спірні частини земель (5,5 га та 2 га) у державну власність в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Суд встановив, що при передачі земель в комунальну власність не було дотримано процедури вилучення їх із лісового фонду, не отримано згоду постійного користувача та порушено вимоги Земельного та Лісового кодексів України.
Снятинська міська рада: закриття провадження через "спір держави з державою"
Певне здивування у юридичному середовищі викликала ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 2 червня 2026 року у справі 909/546/26. Коломийська окружна прокуратура в інтересах Івано-Франківської обласної ради вимагала повернути державі частину ділянки площею близько 1,17 га, яка накладається на територіюлісового фонду.
Загальна площа ділянки, зареєстрованої за Снятинською міською радою, становить 4,3751 га (2625281800:09:001:0003).
Прокуратура стверджувала, що земля була незаконно оформлена в комунальну власність, бо частина її належить до державного лісового фонду. Однак суддя Павло Шкіндер закрив провадження у справі, не розглядаючи її по суті.
Він зазначив, що позивач (прокуратура, ОДА) і відповідач (Снятинська міська рада) є органами, які діють від імені держави. На думку суду, такий спір фактично є "спором держави з самою собою", що суперечить природі судового процесу, де сторони мають мати протилежні інтереси. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду та дійшов висновку, що така категорія справ не підлягає розгляду в господарському судочинстві.
Така аргументація виглядає притягнутою за вуха. В Україні існує велика кількість подібних справ, в яких державні органи (обласні адміністрації, міністерства, державні підприємства) успішно судяться з органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними та міськими радами), і не тільки щодо повернення земель лісового, водного чи природно-заповідного фонду.
Прокуратура є державним органом і без жодних проблем подає позови як і проти інших державних органів, так і проти комунальних. У тисячах, десятках тисяч процесіввзагалі не було навіть й спроби з'ясувати, чи є це законним, що "державний орган судиться з іншим державним органом"! У цих справах суди не закривають провадження, а розглядають їх по суті.
А ще різниця полягає в тому, що державні органи та органи місцевого самоврядування — це не одна й та сама "держава" в розумінні судового спору. Обласна державна адміністрація представляє державні інтереси на загальнодержавному рівні, тоді як міська чи сільська рада представляє інтереси територіальної громади. Коли рада оформлює на себе державні ліси чи землі водного фонду, вона діє не як "держава", а як окремий суб’єкт, який претендує на майно, що, за законом, належить державі. Тому спір між ними є цілком реальним і підлягає судовому розгляду.
Ухвала викликає запитання з юридичної точки зору, а наведені в ній посилання на практику Верховного Суду виглядають дискусійними. Не менш неоднозначною є й логіка, викладена в мотивувальній частині документа.
Суд зазначає: «Суд констатує, що спір у цій справі виник між державою в особі Івано-Франківської обласної ради (позов подав прокурор в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради) та державою в особі Снятинської міської ради». На цій підставі зроблено висновок: «Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору».
Водночас такий висновок викликає сумніви, адже у справі йдеться не про спір між одним і тим самим органом чи суб'єктом, а про позов прокурора, поданий в інтересах держави, до органу місцевого самоврядування. Тобто фактично предметом розгляду є спір між різними суб'єктами владних повноважень, а не ситуація, коли «держава судиться сама з собою».
Саме тому мотиви, наведені судом для такого висновку, потребують додаткового пояснення й можуть стати предметом подальшої правової оцінки під час оскарження ухвали.
Прокуратура не погодилася з таким рішенням і подала апеляційну скаргу.
Що буде з лісами та заповідниками Івано-Франківщини?
Війни за гектари Прикарпаття тривають. Держава через прокуратуру та профільні міністерства намагається повернути контроль над лісами, заповідними територіями та землями стратегічного призначення, які в останні роки активно переоформлювалися на комунальну власність. Це, у свою чергу, відкриває шлях до приватизації.
Справи "Заросляк", Пасічнянської та Снятинської громад — це лише кілька яскравих прикладів системної проблеми. У деяких випадках суди стають на бік держави і повертають незаконно привласнені гектари. В інших — рішення виглядають неоднозначними і потребують ретельної перевірки в апеляції.
Питання залишається принциповим: чи зможе держава ефективно захищати своє майно від "комуналізації"місцевими радами, чи прогалини в законодавстві й далі дозволятимуть перетворювати національне багатство — карпатські ліси — на місцевий актив для "своїх".
Відповідь на це питання визначатиме не лише екологічне майбутнє Івано-Франківської області, але й реальну спроможність держави контролювати власні території. Фіртка продовжуватиме стежити за цими процесами.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Прокуратура вимагає повернути громаді Івано-Франківська 34 гектари землі в Підлужжі
Прокуратура через суд повернула державі 10 гектарів лісу на Прикарпатті
