Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись на сигнали, які посилають нам звичайні оголошення в тогочасній пресі.
В багатьох із нас у дитинстві була скарбничка, куди відкладалася частина кишенькових грошей. В старому Станиславові домашні скарбнички можна було отримати в Касі ощадності – одній з перших кредитно-фінансових установ міста. Вона була заснована в 1868 р. і мала трьох власників – депутатів міської ради Кайзеля Кілера, Кароля Квятковського і Селіґа Рубінштейна. Будинок, де знаходилася Каса ощадності, щасливо зберігся до наших днів – він розташований на розі вулиць Орлика і Мазепи. Зараз там знаходиться обласне управління Ощадного банку України.
Як бачимо з оголошення, домашню скарбничку можна було отримати безкоштовно, поклавши на ощадну книжку як мінімум 6 корон або ж просто показавши ощадну книжку, на якій зберігалася щонайменше така сума. Ці шість корон бронювалися на користь Каси ощадності, а при поверненні неушкодженої скарбнички бронювання знімалося. Коли скарбничка наповнювалася, її приносили до Каси і весь вміст зараховувався до ощадної книжки, а не віддавався на руки власнику. Якщо протягом трьох років власник такої скарбнички не приносив її до Каси і не вкладав її вміст на ощадну книжку, вартість скарбнички стягували з його рахунку.
Так виглядала скарбничка Каси ощадності
Каса ощадності активно рекламувала свої послуги, часом у досить оригінальний спосіб, і такий творчий підхід давав чудові результати. Вже у 1872 р. вона посіла четверте місце у Галичині за сумою вкладів, поступившись лише фінансовим інституціям Львова, Кракова й Тарнова.
Проте навіть дуже успішна фінансова установа не застрахована від прикрих випадковостей. Красномовне підтвердження цього – випадок, що стався у Касі ощадності в червні 1911 р. В підвалі приміщення був установлений водонагрівальний котел, і під час випробовувань його роботи він вибухнув. У підвалі в той час перебувало кілька осіб, у тому числі начальник Каси ощадності пан Еміль Луцький. Вибухова хвиля пішла угору, тож ніхто з присутніх не постраждав. Але склепіння підвалу було зруйноване, а рахмістр пан Білінський, що працював у приміщенні якраз над підвалом, злетів у своєму кріслі догори, зазнавши суттєвих травм. Підлога в куті кімнати була вирвана, пошкоджені стеля, меблі й документи. Але наслідки інциденту швидко усунули, і вже 14 квітня 1912 р. Каса ощадності прийняла високого гостя – ерцгерцога Карла, внучатого племінника цісаря...
Олена Бучик
