Те, що сталось у Мюнхені, є не лише кричущим прикладом вандалізму у звичайному розумінні цього слова, але й актом духовно-символічного вандалізму спецслужб держави-агресора, що прагне вразити українців не лише тілесно, але й на рівні Національного Духу.
Блюзнірська наруга над могилою Провідника Степана Бандери нагадує нам події 1990-1991 років, коли спецназ ГРУ СРСР за наказом Москви підривав памятники Провідникові, споруджені на заході України, зокрема в рідному селі Степана Бандери Старому Угринові на І вано-Франківщині. Тоді це не зламало нас, не зломить й тепер.
Ще одним небезпечним аспектом цього ганебного диверсійного акту є те, що злочин вчинено на території держави ЄС.
Європейці знову можуть переконатись, що для агресора не існує жодних правових і територіальних обмежень, жодної поваги до міжнародного права та суверенітету європейської країни. Диверсанти фактично перенесли війну з території Українського Сходу на землю Баварії. Цим вони цинічно попереджають європейців про те, що у диктатора "довгі руки".
У 1959 році в тому ж Мюнхені найманцем сталіністів було вбито Провідника Степана Бандеру. Нині руками інших найманців зруйновано його поховання. Час йде, а форми примітивної злоби і державного тероризму ті ж самі, що й 55 років тому. Нехай Європа згадує і думає! Ворог на її порозі!
