У 78-річної жительки Івано-Франківська, яка має деменцію, помер єдиний опікун — цивільний чоловік. Не усвідомлюючи того, що сталося, жінка близько десяти діб прожила в квартирі поруч із його тілом. Про трагедію стало відомо лише після того, як сусіди відчули різкий запах і викликали поліцію.
На тлі цієї ситуації Суспільне дізнавалося, хто має забезпечувати опіку самотнім літнім людям та як визначають, якого саме догляду вони потребують, пише Фіртка.
«Тіло вже 10 діб пролежало. Лице з'їли черв'яки»
Протягом трьох днів мешканці будинку на вулиці Південний бульвар опікувалися 78-річною сусідкою. Її цивільний чоловік помер на початку липня, а пенсіонерка прожила з його тілом у квартирі 10 діб. Про смерть сусіда мешканці будинку дізналися через сморід у під'їзді.
«Це відчували всі до п'ятого поверху. Всі сусіди казали, що страшенна "вонь" стоїть. Сморід страшенний був завжди з цієї квартири через жахливий побут. А коли вже сморід став нестерпним, ми викликали поліцію.
Приїхала поліція, знайшла там тіло, яке вже 10 діб пролежало — лице з'їли черв'яки», — розповіла мешканка будинку Людмила Яковенко.
«Під час огляду видимих ознак насильницької смерті не встановлено. Але для з'ясування остаточної причини смерті тіло направлено на судово-медичну експертизу.
За цим фактом слідчі внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 115 Кримінального кодексу України з приміткою «природна смерть»», — прокоментувала Христина Максимчак.
«Нам всі кажуть, що ми маємо знаходити довідки, родичів цієї жінки і піклуватися про неї»
Зі слів мешканця будинку Якова Павленка, за пенсіонеркою доглядав дідусь, оскільки самостійно подбати про себе вона не могла.
«Десь останніх вже пів року було зрозуміло, що жінка хвора. Взуття могло бути різнобічним: на одній нозі кросівок, на іншій — взагалі нічого або туфель на каблучку.
За неї дбав чоловік. Мабуть, готував їжу, забезпечував продуктами», — говорить Яків Павленко.
Коли сусіди зрозуміли, що бабуся залишилася сама в безпорадному стані, вони намагалися надати їй допомогу. Зокрема, зверталися до Івано-Франківського територіального центру соціального обслуговування та обласного клінічного центру психічного здоров'я.
«Приїхали лікарі, оглянули цю жінку, сказали, що з медичної сторони ніяких нарікань немає. Вони її не забирають. Жінка може залишатися одна. А якщо вона от з ножем би на нас нападала, ну то дійсно треба було б її забирати.
Також приходили жінки із соцслужби. Вони сказали, що не можуть її забрати, бо немає паспорта. Нам усі кажуть, що ми маємо знаходити довідки, родичів цієї жінки, піклуватися про неї. Ми, співмешканці, а не держава», — сказала Людмила Яковенко.
Викликали «швидку» і рятувальників
Зі слів Якова Павленка, пенсіонерка жила сама у квартирі три дні після того, як судмедексперти забрали тіло її чоловіка.
«Спочатку вона говорила, що дуже голодна, потім вона сказала: "Я категорично їсти не хочу, дайте мені тільки води". Ну, скажімо так, дві доби не факт, що ця людина щось їла», — розповів сусід пенсіонерки Яків Павленко.
Коли приїхали журналісти, чоловік спробував навідатися до пенсіонерки. Двері в її квартиру були незамкнені, але заблоковані зсередини. Жінка лежала на підлозі при вході та не могла піднятися. Вона просила води і повторювала, що почувається погано.
Що буде з пенсіонеркою далі?
Наразі жінка перебуває у паліативному відділенні Лисецької лікарні, розповів перший заступник директора територіального центру соціального обслуговування Руслан Зелик.
З його слів, рішення про те, куди направлять людину далі — у геріатричний пансіонат чи психоневрологічний диспансер — залежить від стану її психічного здоров'я і проявів агресії.
«Лишили її в Лисці. Все-таки в неї деменція. Значить, якщо буде мова про те, що вона має перебувати в геріатричній установі, то ми будемо готувати документи для цієї установи.
Утім, якщо буде висновок про те, що вона перебуває у психологічно нестабільному стані, то зрозуміло, що пацієнтку треба госпіталізувати в психоневрологічний диспансер», — пояснив Руслан Зелик.
Також, з його слів, пенсіонерці виробляють нові документи, які засвідчують її особу.
«Ми завезли її в паспортний стіл, тому що в квартирі знайти документи, я думаю, неможливо — там все завалено. Так що ми зробимо їй паспорт в терміновому порядку, це десь до десяти днів», — говорить Руслан Зелик.
Журналісти побували в Лисецькій лікарні, де перебуває пенсіонерка. Завідувачка відділення стаціонарної паліативної допомоги Ірина Солдатова розповіла, що жінку оглядав лікар-психіатр та діагностував їй деменцію з проявами агресії.
Директор медзакладу Тарас Василик сказав, що невдовзі пенсіонерку переведуть у геріатричний заклад.
Яка роль соціальних працівників?
Заступник директора територіального центру соціального обслуговування Руслан Зелик додає, що під опікою установи перебувають 310 самотніх пенсіонерів. Це — люди, які проживають вдома, й до них регулярно навідуються соцпрацівники.
«Кожен соціальний працівник має певну кількість таких людей. Він собі з ними контактує. Є такі пенсіонери, які раз у місяць виходять отримувати пенсію. Значить, людину може супроводжувати в банк наш працівник.
Також серед послуг: принести хліб, ліки, супроводити в якийсь адміністративний чи медичний заклад. Якщо людина не може перебувати одна в приміщенні, зрозуміло, що наші дівчата готують документи стосовно переведення цієї людини в геріатричний заклад», — розповів Руслан Зелик.
За яких обставин госпіталізують у психоневрологічний диспансер?
Про те, хто має опікуватися самотніми літніми людьми, і як визначають, якого саме догляду вони потребують, Суспільне поспілкувалося із адвокатом Василем Гедзиком, який спеціалізується зокрема на сімейному праві.
Він пояснює, що процедура примусового поміщення пенсіонерів у психіатричні заклади, тобто без їхньої усвідомленої згоди, є доволі складною та передбачає кілька етапів.
«Це є своєрідним запобіжником якраз від того, щоб десь помилково не помістити людину без достатніх на те підстав, оскільки фактично відбувається обмеження її свободи, свободи пересування й надалі — майнових прав, можливе позбавлення власності, відчуження її власності.
Тому законодавцем якраз і визначена така багаторівнева система контролю за цим процесом», — пояснює Василь Гедзик.
З його слів, примусова госпіталізація пенсіонера до психіатричного закладу є незаконною без трьох факторів, а саме: діагностично підтвердженого психічного порушення, необхідності стаціонарного лікування та потенційного ризику для життя й здоров'я як самої людини, так і оточення.
«За сукупністю цих фактично трьох ознак і за рішенням лікаря-психіатра людину може бути поміщено без її згоди для примусового подальшого психіатричного лікування.
І надалі, протягом 24 годин після перегляду комісією медичного закладу щодо необхідності такого лікування, медзаклад звертається до суду для надання дозволу для проходження відповідного стаціонарного лікування», — каже Василь Гедзик.
Призначення опікунів та договір довічного утримання
Якщо пенсіонер не потребує постійного догляду медиків, проте не може вправлятися в побуті самостійно й не має родичів, які про нього подбають, зайнятися справою мають соціальні служби, каже Василь Гедзик.
«Будь-хто із зацікавлених сторін чи сусідів, хто знає про цю ситуацію, може звернутися з відповідним письмовим зверненням до соціальних служб органу місцевого самоврядування.
Вони надалі вже будуть ініціювати призначення опікуна такій людині. Уповноважений орган може звернутися з такою ініціативою до суду. Особа в судовому порядку за наявності відповідних, зокрема й медичних висновків, визнається судом недієздатною, і їй призначається опікун.
А до такого рішення відповідні служби також піклуються про цю людину», — каже адвокат.
Василь Гедзик додає, що у цивільному праві для пенсіонерів є альтернативний варіант опіки без залучення державних органів — укладення договору довічного утримання.
«У тому разі, якщо, звичайно, людина не має психічного захворювання, і вона з власної волі виявляє таке бажання, щоб за нею, наприклад, доглядав хтось із сусідів, укладається відповідний договір довічного утримання.
Добровільний з двох сторін, де визначаються умови такого утримання. Також прописуються конкретні умови такого догляду, наприклад, купівля, придбання ліків, харчів, регулярне відвідування, забезпечення лікування.
Натомість прописується обов'язок за людиною, яку доглядають. Це роблять на платній основі або, наприклад, може бути зобов'язання — передача власності після смерті. Навіть є випадки, що передача такого права власності на якесь майно відбувається і раніше», — розповів Василь Гедзик.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
