Війна росії проти України зірвала всі маски, і нарешті весь світ побачив жорстокість росіян, які використовують всі методи задля поневолення українського народу. Одним із цих інструментів є російське православ’я — а саме РПЦ з їх філією в Україні УПЦ МП.
Московське православ’я роками веде свою загарбницьку політику серед українського народу слугуючи засобом пропаганди в доінформаційну епоху, коли священники з амвонів доносили до людей потрібні владі наративи. Російська церква завжди виділялася своєю агресивною політикою та нетерпимістю до інших віровизнань. Мета християнства і його напрямків це привести людину до Бога.
Основна ідея — Бог є любов і любов до ближнього. Натомість РПЦ проповідує не любов до ближнього, а скоріш нетерпимість до іншомислячих, не любов до Бога, а любов і покору царю і владі.
Вони виховують покоління слухняних вірян, які проголосують за кого потрібно і святині захоплюватимуть. Ми пам’ятаємо як до початку повномасштабного вторгнення саме в храмах моспатріархату переховувалися російські найманці та зброя, а деякі священники були коригувальниками ворожої артилерії. Роками РПЦ в особі УПЦМП проповідувало «руский мір» на території України та всіляко підтримувало проросійських політиків.
Очевидно, що з’явилося питання як і коли російське православ’я замінило Бога на царя, а любов на агресію? Цей процес духовної деградації доволі складний і тривалий, але не заглиблюючись в ці процеси можемо виділити основні події в історії цієї церкви, яка мінялася під впливом світської влади — тобто царів.
Загальновідомим є факт завдяки політичним інтригам, підкупу і шантажу московський цар добився визнання московської церкви, яка 141 рік була ніким не визнаною і фактично була частиною Київської митрополії на периферії Київської Держави. Постараємося зрозуміти за яких подій московська церква стала їх служницею:
Князь Василій II: Московський князь Василій II Темний розпочав перетворення Церкви на служницю призначаючи своїх митрополитів на Київську кафедру. У храмах почали поминати московського князя замість Візантійського імператора та одразу оголосили захисником віри й наділили божественними властивостями.
Іван IV(Грозний): За час правління Івана IV (Грозного) наступника Василія II з’являється політична та богословська концепція — «Москва — Третій Рим» створена ченцем Філеєм Псковським, який стверджує, що Москва є наступницею Римської імперії та осередком чистоти православного віровчення, і стала смисловою основою месіанської світоглядної концепції періоду формування Московської централізованої держави
Петро 1: Повне підпорядкування державній владі й перетворення її на держустанову можна вважати реформу Петра I, який запровадив Духовну колегію у складі Синоду та ліквідував канонічного «першого єпископа» (патріарха) і запровадив натомість нагляд за церквою з боку «ока государевого» — обер-прокурора і його апарату. Главою церкви, відповідно до Духовного регламенту, став сам Петро I як «правоверия же и всякого в Церкви Святый благочиния блюститель».
Офіційно потребу такої управлінської реформи у церкві мотивували тим, що за патріаршого правління церква була незалежною, а патріарх був рівним імператору (що абсолютно відповідало канонічному праву православної церкви), а імператор Петро I вважав такий стан речей «неправильним і небезпечним».
З цього часу російська церква на службі у царя. У цей період священники отримували зарплатню від держави як держслужбовці, а чиновники в обов’язковому порядку повинні були приносити довідку про сповідь і причастя.
Деградація РПЦ продовжувалася. В такій конструкції Церква проіснувала до початку XX ст.
Більшовики: З приходом до влади більшовиків керівний орган священний синод з оберпрокурором був розпущений. Церкву від’єднали від держави, а натомість церквою керувало міністерство віросповідань з департаментом у справах з православною церквою.
Більшовицька влада одразу розпочала антирелігійну пропаганду, відібрала землі які належали монастирям, незгодних священників розстрілювали або вивозили в Сибір. Активно розкривалися мощі святих.
В межах боротьби з релігією, мабуть, вершиною цинізму було те, що вербувалися відповідними органами морально деградовані чоловіки, яким дозволяли вступити в духовну семінарію, а по її закінчені ставали священниками на міських великих парафіях. Завдання цих горе-священників було одне – своєю аморальною поведінкою підірвати довіру людей до духовенства.
Отож понад 2 століття РПЦ без патріарха, який мав бути керівником та духовним наставником, натомість церквою керують держслужбовці з сумнівними моральним станом. Все, що залишилось від Церкви стає інструментом для пропаганди та впливу на вірян.
Сталін: РПЦ в її нинішньому вигляді була створена Йосифом Сталіном у 1943 р. Тобто, людина, яка очолювала владу, що десятками тисяч вбивала священнослужителів, грабувала та руйнувала храми раптом виявляє зацікавленість з відновлення церкви разом з патріархом на чолі.
Швидкими темпами скликається собор із лояльних до влади архієреїв і обирають патріарха Сергія Страгородського. В той час на території Радянського Союзу було лише 340 діючих храмів й залишалося 4 правлячих архієреї.
При цьому в радянській Україні жодного. Отож, радянська влада фактично вибирає нового очільника церкви, тому й повірити тому, що собор був незалежним вкрай складно. Цей факт є грубим порушенням 30-го правила Святих Апостолів, яке позбавляє сану і відлучає від церкви будь-якого єпископа обраного цивільною владою чи за її безпосередньої участі.
З середини 90-х років активно розвиваються шовіністичні течії які переростають у так званий «православний екстремізм» з гаслами «православіє або смерть» «Союзу православних хоругвоносців».
Путін: З початком російського вторгнення церква всіляко підтримує і благословляє дії путінської влади. Ми бачимо, що офіційно росія декларує ніби вона православна держава, і її населення відносить себе до прихожан цієї конфесії вирізняється просто нелюдською жорстокістю до інших. Саме ті, так звані православні Ваньки йдуть вбивати українців.
А патріарх Кіріл підтримує війну і практично кожної проповіді заохочує своїх вірян йти воювати. Ми бачимо як примітивізується православне вчення до новомодних ідеологем, коли в церкві фактично встановлена диктатура і жорсткий порядок.
Нещодавно в московському храмі Христа Спасителя провели так званий «Всесвітній російський народний собор» (ВРНС), який очолює голова Російської православної церкви (РПЦ) патріарх Московський Кіріл (Гундяєв).
На цьому «соборі» війну росії проти України було названо «священною війною». Звірства та катування українців росіянами в морально — етичному плані отримало схвалення та фактично легітимізацію на вищому церковному рівні РПЦ, фактично створивши релігійний нацизм радянського типу.
РПЦ за правління путіна і його «ручного» патріарха кіріла гундяєва остаточно втратила обличчя православного християнства. Кіріл Гундяєв маніпулює канонами та Священним Писанням, акцентуючи на словах ап. Павла:
«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога».
Патріарх кіріл повністю виправдовує агресію і звірства росіян проти українців називаючи це священою війною. В проповідях, які виголошує Кіріл не згадує ні про «любов», «добро», «милосердя» — базові цінності християнства, а згадує ідеї «русского міра» де миротворчість, яка присуща Євангелію на практиці РПЦ оголошується канонічним злочином. Документ цього собору містить заклики до ксенофобії, геноцидних закликів та єретичних твердженнь стверджує історик та релігієзнавець Сергій Шумило.
Відношення РПЦ до російської агресії в Україні викладено в документі, який зветься «наказ» 25-го ВРНС «Специальная военная операция является новым этапом национально-освободительной борьбы русского народа против преступного киевского режима и стоящего за ним коллективного Запада» іншими словами назвав цю війну — «священою війною» Бачимо як агресію вони називають «визвольною боротьбою» російського солдата – визволителем.
«После завершения СВО вся территория современной Украины должна войти в зону исключительного влияния России.» У своїх проповідях патріарх РПЦ Кіріл Гундяєв здебільшого говорить про «долг отєчєству», «побєду русского народа» та інші ідеї руского «міра», яке суперечить євангельському вченню Ісуса Христа. Цим документом РПЦ фактично підтримала і благословила ці звірства, які коять росіяни над українцями.
«РПЦ розвинула геноцидальну ідеологію русского міра, а путінський режим завзато взявся реалізувати у найбрутальніший спосіб», — Юрій Щурко (УКУ).
Слід пригадати слова зі Священного Писання: «Проклятий, хто пересуває межі (посілости) свого ближнього!» (Втор 27:17)
Серед західних богословів піднялось питання чи є доктрина «руского міра» в такому вигляді як прийняли на ВРНС єрессю чи ідеологією? Проаналізувавши документи РПЦ та доктрини «русского міра»філософ та релігієзнавець Юрій Чорноморець зробив висновок що З 2015 року в РПЦ стала панувати ідеологія російського фашизму.
Російська Церква обрала шлях не поширення Євангельських принципів любові до ближнього та милосердя, а поширення ідей «русского міра». З початку вторгнення в Україну російський фашизм став аналогом італійського фашизму, а патріарх Кіріл розвинув це в релігійний нацизм. «Це є радикальна єресь яка викривляє вчення про Бога, про Церкву та людину, ця єресь повинна бути засудженою» (Ю. Чорноморець).
Богослов Вселенського Патріархату архидиякон Іоан Хрисавгіс посилаючись на 1 правило Васілія Великого вважає, що Вселенське Православ'я повинне засудити патріарха Кіріла як такого, що проповідує єретичне вчення і припинити його згадування, ПЦУ на архиєрейському соборі 11 травня 2024 року. Засудила єретичне вчення «русского міра» і звертається до Вселенського патріарха Варфоломія підтримати в цьому рішенні.
Отож, бачимо що антихристиянський курс РПЦ закладений з самого початку московської церкви відтоді, як вона відкололась від Київського престолу і почала обслуговувати інтереси кремлівських царів.
Сьогодні РПЦ більше нагадує деструктивну секту аніж Церкву Христову.
