Незважаючи на оптимістичні висловлювання головного тренера ФК «Калуш» Романа Драгана на початку футбольного сезону про те, що у цьому році команда нашого міста готова поборотися за чемпіонство в першості Івано-Франківщини, мало хто із калуських уболівальників у це вірив.
Ще більше цей сумнів підсилився після того, яку перших чотирьох матчах чемпіонату калушани здобули лише два очки. Але після цих турів команду ніби підмінили й вже до кінця першого кола вона не зазнала жодної поразки.
Особливо потужним був фініш ФК «Калуш», коли були здобуті виїзні перемоги у Болехові та Брошневі та декласований вдома ФК «Турка» з рахунком 3:0, що дозволило завершити перше коло чемпіонату на четвертому місці. Тож із запитання про те, наскільки реальними були висловлювання головного тренера команди перед початком чемпіонату, ми й розпочали розмову з президентом футбольного клубу Романом БІГУНОМ.
– Скажу відразу, – розповідає Роман Миколайович, – головний тренер, роблячи таку заяву, мав на неї і право, і підстави, адже попередньо завдання на сезон ми обговорили. А на такий оптимізм і головного тренера, і мене налаштовувало те, що вперше за багато останніх років у нас була черга з тих гравців, які хотіли б виступати за команду з Калуша. Доводилося вибирати. Взяли в міжсезоння у команду досвідчених футболістів, що вже мали досвід виступів у професійних клубах. Це, зокрема воротаря Миколу Плетеницького, півзахисника Олега Веприка та нападників Тараса Гром’яка та Ореста Януша. Повернулися цього року також у команду вихованці калуського футболу Андрій Драган та Тарас Ковальчук. Ці підкріплення вселяли оптимізм, а тому заяву Романа Драгана я не вважаю надто гучною.
– І все-таки, чому таким невдалим виявився старт чемпіонату?
– Причин цьому є кілька. Десь, мабуть, підвела зіграність команди. Особливо погано було у нас з реалізацією гольових моментів. Адже в цілому ми ”провалили” в першому колі лише гру з «Оскаром» із Підгір’я, програвши на своєму полі з рахунком 0:3. Була ще прикра мінімальна поразка у Галичі, коли протягом матчу володіли ініціативою і мали кілька стовідсоткових моментів для забивання голів. Позначилися у цей період на грі команди ще відсутність О. Веприка, травми Т. Ковальчука й кількох інших футболістів. Не завжди впевнено грали у цих матчах і головний воротар М. Плетеницький, а також наша головна надія в атаці Т. Гром’як, який у другому колі уже не виступатиме за нашу команду. За великим рахунком, лише три останні матчі, коли були здобуті важливі перемоги, ми зіграли в найбільш оптимальному складі.
– Чи це означає, що завдання на сезон – перемогти в чемпіонаті, залишається в силі?
– Залишається. Друге коло чемпіонату розпочнеться 2 серпня, а перші чотири матчі для нас будуть ударними. Це, зокрема, протистояння з «Дністром» із Галича й «Нікою-Івано-Франківськ» дома та на виїзді з лідером чемпіонату «Оскаром» і «Карпатами» з Коломиї, які йдуть другими. І якщо ми їх успішно завершимо, то виконання цього завдання буде нам цілком під силу, адже в даний час ми лише на одне очко відстаємо від Брошнева, на чотири – від Коломиї, на шість – від Підгір’я.
– Скільки є нині в команді вихованців калуського футболу і чи планується підсилення її складу у міжсезоння?
– Окрім івано-франківців М. Плетеницького, О. Веприка, О. Януша та А. Новицького, всі інші гравці команди є вихідцями з Калущини. Щодо підсилення складу, то після того, як команду покинув тернополянин Т. Гром’як, маємо намір у міжсезоння підсилити лінію атаки.
– Погодьтеся, що вдалий виступ команди забезпечує не лише підбір гравців, а й належне фінансування команди?
– Щодо фінансування клубу в нинішньому році, то воно хоч ще не є таким, як би хотілося, але, думаю, що за цим показником ми сьогодні десь другітреті в області. До «Оскара» нам ще далеко, але серед інших команд ми виглядаємо досить пристойно. На даний час основними спонсорами команди є Калуська міська рада, яка на цей рік у своєму бюджеті передбачила 200 тисяч гривень на ФК «Калуш», особисто генеральний директор товариства «КАРПАТНАФТОХІМ» Володимир Шулиндін та я, як директор НВПП «Комбі». Участь усіх трьох сторін у фінансуванні клубу приблизно однакова і я радий тому, що вони добросовісно виконують свої зобов’язання. Особливо Володимир Володимирович. Бо коли я з якихось причин не спілкуюся з ним, то він сам дзвонить і цікавиться, що сталося. Це радує.
– Що спонукало вас, Романе Миколайовичу, взятися за президентство футбольного клубу, адже, як засвідчує практика роботи попередніх президентів, справа ця не завжди вдячна?
– До керівництва футбольного клубу я став залучатися у 2013 році. Команда тоді ледве жевріла. Я став допомагати і як підприємець, і як депутат міської ради, заохочуючи колег-депутатів і міського голову Ігоря Насалика підтримувати команду коштами з бюджету. Після завершення першого кола мова йшла про зняття команди з чемпіонату. Наші спільні зусилля дали результат. І хоча тоді команда посіла одне з останніх місць, але не була розформована, що вселяло оптимізм на наступний сезон.
У цей період мені й запропонували її очолити. Я спершу від усіх цих пропозицій відмовлявся, але все ж бажання допомогти вижити калуському футболу, який має таку славну історію, перемогло. Тож я погодився.
До цього рішення мене не менше, ніж почуття патріотизму, спонукали й сподівання, що у цій справі мені допоможуть як колективи промислових підприємств міста, так і друзі, зокрема й підприємці, яких лише у складі міської ради було 17 чоловік. Думав, якщо не всі, то хоча б частина із них ”скинуться”, але, як мовиться, не так сталося, як гадалося. На жаль, я тут виявився дуже великим оптимістом, бо ніхто із підприємців міста так і не захотів взяти участь у фінансовій підтримці головної футбольної команди Калуша.
Минулий сезон, тобто у 2014 році, ми завершили на п’ятому місці, хоча до останніх двох турів мали можливість попасти у трійку призерів. І це знову ж таки завдяки міській раді, Володимиру Шулиндіну та нашому підприємству «Комбі». Досягти цього результату було дуже і дуже непросто, адже на відміну від нинішнього чемпіонату багато футболістів, в тому числі й калушани, відмовлялися грати за Калуш, бо, казали, тут лише обіцяють, але нічого не роблять. Як бачите, ситуація нині змінилася.
– Дякую за розмову.
Записав Анатолій ГЕТЬМАНЧУК
